ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07.07.06 Справа № 8/445н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства „Алчевський коксохімічний завод”, місто Алчевськ,
до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, місто Алчевськ, -
про визнання нечинним повідомлення-рішення,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача – Натикач Г.В., - довіреність №10-35 від 05.07.06 року; Кочеткова Л.О., - довіреність №10-32 від 14.06.06 року; Мерзлякова В.П. –заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №10-02 від 10.01.06 року;
від відповідача – Погорецький В.В. – старший державний податковий інспектор, - довіреність №15296/10 від 02.06.06 року; Турський В.П. –головний державний податковий ревізор-інспектор, - довіреність №21352/10 від 05.07.08 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним повідомлення-рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі –ОДПІ; Алчевська ОДПІ, - Відповідач) №0000022310/2 від 25.04.2006 року –про донарахування податку на прибуток у сумі 227615 грн., з яких 155650 грн. –основний платіж, а 71965 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Попереднє судове засідання по справі призначене та фактично відбулося 16.06.06 року.
Представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а тому судом його задоволено.
Представники Позивача у судовому засіданні позов підтримали.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього №17243/10 від 15.06.06 року, стверджуючи, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності Позивача, виявлених під час перевірки.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1.Фахівцями Алчевської ОДПІ здійснено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством „Алчевський коксохімічний завод” (далі –ВАТ „АКХЗ”, - Позивач), код ЄДРПОУ 00190816, за період з 01.04.2004 року по 30.09.2005 року, - за результатами якої 28.12.05 року складено акт №1372/231-00190816.
Як видно з примірника акту, доданого до матеріалів справи, з ним ознайомлені директор та головний бухгалтер підприємства, які відмовилися від його підписання, будучи незгодними з викладеними у ньому результатами.
У зв’язку з цією обставиною того ж дня, тобто 28.12.05 року, частиною (чотирма з восьми) учасників проведення перевірки (Турським В.П., Зубрицькою Н.Є., Каптеловою Т.М., Семкович Ж.Р.) складено акт №115 –про відмову від підписання акту планової виїзної перевірки ВАТ „Алчевськкокс”, код 00190816, за період з 01.04.2004 року по 30.09.2005 року.
Судом звернуто увагу на те, що інші чотири учасники перевірки (Полякова О.А., Горохова Т.І., Зайченко А.В. та Кутовий О.П.) не взяли участі у складенні та підписанні цього акту, - при цьому будь-які пояснення в акті з цього приводу відсутні; не надано їх і у судовому засіданні.
Судом також звернуто увагу на те, що при складенні акту про відмову від підписання акту перевірки з невідомих причин вказано, що „заступник генерального директора з питань економіки та кадрів ВАТ „АКХЗ” Бондарь В.Д. та головний бухгалтер Мустафіна Н.М. ознайомлені зі складом перерахованих документів, а також з обов’язками, правами, відповідальністю платників податків, які передбачені статтями 9-10 Закону України „Про систему оподаткування в Україні” від 25.06.1991 року №1251-ХІІ”, - при цьому жодних пояснень з приводу того, чому вищенаведені роз’яснення отримав не генеральний директор ВАТ „АКХЗ” Чуб В.Е., який відмовився від підпису, - а його заступник Бондарь В.Д.
2.Як видно з висновку ОДПІ, викладеному у розділі 2.2 Валові витрати акту перевірки, ВАТ „АКХЗ” припущено завищення загальної суми валових витрат по операціях придбання нематеріальних активів у сумі 622545 грн., у т.ч:
півріччя 2004 року – 113550 грн.;
3 квартали 2004 року –170178 грн.;
2004 рік –371886 грн.;
1 квартал 2005 року –62500 грн.;
півріччя 2005 року – 171400 грн.;
3 квартали 2005 року –250659 грн.
Як сказано у акті перевірки, це сталося внаслідок того, що ВАТ „АКХЗ” до суми валових витрат впродовж вищеназваних періодів включив витрати, пов’язані з виконанням договорів, укладених між ним та Українським науково-дослідним вуглехімічним інститутом (далі –„УХІН”) –на виконання робіт по розробці науково-технічної продукції.
Відповідач вважає, що отримана за результатами виконання цих договорів продукція є нематеріальним активом –об’єктом інтелектуальної власності, а тому не може бути віднесена до валових витрат виробництва Позивача.
3.До таких висновків Відповідач дійшов, керуючись наступними положеннями Закону України від 28.12.94 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –ЗУ №334/94-ВР):
пунктом 1.2 ст. 1, в якому сказано, що нематеріальний актив –об’єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку;
підпунктом 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, в якому сказано, що не включаються до складу валових витрат витрати на:
...придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. ст. 8, 9 та підпунктом 7.9.4 п. 7.9 ст. 7 цього Закону;
підпунктом 8.3.9. п. 8.3 ст. 8 , в якому сказано, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості, з урахуванням індексації, згідно з підпунктом 8.3.3. цієї статті, протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування проводяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
4. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не погодився з висновками акту перевірки та оскаржив його до Алчевської ОДПІ (Заперечення до акту документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по ВАТ „АКХЗ” за період з 01.04.04 року по 30.09.05 року, - без дати та без номера, які отримані в ОДПІ 29.12.05 року, вхідний №8489/10).
Всі вимоги, які стосуються предмету спору по цій справі, ОДПІ своїм рішенням відхилила (Відповідь на заперечення ВАТ „АКХЗ” до акту планової виїзної документальної перевірки №1372/231-00190816 від 28.12.2005 року за період з 01.04.04 року по 30.09.05 року, - вихідний №287/231 від 10.01.2006 року).
5.На підставі вищезгаданого акту перевірки Алчевською ОДПІ 25 квітня 2006 року винесено податкове повідомлення-рішення №000022310/2, згідно якому Позивачеві, на підставі п. 1.2 ст.1; підпункту 5.3.2 п. 5.3 ст.5 ЗУ №334/94-ВР визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, код 3011021000, - у розмірі 227615 грн., з яких 155650 грн. –основний платіж, 71965 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з цим рішенням, ВАТ „АКХЗ” звернувся з позовом до господарського суду, оскільки вважає, що у такий спосіб Алчевською ОДПІ порушено його права та охоронювані законом інтереси.
ІІ.1.Судом досліджено кожен з договорів, які стали підставою для висновку ОДПІ про завищення Позивачем суми валових витрат впродовж перевіреного періоду його діяльності, при цьому встановлено, що предметом кожного окремого договору, укладеного між ВАТ „АКХЗ” та „УХІН”, - є наступне:
№62.2003/16-375/132ю від 09.11.02 року , - „дослідження впливу речовинного складу, властивостей вугілля, технологій підготовки та коксування на реакційну здатність та термомеханічні властивості коксу”;
№61.2003/16-374/131ю від 09.11.02 року, - „розробити та випробувати у споживача (галузевий інститут ДерждорДНІІ) дослідні партії нових дорожніх в’яжучих на основі продуктів переробки кам’яновугільної смоли, супутніх продуктів хімічних цехів та висококиплячих нафтових залишків (бітумів) з метою розширення асортименту продукції, яку випускає КХЗ „ (Галузева);
№128.2003/16-377/129ю від 20.12.02 року, - „дослідження, розробка та запровадження промислового способу підготовки шихти для трамбування, з підвищеною участю слаботрамбуючого малометаморфозного вугілля”;
№17.2003/76-370ю від 03.03.03 року, - „розробка реєстрової карти об’єктів утворення відходів ВАТ „Алчевський косохімічний завод”;
№60.2003/76-308ю від 05.03.03 року, - „розробка галузевої інструкції по визначенню технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферу від установок та обладнання КХП та узгодження її у встановленому порядку”;
№51.2003/76-310ю від 05.03.03 року, - „аналіз структури та результати інвентаризації відходів коксохімічних підприємств України. Розробка та введення в дію галузевого переліку відходів, гармонізованого з Європейським (ОЗС)”;
№16.2003/16-421/618ю від 15.05.03 року, - „дослідження та розробка технології переробки відходів та побічних продуктів ВАТ „Алчевськкокс” у власному технологічному циклі коксохімічного виробництва. Видача ТЛЗ (техніко-лабораторного завдання) для проектування”;
№120.2004/16-471/239ю від 12.02.04 рок, - „розробка технічних пропозицій з переробки відпрацьованого содового абсорбера цеху сіркоочищення з отримання ліквідних продуктів”;
№35.2004/16-469/236ю від 12.02.04 року, - „розробка та перегляд нормативної документації на продукцію коксохімічного виробництва”;
№55.2004/16-472/238ю від 12.02.04 року, - „ розробка технічних пропозицій по застосуванню альтернативних продуктів (напівфабрикатів, відходів та ін.) інших виробництв, замість маточного розчину сульфатного відділення цеху уловлювання та содового абсорбційного розчину цеху сіркоочищення”;
