Справа № 2-0-30/2009р.

      Р І Ш Е Н Н Я

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

           18 лютого 2009 року

                                             Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:        

                                                  головуючої судді                   Петешенкової М.Ю.        

                                                   при  секретарі                 Макарчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1, з участю заінтересованої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання, суд –

                                              ВСТАНОВИВ:

          17 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту постійного проживання, посилаючись на слідуючи обставини.

19 жовтня 2007 року померла її мати ОСОБА_2, яка заповідала все своє майно ОСОБА_1, яка є єдиним спадкоємцем за заповітом.  

          12 липня 2008 року вона звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за  заповітом, оскільки вона не була зареєстрована разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

           Заявник зазначає, що спадщину фактично прийняла, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 постійно проживала разом з нею.

          Заявник просить встановити факт постійного проживання разом з матір’ю                      ОСОБА_2 за адресою: вул. Порт-Артурська, буд.18 м. Дніпропетровська.

          Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила задовольнити у повному обсязі.

         В судове засіданні представник заінтересованої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори не з”явився, повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення щодо погодження із вимогами заявника та з проханням розглядати справу за його відсутності. (а.с.17).

          Вислухавши   заявника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, 19 жовтня 2007 року померла ОСОБА_2, яка заповідала все своє майно своєї дочки ОСОБА_1 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с. 10).

Спадкове майно складається з домоволодіння № 18 по вул. Порт-Артурська в                      м. Дніпропетровську, яке належить померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 серпня 2007 року Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою (а.с. 8).

Спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1, яка проживала разом із нею в будинку і фактично прийняла спадщину (а.с. 16).

12 липня 2008 року позивач звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але їй було відмовлено, оскільки протягом шести місяців вона не подала до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а.с. 15).

          Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.      

 Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав громадян.

 Зіставивши наведені норми цивільного закону, суд доходить висновку, що закон не вимагає від спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки таки умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем.

Крім того, закон не зобов”язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є лише відсутність відмови від неї.  

          Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що вимоги позивача про  встановлення факту постійного проживання є обґрунтованими, оскільки безпосередньо ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем.

          Керуючись ст. ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-61, 131, 212-215, ч. 2 ст. 256   ЦПК України, ст. ч. 3 ст. 1268  ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

           Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір’ю ОСОБА_2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Порт-Артурська, буд. 18.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

            Головуюча суддя:                                                                      М.Ю. Петешенкова