Справа №2-а-70/2010р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Висоцької Н.В.,

при секретарі - Крапивній Г.В.,

представника позивача - управління праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої компенсації особам, які надають соціальні послуги,-

встановив:

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої компенсації особам, які надають соціальні послуг и обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 лютого 2006 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до управління праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації про призначення йому компенсації, як такому, що надає соціальні послуги інваліду Великої Вітчизняної війни 1-ї групи, своєму батьку - ОСОБА_4. надавши необхідний пакет документів. Згідно заяви ОСОБА_3 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004р. № 558 «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» йому була призначена компенсація у розмірі - 74,40 грн., з 1.10.2006р. - 75,75 грн. щомісяця у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму. При подачі заяви ОСОБА_3 був письмово ознайомлений з тим, що він зобов’язувався повідомляти УПСЗН Корюківської райдержадміністрації про всі зміни, які можуть вплинути на виплату компенсації. В вересні 2006 року ОСОБА_4, за якими здійснював догляд відповідач, помер. Таким чином ОСОБА_3 втратив право на отримання компенсації по догляду за інвалідом Великої Вітчизняної війни 1-ї групи, але не повідомив про це УПСЗН та незаконно одержував відповідну допомогу.

Відповідачу декілька разів листами було нагадано про обов’язок повернення коштів та попереджено про те, що у разі самостійної несплати боргу управління вимушене буде звернутися з позовом до суду. До цього часу ОСОБА_3 не повернув надмірно виплачену компенсацію, тому позивач просить стягнути з відповідача 98,07 грн. надмірно нарахованої та виплаченої компенсації в період з 22.09.2006р. по 31.10.2006 року.

Представник позивача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки в суд не повідомив, своєчасно, в установленому законом порядку повідомлений про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити за наступних обставин. По справі встановлено, що 13 лютого 2006 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до управління праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації про призначення йому компенсації, як такому, що надає соціальні послуги інваліду Великої Вітчизняної війни 1-ї групи, своєму батьку ОСОБА_4, надавши необхідний пакет документів. Згідно заяви ОСОБА_3 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004р. № 558 «Порядкупризначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» йому була призначена компенсація у розмірі - 74,40 грн.. а з 1.10.2006р. - 75,75 грн. щомісяця.

При подачі заяви ОСОБА_3 був письмово ознайомлений з тим, що він зобов’язувався повідомляти УПСЗН Корюківської райдержадміністрації про всі зміни, які можуть вплинути на виплату компенсації.

В вересні 2006 року - ОСОБА_4 помер. Таким чином ОСОБА_3 втратив право на отримання компенсації по догляду за інвалідом ВВВ 1 -ї групи, але не повідомив про це УПСЗН та незаконно одержував відповідну допомогу.

Про ці обставини УПСЗН Корюківської РДА стало відомо в листопаді 2006 року, з листа територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Відповідача було декілька разів письмово повідомлено про заборгованість.

Відповідно до ч. 1 п.15 Порядку, фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов’язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення обставин. У разі одержання у зв’язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати органам праці та соціального захист)' населення надмірно виплачені суми. Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Державне мито суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Керуючись постановою КМУ від 29.04.2004р. № 558 «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», ст. 1166 ЦК України, ст.ст.3, 6, 18, 87, 99, 100, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої компенсації особам, які надають соціальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації - 98 (дев’яносто вісім) гривень 70 копійок надмірно нарахованої та виплаченої компенсації по догляду за інвалідом Великої Вітчизняної війни 1-ї групи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 3 (гри) гривні 40 копійок державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо гаку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами встановленими ст.ст. 1 85 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

Суддя Висоцька Н.В.