№76.2004/16-466/242ю від 12.02.04 року, - „розробка методичних рекомендацій з аналізу виконання виробничої програми”;
№90.2004/16-467/415ю від 12.02.04 року, - „розробка методичних рекомендацій з бухгалтерського та виробничого обліку запасів на коксохімічних підприємствах”;
№57.2004/16-465/241ю від 12.01.04 року, - „розробка рекомендацій з удосконалення управлінського планування і обліку на коксохімічних підприємствах”;
№99.2004/16-470/240ю від 12.02.04 року, - „розробка рекомендацій щодо раціонального складу вугільної шихти заводу з урахуванням сировинної бази збагачувальних фабрик України та поставок зарубіжного вугілля”;
№121.2004/16-473/237ю від 12.02.04 року, - „розробка пропозицій щодо ефективного очищення коксового газу від ціанистого водню з отриманням ліквідних продуктів”;
№129.2004/321ю від 01.04.04 року, - „розробка галузевих технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин від теплотехнічних агрегатів коксохімічних підприємств України”;
№191.2004/16-486/424ю від 05.04.04 року, - „розробка ТЛЗ для виконання проекту та робочої документації будівництва комплексу коксової батареї №10-біс”;
№229.2004/16-525/768ю від 10.08.04 року, - „дослідження та розробка рекомендацій з покращення умов роботи та збереження кладки камер коксування батареї №9-біс”;
№31.2005/16-552/920ю від 19.10.04 року, - „розробка паспортів безпеки на коксохімічну продукцію”;
№32.2005/16-553/939ю від 19.10.04 року, - „розробка та перегляд нормативної документації на продукцію коксохімічного виробництва”;
№232.2004/76-847ю від 26.10.04 року, - „коригування інвентаризації викидів шкідливих речовин ВАТ „Алчевськкокс”;
№49.2005/16-592/286ю від 20.12.04 року, - „про розробку раціональних складів вугільних шихт на даний час та перспективу, з урахуванням наявної сировинної бази, особливостей технології підготовки та коксування вугілля ВАТ „Алчевськкокос”, які забезпечують отримання коксу у відповідності з сучасними вимогами доменного виробництва”;
№115.2205/16-574/73ю від 20.12.04 року - „моніторинг змін господарського та податкового законодавства та розробка практичних рекомендацій по їх застосуванню при управлінні затратами виробництва”;
№151.2005/16-591/291 ю від 02.01.05 року –„розробити, виготовити та провести випробовування у промислових умовах коксохімічного підприємства дослідного зразка абсорбера ротаційного типу виробничою потужністю по коксовому газу 100н м куб./год.”;
№86.2005/16-593/284ю від 02.01.05 року –„розробка апарата по визначенню щільності насипної маси неподрібненого рядового вугілля та концентратів”;
№52.2005/76-76ю від 20.01.05 року –„розробка додатків та змін до галузевого документу „Методичні рекомендації з проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на коксохімічних заводах”;
№48.2005/76-77ю від 20.01.05 року –„дослідження фізико-хімічних характеристик залишку очищення електрофільтрів цеху сіркоочищення та розробка рекомендацій по його знешкодженню”;
№37.2005/16-589/285ю від 28.01.05 року, - „перегляд та атестація методик аналітичного контролю технологічних процесів очищення коксового газу від сірководню та отримання германієвого концентрату”;
№53.2005/76-257ю від 31.01.05 року –„розробка нормативних документів у сфері обігу з відходами коксохімічного виробництва”;
№50.2005/76-388ю від 15.04.05 року –„розробка нормативів утворення відходів ВАТ „Алчевськкокс”.
2.Основний зміст договорів носить наступний характер.
2.1.У кожному з договорів, які носять типовий характер, Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН) названо ВИКОНАВЦЕМ, а ВАТ „АКХЗ” –ЗАМОВНИКОМ (пункт 1.1 кожного договору).
2.2.Пунктами розділу 2 „Вартість робіт та порядок розрахунків” передбачено вартість виконаних РОБІТ та порядок їх оплати.
2.3.Розділом 3 „Порядок здачі та приймання робіт” у кожному договорі передбачено, що:
при завершенні РОБІТ Виконавець надає Замовнику акт приймання-передачі ПРОДУКЦІЇ, з доданням до нього комплектів наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами Договору.
2.4.Особливий спір між сторонами по справі викликали положення розділу 5 „Зобов’язання сторін по забезпеченню охорони прав створених об’єктів інтелектуальної власності” договорів, - оскільки саме його положення Відповідач вважає за основний доказ того, що по кожному з вищеперелічених договорів було створено об’єкти інтелектуальної, у т.ч. промислової власності, а не продукцію, потрібну для забезпечення здійснення технологічної діяльності ВАТ „АКХЗ”, - як то вважає останній.
