Справа № 2-а-1172/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі судді Винниченко Ю.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду м. Хоролі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недорахованих пенсійних, вказавши, що в 1986 році приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

23.10.2007 року при освідченні в Полтавській обласній медико-соціальній експертній комісії його було визнано інвалідом IІ групи по захворюванню, пов'язаному із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково, що повністю підтверджується довідкою МСЕК Серія МСЕ №0343935.

ОСОБА_1 була призначена пенсія, яка складається із державної пенсії, обчисленої із заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач вважає, що його пенсія як інваліда 2 групи не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Позивач ОСОБА_1 звертався із відповідною заявою про перерахунок пенсії до відповідача відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але фактично отримав відмову.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державна пенсія призначається із заробітку за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу повинна бути призначена додаткова пенсія в розмір 75 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії за період із 23 жовтня 2007 року по 14 листопада 2009 року, а також державної соціальної допомоги у розмірі 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог ст.13 З.У. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», по другій групі інвалідності.

Враховуючи викладене, позивач просив зобов’язати управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавській області здійснити йому з 23.10.2007 року по 14.11.2009 року перерахунок пенсії та призначити її складі : 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зобов’язати управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області робити перерахунок пенсії в разі зміни мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму до розміру, передбаченої ст.67 п.2 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також проводити необхідні виплати.

Позивач ОСОБА_1 подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області також подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, подавши письмові заперечення.

З огляду на наявність вказаних клопотань відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б №504816 та посвідченням Серія А № 105574.

Відповідно до довідки УПФ в Хорольському районі позивач з 23.10.2007 року отримував пенсію, як учасник ЧАЕС 1 категорії по 2 групі інвалідності, згідно З.У. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи зазначений статус позивача, останній одержував пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру пенсії позивача підлягають застосуванню ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні розміру державної пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають до часткового задоволення, тобто з 23.10.2007 року по 14.11.2009 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.

Вимоги позивача про нарахування та виплату йому державної соціальної допомоги в розмірі 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог ст.13 З.У. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не підлягають задоволенню, так як УПФ в Хорольському районі здійснює йому таке нарахування та виплату.

Суд вважає, що позивач не пропустив строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки про порушення своїх прав відповідачем за вказаний період часу дізнався на протязі останнього місяця до дня звернення до суду з даним позовом, що не спростовано відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 17, 94,99, 158-163, 167 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо залишення без задоволення звернення ОСОБА_1 про перерахунок розміру його пенсії, - неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавській області провести ОСОБА_1, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 23 жовтня 2007 року до 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 14 листопада 2009 року перерахунок пенсії та виплатити її в розмірі :

- 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням виплачених сум;

- додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням виплачених сум.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області робити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в разі зміни мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму до розміру, передбаченої ст. 67 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Хорольський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Головуючий: