Справа № 2-456\09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            16 березня 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська

у складі:     головуючої судді:         Петешенкової М.Ю.

                   при секретарі:                           Макарчук А.В.                    

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки, -

УСТАНОВИВ:

            10 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки, посилаючись на те, що їй, її чоловіку ОСОБА_4 та доньки     ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

08 травня 2007 року помер ОСОБА_4

Після смерті чоловіка 21 листопада 2007 року вона звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, але їй було відмовлено, оскільки частка померлого не була виділена із спільного сумісного майна.

  Вона зазначає, що спадщину після смерті померлого чоловіка фактично прийняла, оскільки постійно проживала спільно з ОСОБА_4  по день його смерті.  

Позивач просить визнати, що їй, ОСОБА_4, померлому 08 травня 2007 року, ОСОБА_3 кожному належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи містяться заяви, щодо визнання позовних вимог та з проханням розглядати справу в її відсутність. (а.с. 32).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала та не заперечували проти задоволення  в повному обсязі.

Вислухавши пояснення  сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Власники квартири набули право власності на житло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1996 року (а.с. 11).

За договором міни від 09 червня 1998 року, належна ОСОБА_3 частина квартири АДРЕСА_3 передана ОСОБА_2 в обмін на квартиру АДРЕСА_4 в м, дніпропетровську (а.с. 31).    

08 травня 2007 року ОСОБА_4 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-КИ № 146611, виданого Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області                        14 травня 2007 року, актовий запис №  561 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину,  але постановою від 21 листопада 2007 року  їй було відмовлено через те, що на день смерті ОСОБА_4 його  частина у спільній власності не була визначена (а.с 13).

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем його майна в цілому, є його дружина ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. (а.с. 37).

У відповідності з ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В силу ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

           З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ані договором, ані законом не виділено частки із майна, що є у спільній сумісній власності на спірну квартиру, а тому ця квартира належала співвласникам на праві спільної сумісної власності, отже, за правилом ч. 1 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

           Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

           Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позовна вимога про визначення частки ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_4 Є

 .С. на квартиру АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.

            Керуючись ст.ст. 16, 355, 357, 1217, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 169, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

            Визначити, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1996 року, квартира АДРЕСА_2 належала по  1/ 3  частині кожному.

              Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                М.Ю. Петешенкова