Р І Ш Е Н Н Я № 2-317/10

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Лузана В.В.

при секретарі - Демененко М.М.

з участю позивачки – ОСОБА_1,

представника відповідача № 1 НАСК «Оранта» - ОСОБА_2,

відповідача № 2 – ОСОБА_3,

представника відповідача № 2 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - Страхова компанія), ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Страхової компанії та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином, в якому просила стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 11105 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2010р. до участі у справі був залучений у якості відповідача ОСОБА_5

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала в повному обсязі та стверджувала, що 08.11.2008 року, о 10 годині, з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом – ДТП), в якій їй були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв*язку з чим вона знаходилась на лікуванні протягом 28 днів та витратила на ліки 5505 грн. 30 коп. Крім того, при ДТП було заподіяно технічні ушкодження моторолера «QIN GQI QM 1257-6» (далі за текстом – моторолер), який належить її чоловікові ОСОБА_5 на праві власності, внаслідок чого, він став фізично знишкодженим, що спричинило шкоду в сумі 5600 грн. По факту ДТП було порушено кримінальну справу, за результатом розгляду якої, справа у відношенні ОСОБА_3 була закрита згідно ЗУ «Про амністію», однак вартість заподіяної матеріальної та моральної шкоди ним не відшкодована. Оскільки відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем № 1, то просила суд стягнути з Страхової компанії та ОСОБА_3 суму шкоди у повному обсязі. При цьому не зазначала конретно з кого та яку суму слід стягнути та в якому порядку та віднесла вирішення в цій частині на розсуд суду. Вимог про відшкодування шкоди до відповідача ОСОБА_5 не заявила. Крім того, просила стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн., яку обгрунтовувала тим, що внаслідок ДТП їй були спричинені тілесні ушкодження, що понесли душевні та психічні страждання, призвело до інших негативних наслідків у житті.

Представник відповідача № 1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала частково на суму 105 грн. матеріальної шкоди, яка підтверджена документами на придбання ліків відповідно призначенням лікаря, та стверджувала, що у ДТП, що трапилася, є вина двох осіб, у тому числі ОСОБА_5, який керував моторолером, що брав участь в ДТП та на якому їхала позивачка, у зв*язку з чим відповідальність повинна бути покладена на двох учасників ДТП, у тому числі ОСОБА_5, а ступень провини у скоєнні ДТП водіїв повинна бути визначена судом у відповідних долях, пропорційно яким слід стягнути шкоду. За долю ОСОБА_3 Страхова компанія згодна відшкодувати шкоду. Позов в частині шкоди моторолеру не визнала, пояснивши, що за документами він придбаний пізніше, ніж трапилася ДТП, крім того, власністю позивачки не є та сума шкоди, яка нею пред*явлена, не підтверджена документально, а за оцінкою спеціаліста-автотоварознавця від 26.01.2010р. шкода моторолеру складає 3862 грн. 80 коп. Позов в частині моральної шкоди також визнала частково з урахуванням ліміту відповідальності Страхової компанії за шкоду, спричинену здоров*ю позивачки.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково в сумі 105 грн., які підтверджені квітанціями на придбання ліків позивачкою для лікування, стверджував, що в ДТП є вина другого водія – відповідача ОСОБА_5 та ступень вини останнього більш значна, ніж його, ОСОБА_3. З урахуванням наявності страхового полісу від НАСК «Оранта» стверджував, що шкоду за нього повинна відшкодовувати Страхова компанія. Крім того, просив урахувати, що після ДТП добровільно сплатив позивачці 250 грн. в якості відшкодування шкоди. Вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування вартості моторолера не визнав, т.я. за документами він придбаний у грудні 2008р., тобто після ДТП, є власністю чоловіка позивачки та останній не належить, у зв*язку з чим вона не може вимагати відшкодування шкоди в цій частині. Вирішення питання про моральну шкоду відніс на розсуд суду з урахуванням умов договору страхування його, ОСОБА_3, відповідальності перед третіми особами.

Представник відповідача ОСОБА_4 доводи ОСОБА_3 підтримав та заперечував проти позову за тими ж підставами.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з*явився, в заяві просив суд розглянути справу у його відсутність. Проти позову не заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов частково на підставі наступних норм закону.

Згідно ст. 1177 ЦК України умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичній особі, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідний правовій підставі володіє транспортним засобом..., використання... якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. 979 даного Кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов*язується у разі настанні певної події (страхового випадку)виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов*язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 цього Кодексу предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов*язані, в тому числі, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст..22.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі – Закон...), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров’ю, майну. Потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 ст. 9 цього Закону.

Якщо судом встановлено відшкодування потерпілому моральної шкоди, на підставі п.3,4 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування в розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яка визнана винною у скоєнні ДТП.

Судом встановлено, що 8 листопада 2008 року ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, в Приморському районі м.Маріуполя, допустив зіткнення з моторолером, яким керував чоловік позивачки Власов, за що було порушено кримінальну справу, яка постановою Приморського районного суду від 26 жовтня 2009 року була закрита згідно Закону України «Про амністію» - у відношенні ОСОБА_3 та ст. 47 КК України у відношенні ОСОБА_5. Ця постанова набрала законної сили та сторонами не оскаржувалася.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова у кримінальній справі, що набрала законної сили, обов*язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особ, стосовно яких вона ухвалена з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цими особами.

Позивачка, відповідач ОСОБА_3 не заперечували того факту, що ДТП трапилася з вини як ОСОБА_3, так і ОСОБА_5, про що останній підтвердив при розгляді кримінальної справи та винесенні судом постанови про її закриття. Позивачка також визнала той факт, що Власов керував незареєстрованим моторолером, на якому вона їхала як пасажир, та без прав водія. За таких обставин суд приходить до висновку, що ступень вини у скоєнні ДТП кожного з водіїв складає по 50 відсотків.

Розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачці, який вона пред*являє до відповідачів, зазначений в сумі 5505 гривень 30 коп. та складається з витрат на придбання ліків, про що пред*явлені відповідні копії чеків, однак медичним закладом, де знаходилась на лікуванні позивачка, відповідно до листка лікарських призначень на ім*я ОСОБА_1, підтверджено необхідність придбання тільки частини ліків за той період часу, протягом якого вона знаходилась на лікуванні на загальну суму 105 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів в рівних долях, тобто по 52 грн. 50 коп. з ОСОБА_3 та ОСОБА_1. У зв*язку з тим, що до останнього позивачка вимоги про стягнення шкоди не пред*являє, то суд їх не стягує, а за ОСОБА_3 шкода повинна бути стягнена з Страхової компанії, оскільки, як слідує з полісу №ВА/5846894 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Страховою компанією, ОСОБА_3 застрахував свій автомобіль на строк з 10.07.2008 року по 09.07.2009 року та під час дії договору трапився страховий випадок.

Інша частина позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відноситься до відшкодування витрат на ремонт моторолера на суму 5600 грн., який був ушкоджений при ДТП та по ствердженню позивачки відновленню не підлягає. Розглядаючи позов в цій частині, суд виходить з положень ст. 22 ЦК України, яка передбачає право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, у тому числі витрат, яких особа зазнала у зв*язку зі знищенням або пошкодженням речей. Судом встановлено, що моторолер, який був пошкоджений при ДТП, був оглянутий спеціалістом 11.11.2008р. за заявою ОСОБА_3 до Маріупольської дирекції НАСК «Оранта» та відповідно до звіту спеціаліста-автотоварознавця від 26.01.2010р. матеріальний збиток в результаті пошкодження моторолера при ДТП складає 3862 грн. 80 коп. Тобто факт пошкодження моторолера мав місце, однак він, моторолер, власністю позивачки не є, т.я. відповідно до запису в довідки-рахунку від 22.12.2008р. проданий торгівельною організацією ОСОБА_5, після чого зареєстрованим у встановленому порядку в органах ВРЕР не був та на день розгляду справи також не зареєстрований. Таким чином в цій частині позову ОСОБА_5 слід відмовити.

Відповідно вимог ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі..., відшкодовується особою, яка її завдала.

Відносно розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд керується положеннями ст. 23 ГК України і роз'ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України № 4 від 31.03.1995 року “ Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди”, згідно яким даний розмір суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру і об'єму, заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань з урахуванням в кожному конкретному випадку ступені вини відповідача та інших обставин.

Визначаючі розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок ДТП позивачці були спричинені тілесні ушкодження, що призвели до душевних та психічних стражданнь та до інших негативних наслідків у житті. З урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, суд вважає за необхідне у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідачів на її користь 3500 грн., з яких доля ОСОБА_3 з урахуванням ступеню вини (50%) складе 1750 грн., з яких 1275 грн. підлягає стягненню з Страхової компанії, як половина ліміту її відповідальності за моральну шкоду внаслідок пошкодження здоров*я за долю ОСОБА_3, а сума 475 грн., як така, що перевищує ліміт відповідальності страховика, повинна бути стягнена з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5. Другу половину моральної шкоди з відповідача Власова суд не стягує, т.я. позивачкою до нього такі вимоги не заявлені.

Обговорюючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України та з урахуванням того, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору та ІТЗ при подачі позову та її позов задоволено частково, то стягує з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за майновий позов 25,50 грн. та за немайновий позов – 4,25 грн. (1/2 частина від суми, яка підлягала сплаті пропорційно задоволеному позову), а всього – 29 грн. 75 коп. та ? частину витрат по сплаті ІТЗ – 60 грн.

Керуючись ст..ст.3,10, 58-59, 212-215 ЦПК України, ст..ст.9, 22.1, 30.1, 30.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст..22, 23, 979, 998, 1168, 1177, 1187, 1188 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди – 52 грн. 50 коп. та у відшкодування моральної шкоди – 1275 грн. за шкоду, спричинену ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08.11.2008р., а в іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди – 475 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ на користь держави витрати по сплаті ІТЗ в сумі 60 грн. та судовий збір в сумі 29 грн. 75 коп.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у двадцятиденний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: Лузан В.В.