Справа № 2-335/2009

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 червня 2009 року    Стрийський   міськрайонний   суд   Львівської   області

в складі : головуючого-судді                                    Микитчина І.М.

                  при секретарі                                             Стельмах З.В.

                  з участю прокурора                                  Налапша І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті, Державного казначейства України, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних та моральних збитків,

ВСТАНОВИВ :

         Позивачі  уточнили  позовні  вимоги,  просять  стягнути з відповідачів солідарно 4100 грн. матеріальної шкоди та 550000 грн. моральної шкоди, стягнути з відповідача ОСОБА_4 в її (ОСОБА_1Б.) 19643 грн. збитків, пов’язаних з втратою годувальника, з 23.04.2002 року  по  01.04.2005 року,  а також стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_4 з 01.04.2005 року по 2/3 частини середньомісячної заробітної плати регулювальника швидкості руху вагонів на ст. Стрий Львівської залізниці до досягнення дітьми повноліття у зв’язку з втратою годувальника, покликаючись на те, що вироком Стрийського районного суду Львівської області від 18.03.2004 року  відповідача ОСОБА_4 засуджено за ст., ст. 115 ч. 1, 365 ч. 3, 70 КК України до 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах Міністерства внутрішніх справ строком на 3 роки за умисне  вбивство їх сина, батька та чоловіка ОСОБА_5 при виконанні ним (ОСОБА_4С.) 23.04.2002 року службових обов’язків помічника оперативного чергового ЛВ на ст. Стрий УМВСУ на Львівській залізниці. Внаслідок смерті ОСОБА_5 вони (позивачі) зазнали великої втрати, їм була заподіяна значна матеріальна та моральна шкода, так як ОСОБА_5 був молодою, здоровою людиною, чуйним сином у батьків і добрим братом, хорошим батьком та чоловіком, завжди допомагав батькам як фізичною працею, так і матеріально. Його смерть тяжко вразила хворих батьків та всю родину, від чого погіршився їх стан здоров’я та самопочуття всіх близьких. Внаслідок злочину їм спричинена матеріальна шкода, пов’язана з організацією похорону, що становить 4100 грн. Крім того, ОСОБА_3 та двоє її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратили годувальника сім’ї і понесли збитки з часу його смерті до 01.04.2005 року в сумі 19643 грн.

         В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 позов підтримали в повному обсязі, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

         Відповідач ОСОБА_4, що відбуває покарання в місцях позбавлення волі, надіслав суду заяву, в якій позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, так як розмір заявленої матеріальної та моральної шкоди нічим не обґрунтований, позивачі пропустили строк позовної давності без поважних причин, просить справу розглянути за його відсутності та ухвалити заочне рішення.

         Представник  відповідача-Лінійного управління на Львівській залізниці УМВСУ на транспорті ОСОБА_9 позов заперечив, пояснив, що відшкодування збитків, завданих злочинними діями ОСОБА_4, покладається на органи внутрішніх справ та Державне казначейство України. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 1177 ЦК України умови та порядок відшкодування державою шкоди визначаються законом. Оскільки на даний час такого закону не існує, то стягнення з державного бюджету вартості заподіяної  шкоди  є безпідставним, а тому всі співвідповідачі, крім ОСОБА_4, не належать до тих осіб, які повинні відповідати за позовом.

         Представники   відповідача-Державного  казначейства  України  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 позов не визнали, пояснили, що Державне казначейство України не може відповідати за шкоду, заподіяну позивачам злочинними діями працівника міліції ОСОБА_4, оскільки відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи. Державне казначейство України в жодних відносинах з позивачами не перебувало, не порушувало права та законні інтереси останніх, а тому не має жодних зобов’язань перед ними.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, представників, суд дав оцінку зібраним доказам, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

         В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4, будучи службовою особою  УМВСУ  на  Львівській  залізниці,  вчинив  злочин, внаслідок чого загинув ОСОБА_5, за що був засуджений вироком Стрийського районного суду від 18.03.2004 року за ст., ст. 115 ч. 1, 365 ч. 3 КК України до 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах Міністерства внутрішніх справ строком на 3 роки та на даний час відбуває покарання у Домницькому виправному центрі Чернігівської області.

         Відповідно до копії свідоцтва про шлюб на день смерті ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого народилося двоє синів : ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

         Відповідно до ст. 442 ЦК України в редакції 1963 року державні установи відповідають за шкоду, заподіяну громадянам неправильними службовими діями їх службових осіб у галузях адміністративного управління, на загальних підставах, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

         Оскільки на сьогодні такого закону не прийнято, а відтак не встановлені умови та порядок відшкодування шкоди, то, на думку суду, стягнення на користь позивачів моральної та матеріальної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету є безпідставним.  

         Суд погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо  розміру  матеріальних збитків, що підлягають до стягнення, в сумі 4100 грн., оскільки достовірно встановлено, що саме вони витратили кошти на поховання сина ОСОБА_5, і хоча доказів на підтвердження своїх витрат вони суду не надали, суд вважає, що вони понесли витрати на поховання сина, а саме : одяг, процедуру поховання, облаштування пам’ятника, а тому відповідно до ст. 459 ЦК України в редакції 1963 року вони підлягають відшкодуванню особі, яка понесла ці витрати. Таким чином, суд вважає, що матеріальну шкоду  в  розмірі  4100 грн. слід стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

         Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

         При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує протиправні діяння ОСОБА_4, що доведені вироком Стрийського районного суду від 18.03.2004 року, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_5 під час події, що мала місце 23.04.2002 року, відносно якого було порушено кримінальну справу за ст. 345 ч. 2 КК України, яка була закрита за ст. 6 п. 8 КПК України у зв’язку з його смертю, характер та глибину моральних страждань батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дружини ОСОБА_3 та її дітей, які втратили сина, чоловіка та батька, годувальника сім’ї, а тому суд вважає,  що  розмір  моральної  шкоди  слід зменшити та стягнути з ОСОБА_4  на користь кожного з позивачів та неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7  по 20000 грн. моральної шкоди.

         Щодо відшкодування в користь ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей, шкоди, завданої смертю годувальника, в розмірі 19643 грн., то суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

         Покликання ОСОБА_4 на те, що пропущено строк позовної давності по даній справі, суд не бере до уваги, так як злочин було вчинено 23.04.2002 року, вирок винесено 18.03.2004 року,  позови поступили в суд у вересні та жовтні 2005 року, а тому суд вважає, що позивачі не пропустили встановлений ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року трирічний строк позовної давності.          

         Керуючись ст., ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст., ст. 71, 440, 440-1, 441, 442, 459 ЦК України в редакції 1963 року, суд

ВИРІШИВ :

         Позов задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 20000 грн. моральної шкоди кожному.

         Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2050 грн. матеріальної шкоди кожному.

         В решті позову відмовити за недоведеністю позовних вимог.

         Стягнути з ОСОБА_4 68 грн. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                              Суддя                                             І.М.Микитчин