Так, кожний з договорів містить пункт 5.1 наступного змісту:
в результаті виконання науково-технічної продукції (НТП) по цьому договору виникають права на інтелектуальну власність як у формі об’єктів промислової інтелектуальної власності (відкриття, корисні моделі, НОУ-ХАУ) так і у формі об’єктів інтелектуальної власності (комп’ютерні програми, довідкові дані по матеріалах, технологіях, розрахункові методики, інструкції і т.п.). При цьому взаємовідносини між Замовником та Виконавцем регулюються наступними законами України, чинними в період дії Договору:
„Про охорону прав на промислові зразки”;
„Про охорону на прав на відкриття та корисні моделі”;
„Про охорону прав на визначення походження товарів”;
„Про авторське право та суміжні права”, -
а далі сказано:
додатковими угодами між Замовником та Виконавцем, Замовником та авторами об’єкту інтелектуальної чи промислової власності, угодою між авторами про розподіл майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності з моменту його виникнення, оформлення прав та дії цих прав на об’єкт інтелектуальної чи промислової власності та таке інше, - у межах чинного на той момент законодавства України.
З урахуванням думок сторін щодо цього пункту договорів судом встановлено наступне:
а)як пояснили сторони у судовому засіданні, під час проведення перевірки фахівцям ОДПІ було надано УСІ документи про результати виконання кожного з договорів;
б)акт перевірки не містить посилань на те, що ВАТ „АКХЗ” не надав у розпорядження фахівців ОДПІ будь-яких документів щодо виконання вищеназваних договорів.
Звідси –суд дійшов висновку про те, що під час перевірки, за результатами якої складено акт №1372/231-00190816 від 28.12.05 року, фахівцями ОДПІ були досліджені УСІ документи про виконання спірних договорів.
в)під час перевірки не було виявлено (вони відсутні і на даний час) доказів передачі від УХІНу – на користь Позивача жодного об’єкту як промислової інтелектуальної власності (відкриття, корисні моделі, НОУ-ХАУ), так і об’єктів інтелектуальної власності (комп’ютерні програми, довідкові дані по матеріалах, технологіях, розрахункові методики, інструкції і т.п.);
г)під час перевірки фахівцями ОДПІ не було виявлено жодного документа, який би посвідчував або підтверджував у встановленому Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ) та іншими нормативними актами цивільного законодавства України факт документального підтвердження відкриття, корисної моделі, НОУ-ХАУ; комп’ютерних програм, довідкових даних по матеріалах, технологіях; розрахункових методик, інструкцій і т.п., - в той час, як наявність таких підтверджень для об’єктів права інтелектуальної власності прямо передбачена ЦКУ:
частиною 2 ст.458, - згідно якій право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом;
частиною 1 ст. 462, в якій сказано, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом;
статтею 482, згідно якій обсяги правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначаються його описом, а також кресленнями, якщо вони надані;
а також статтями 489, 494, 507 ЦКУ.
д) у Позивача відсутні передбачені пунктами 5.1 кожного з вищезгаданих договорів додаткові угоди між Замовником та Виконавцем, Замовником та авторами об’єкту інтелектуальної чи промислової власності, угоди між авторами про розподіл майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності з моменту його виникнення, оформлення прав та дії цих прав на об’єкт інтелектуальної чи промислової власності та таке інше, - у межах чинного на той момент законодавства України, - оскільки не було фактичних та законних підстав для їх укладення;
е)як вбачається зі змісту кожного з договорів, сторони по них названі „ЗАМОВНИК” та „ВИКОНАВЕЦЬ”, - в той час, як згідно частині 1 ст. 1112 ЦКУ по договору на створення на замовлення та використання об’єкта права інтелектуальної власності одна сторона (ТВОРЕЦЬ –письменник, художник та ін.) зобов’язується створити об’єкт права інтелектуальної власності у відповідності з вимогами іншої сторони (замовника) та у встановлений строк.
Отже, всі вищезгадані 30 договорів як за своєю правовою природою, так і ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИКОНАННЯ не є договорами про створення об’єктів права інтелектуальної власності, хоча у пункті 5.1 кожного з них ПОТЕНЦІЙНО ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ створення таких об’єктів та порядок дій сторін у випадку створення таких об’єктів.
ІІІ. Цей висновок суду, крім доказів, викладених у розділі ІІ цієї постанови, також підтверджується наступним:
а)змістом статті 420 ЦКУ, згідно якій об’єктами права інтелектуальної власності є:
літературні та художні твори;
комп’ютерні програми;
компіляції даних (бази даних);
виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
компоновка (топограми) інтегральних мікросхем;
раціоналізаторські пропозиції;
сорти рослин, породи тварин;
комерційні (фірменні) найменування, торгові марки (знаки для товарів та послуг), географічні позначення;
комерційні таємниці;
б)актом перевірки №1372/231-00190816 від 28.12.05 року, складеним Відповідачем;
в)матеріалами даної справи.
ІУ. Відповідачем не надано до суду доказів того, що:
будь-який з об’єктів, перелічених у ст. 420 ЦКУ, став результатом виконання будь-якого із згаданих у цій постанові договорів;
він є об’єктом права інтелектуальної, у т.ч. промислової інтелектуальної власності Позивача;
він став об’єктом права власності Позивача у порядку, встановленому відповідним законодавством (вимога пункту 1.2 ст.1 ЗУ №335/94-ВР);
факт створення об’єкта права інтелектуальної, у т.ч. промислової інтелектуальної власності підтверджений документально у порядку, встановленому укладеними договорами та чинним законодавством України.
У.ВАТ „АКХЗ” та УХІН, укладаючи спірні договори, керувалися статтями 892-900 глави 62 „Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” Цивільного кодексу України, а не статтею 1112 глави 75 „Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності” названого Кодексу.
(Вирішуючи цей спір, суд, виходить з того, що Цивільним кодексом УРСР (далі –ЦК УРСР), який був чинним до 01.01.04 року, детально, окремо, не врегульовано порядку укладення та виконання договорів про створення об’єктів інтелектуальної власності, - у зв’язку з чим стосовно тих договорів, які укладені Позивачем з УХІН до 01.01.04 року (дати набрання чинності ЦКУ), суд керувався статтями 332-352-1 глави 28 „Підряд” ЦК УРСР).
УІ. Вищевикладене надає суду право дійти висновку про те, що Відповідачем в ході судового розгляду справи не виконано вимоги частини 2 ст. 71 КАС України, де сказано:
в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (як сказано вище у цій постанові, - Відповідач позов не визнав), -
що означає, що Відповідач позовні вимоги не спростував, - тобто не довів те, що 3 з 30-ти вищеперелічених договорів НЕ Є договорами на створення (передачу) науково-технічної продукції, а 27 інших (з 30-ти) договорів НЕ Є договорами на науково-технічне забезпечення виробничої діяльності.
УІІ. Згідно підпункту 5.4.2 п. 5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідницько-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання у господарській діяльності платника податку, - незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку, - відносяться до валових витрат платника податку.
УІІІ. За таких обставин Алчевська ОДПІ під час перевірки, результати якої є предметом спору по цій справі, безпідставно та неправомірно дійшла висновку про те, що ВАТ „АКХЗ” зайво відніс до складу валових витрат витрати у розмірі 622545 грн. на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, а тому, відповідно, нею на підставі акту перевірки від 28.12.905 року №1372/231-00190816 також безпідставно та неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000022310/2 від 25.04.2006 року –про визначення Позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, код 3011021000, - у сумі 227615 грн., з яких - 155650 грн. –основний платіж, а 71965 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Тобто суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене ОДПІ з порушенням:
частини 2 ст. 19 Конституції України, - в якій сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
статті 3 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених у розділах І-УІІІ цієї постанови.
Керуючись частиною 1 ст.94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету на користь Позивача державне мито у сумі 3 грн. 40 коп., сплачене ним при подачі позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням 2412 від 19.05.06 року.
На підставі викладеного, частини 2 ст. 19 Конституції України; ст. 3 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”; п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”; керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000022310/2 від 25.04.2006 року, винесене Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, - про донарахування Відкритому акціонерному товариству „Алчевський коксохімічний завод”, місцезнаходження якого: м. Алчевськ, вул. Червоних партизанів,1, ідентифікаційний код 00190816, п/р 260056328 в ЛОД АППБ “Аваль” м. Алчевськ, МФО 304007, - податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 227615 (двісті двадцять сім тисяч шістсот п’ятнадцять) грн. 00 коп., з яких: 155650 (сто п’ятдесят п’ять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 00 коп. –основний платіж, 71965 (сімдесят одна тисяча дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. –штрафні (фінансові) санкції.
3.Стягнути з Державного бюджету України - на користь Відкритого акціонерного товариства „Алчевський коксохімічний завод”, місцезнаходження якого: м. Алчевськ, вул. Червоних партизанів,1, ідентифікаційний код 00190816, п/р 260056328 в ЛОД АППБ “Аваль” м. Алчевськ, МФО 304007, - державне мито у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 07.07.06 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 12.07.2006 року.
Суддя А.П.Середа