ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.08.2011 Справа № 5024/302/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Фірма "Ремвзуття", м. Херсон
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
про стягнення 245583,27 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_2- представник, довіреність б/н від 16.11.2010р., ОСОБА_3 –керівник, ОСОБА_4 представник, довіреність б/н від 05.05.2011 р.;
від відповідача –ОСОБА_5 - представник, довіреність б/н від 17.03.2011р.
Закрите акціонерне товариство «Фірма «Ремвзуття»(позивач) звернуло до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості в сумі 245583,27 грн., з яких: 238430,36 грн. заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 7152,91 грн. 16 серпня 2011 р. позивач надав суду заяву про уточнення та доповнення до позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 246905,77 грн. заборгованості з урахуванням боргу, інфляційних та річних.
Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представник відповідача позов визнає частково, вважає, що станом на 28 квітня 2011 року заборгованість становить 172592,81 грн., заперечує проти стягнення річних та інфляційних.
В судовому засіданні 16.08.2011 року оголошувалась перерва до 17.08.2011 року, після чого розгляд справи було продовжено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
Між Закритим акціонерним товариством «Фірма «Ремвзуття»(позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №24/12 від 24 грудня 2007 року (далі –Договір), за умовами якого позивач надає відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в розмірі 550000,00 грн., а відповідач зобов»язується повернути допомогу протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги від позивача.
Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.
Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 1046-1053 ЦК України (глава 71 параграф1).
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов»язання за договором позики виконав в повному обсязі –ним було надано відповідачу грошові кошти в сумі 550000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №264 від 26.12.2007 року (т.1, а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п.2.2. Договору відповідач повинен був повернути запозичені кошти протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів.
Відповідач стверджує, що не отримував від позивача вимогу про сплату боргу.
Позивач спростовує твердження відповідача і в якості доказу направлення йому вимоги про сплату боргу надав до матеріалів справи лист (т.1, а.с.20) №31 від 08.12.2008 року. Суд вважає, що вищевказаний лист не є належним доказом по даній справі, оскільки цей доказ не дає можливості встановити, коли відповідач отримав вимогу про сплату боргу, тобто, коли сплинув триденний строк для добровільного виконання умов п.2.2. договору, і з якого часу необхідно обраховувати інфляційні та річні.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 30 грудня 2009 року було укладено Угоду про зарахування зустрічних вимог (т.1, а.с.75); 1 грудня 2010 року укладено Угоду про залік зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с.44), в якій сторони визнали, що станом на 1 грудня 2010 року заборгованість відповідача складає 193510,37 грн.; 27 квітня 2011 року Угоду про залік зустрічних однорідних вимог (т.2, а.с.3), в якій позивач та відповідач визнали, що станом на 28 квітня 2011 року заборгованість відповідача складає 172592,81 грн.
Матеріали справи свідчать про часткове погашення відповідачем боргу, що підтверджується банківськими виписками:
- 11.06.2009 року сплачено 130000,00 грн.(т.1, а.с.69);
- 30.10.2009 року сплачено 4900,00 грн.(т.1, а.с.71);
- 15.12.2009 року сплачено 40000,00 грн. (т.1, а.с.72);
- 16.12.2009 року сплачено 25000,00 грн. (т.1, а.с.73);
- 21.12.2009 року сплачено 5000,00 грн. (т.1, а.с.74);
- 19.05.2010 року сплачено 43000,00 грн. (т.1, а.с.62);
- 17.09.2010 року сплачено 5000,00 грн. (т.1, а.с.60);
- 18.10.2010 року сплачено 5000,00 грн. (т.1, а.с.61);
- 18.11.2010 року сплачено 9000,00 грн. (т.1, а.с.63).
Суд звертає увагу сторін на те, що акти звірки (т.1, а.с.28, 40, 41, 42; т.2, а.с.4) не є належними доказами по справі, оскільки в них не має посилання на дату та номер договору, за яким сторони звірили свої взаєморозрахунки.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'зання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 172592,81 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.
Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 172592,81 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 59512,48 грн. за період з 1 грудня 2008 року по 01.05.2011 року та річні в сумі 7489,45 грн. за період з 1 грудня 2008 року по 01.05.2011 року.
Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних та дійшов висновку щодо часткового задоволення інфляційних в сумі 10643,07 грн. та 3% річних в сумі 2410,67 грн.
Суд, враховуючи підписання сторонами 1 грудня 2010 року Угоди про залік зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с.44), в якій сторони визнали, що станом на 1 грудня 2010 року заборгованість відповідача складає 193510,37 грн. та підписання сторонами 27 квітня 2011 року Угоди про залік зустрічних однорідних вимог (т.2, а.с.3), в якій позивач та відповідач визнали, що станом на 28 квітня 2011 року заборгованість відповідача складає 172592,81 грн., користуючись калькулятором підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), - вважає, що розрахунок інфляції та 3% річних має наступний вигляд:
Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна суму процентів, грн..
193510,3701.12.2010. –27.04.20111483%2353,93
172592,8128.04.2011 –01.05.201143%56,74
Період заборгованостіСума боргу, грн..Середній індекс інфляціїІнфляційне збільшення боргу
01.12.2010 –27.04.2011193510,371,05510643,07
28.04.2011 –01.05.2011172592,811,0000,00
Щодо поданої заяви про забезпечення позову (т.2, а.с.11), суд залишає її без задоволення, врахувавши наступне.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.
Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.
Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст.525, 526, 530, 625, 1046 ЦК України, ст.ст.175, 193 ГК України та
керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Херсон, вул..40 років Жовтня, 138, р/р 260033974 в «ОСОБА_6 Аваль», МФО 352093) на користь Закритого акціонерного товариства «Фірма «Рем взуття»(м.Херсон, вул.40рокуі Жовтня, 138, р/р 260055684 в ХОДАТ «ОСОБА_6 Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 14134744) 172592,81 грн. боргу, 2410,67 грн. три відсотка річних, 10643,07 грн. інфляційних втрат, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 1856,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В.Людоговська
Дата підписання рішення 23.08.2011 р.
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України