ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 лютого 2007 року                         селище Верховина                      справа № 1-18

Верховинський районний суд Іеано - Франківської області в складі : головуючого - судді     Токарука В.І. з участю секретаря    Пікула М.Й. прокурора району        Фістера О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу проти ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  жителя АДРЕСА_1,  українця, громадянина України, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працює в домашньому господарстві, раніше не судженого, за ст. 286 ч.З КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Що ОСОБА_1  допустив порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

Злочин вчинено при наступних обставинах:29 вересня 2003 року біля 10 години керуючи автомобілем ЗІЛ- 131, державний номер НОМЕР_1  і рухаючись по гірській лісовій дорозі зі значним ухилом в праву сторону в с.Гостівець та маючи в кабіні двох пасажирів: ОСОБА_2  і ОСОБА_3  в порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, який зобов'язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, завчасно виявивши на дорозі камінь, який створював перешкоду для руху, почав його переїжджати, проявивши неуважність і не врахувавши дорожню обстановку, не справився з керуванням транспортним засобом внаслідок чого відбулося перекидання автомобіля в обрив. Внаслідок цієї дорожньо- транспортної пригоди пасажири ОСОБА_2  і ОСОБА_3 одержали тілесні ушкодження, від яких померли.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину у вчиненому щиро розкаявся, суду пояснив, що на прохання ОСОБА_2  звезти з полонини корову, він власним автомобілем ЗІЛ - 131 виїхав 28 вересня на полонину «Гостівець», але так як вже надворі стемніло, вони із ОСОБА_2  переночували у стаї, а ранком поїхали по корову та по дорозі підібрали в машину ОСОБА_3, яка мала допомогти їм розшукати корову. Був невеликий дощ, дорога була слизькою, але так як він тією дорогою їхав неодноразово, то вирішив продовжувати рух. На невеликому підйомі наїхав на камінь, якого не можна було об'їхати, бо попри дорогу був обрив, машину знесло на камені і вона перекинулася в обрив. Коли він прийшов до свідомості, то побачив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мертві, і біля ОСОБА_3 був її співжитель ОСОБА_4. Прийшовши додому передзвонив в міліцію

і чекав працівників міліції, які виїхали на місце події. Просить не позбавляти волі, оскільки він не сподівався що так станеться, не бажав цього, має на утриманні двоє малолітніх дітей, а також  допомагає дітям померлих.

Потерпіла ОСОБА_5  дала суду показання, що вона не знає обставин події, в якій загинув її співжитель і батько двох дітей ОСОБА_2, але просить не позбавляти волі водія ОСОБА_1, оскільки він відшкодував завдану моральну і матеріальну шкоду в сумі 50000 грн. та допомагає дітям, які залишилися після смерті батька.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з 'явилися, заявах до суду просять розглядати справу без їхньої участі і при призначенні покарання не застосовувати до підсудного позбавлення волі, оскільки він їм відшкодував завдану моральну і матеріальну шкоду та надає допомогу у вихованні дітей, які залишилися після смерті ОСОБА_3.

Вина у вчиненні злочину, крім визнання підтверджується протоколом огляду місця події (а. с. 4-6), з якого видно, що на ґрунтовій дорозі на полонину Гостівець знаходиться камінь, до якого ведуть сліди шин автомобіля. На віддалі 46 метрів від каменя на схилі пагорба виявлено перекинутий автомобіль, номерний знак НОМЕР_1 , який має значні пошкодження кузова та кабіни, і не далеко від нього трупи ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_1 показав місце розташування каменя, з якого перекинувся в обрив керований ним автомобіль.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи від 24 листопада 2006 року смерть ОСОБА_2  настала від поєднаної травми грудної клітки, хребта та органів живота, розривом печінки, шлунку, що супроводжувалося внутрішньою крововтратою.

Висновком судово - медичної експертизи від 24 листопада 2006 року трупа ОСОБА_3 встановлено, що її смерть настала від відкритої черепно - мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку.

Аналізуючи і оцінюючи зібрані по справі докази суд приходить до переконання про наявність вини ОСОБА_1  у вчиненні злочину і вважає, що його дії за ст. 286 ч.З КК України кваліфіковано вірно, оскільки ОСОБА_1  не врахувавши дорожню обстановку, допустив порушення п. 2.З «б» Правил дорожнього руху, внаслідок чого керований ним автомобіль перекинувся в обрив і пасажири ОСОБА_2  і ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, від яких померли.

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що раніше не судився, характеризується виключно позитивно, має на утриманні двоє малолітніх дітей, обставини справи -пом 'якшуючі, що у вчиненому щиро розкаявся, завдану матеріальну і моральну шкоду відшкодував і вважає, що ці обставини із врахуванням особи винної слід визнати виключними, що дає підстави застосування ст. 69 КК України і • призначення покарання нижче від найнижчої межі. При цьому враховуючи також: думки потерпілих, які просять не позбавляти його волі, оскільки він повністю відшкодував завдану матеріальну і моральну шкоди і в подальшому буде надавати допомогу дітям сиротам,   позитивну поведінку підсудного протягом чотирьох років після вчинення

злочину, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, тобто про застосування ст. 75 КК України, а також: ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним за ст. 286 ч.З КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання позбавленням волі на 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття основного покарання на іспитовий строк 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально -виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з 'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд, залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту проголошення через Верховинський районний суд.

Головуючий: