№ 2-288/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд у складі:

головуючого: судді Лузана В.В.,

при секретарі: Лаушкіної М.В.,

за участю позивачки: ОСОБА_1,

представника позивачки: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

відповідачки: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно та визнання права власності за спадщиною на частину квартири, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009р. ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідачів, у якому просила визнати право власності за нею на самочинне збудоване нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці № 16 по вул. Італійській у м. Маріуполі та право на спадщину за законом на частину квартири.

У судовому засіданні позивачка доводи позову уточнила, підтримала та пояснила, що її чоловікові ОСОБА_8, який помер у січні 2009р., та його матері ОСОБА_9 на праві спільної дольової власності належить 24/100 частки будинкупо вул. Італійській, 16 у м. Маріуполі у вигляді квартири № 2, тобто по 1/3 долі кожному. Вона, ОСОБА_1, та ОСОБА_9 фактично прийняли спадщину, однак не оформили своє право нотаріально, оскільки остання померла у травні 2009р., а її долю успадкувала дочка ОСОБА_4, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, однак отримати свідоцтво про право власності на спадщину вона та ОСОБА_4 не можуть з тієї причини, що ОСОБА_9 не оформила своє право. Просила визнати за нею право власності на 2/3 частину цієї квартири за спадщиною та, крім того, право власності на самочинно переобладнений гараж літ. И-1 з раніше існуючого сараю, який був збудований її чоловіком 10 років тому за загальні кошти, однак не прийнятий до експлуатації.

Представник Маріупольської міськради ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог в частині визнання права на спадщину не заперечував, а в частині визнання права власності на гараж – заперечував з тієї підстави, що земельна ділянка під будівництво гаража не виділялась.

Відповідачка ОСОБА_4 позов підтримала та не заперечувала проти визнання права власності на гараж, на який вона не претендує, визнання за позивачкою права власності за спадщиною на 2/3 частки квартири, а за нею, ОСОБА_4, права власності на 1/3 цієї квартири.

Відповідач ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 в письмових заявах проти задоволення позову не заперечували.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно положенням п. 5 ст. 376 ЦК України, за вимогою користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинне збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує прав інших осіб.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 позивачці, її чоловікові та його матері на праві спільної дольової власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 16.07.2001р., та її ідеальна частка складає 24/100 від загальної будівлі, включаючи сарай, переобладнений в гараж літ. И-1, який розташований та тому ж місці, де раніше був сарай, та має ті ж розміри. Інші власники будівель, які знаходяться на цій земельній ділянці, не заперечують проти визнання права власності за позивачкою на цей гараж, оскільки ця будівля їх інтереси не порушує. Заперечення представника ММР в тій частині, що під будівництво гаража не виділялась земельна ділянка, судом до уваги не беруться, у зв*язку з тим, що будівля знаходиться на місці раніше існуючого сарая, який включений в частину квартири, та у випадку необхідності питання про землю може бути вирішено у встановленому законом порядку.

За висновком будівельно – технічної експертизи гараж літ. И-1, розташований на земельній ділянці б. № 16 по вул. Італійській у м. Маріуполі, відповідає ДБН 3.03.01-87 «Несуші та огороджуючи конструкції» та правилам пожежної безпеки України.

Відповідно положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Таким чином, є підстави визнати за позивачкою право на спадщину на частку квартири, що належала ОСОБА_8, оскільки вона зареєстрована та мешкає в цій квартирі та, окрім того, звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою у встановлений строк. ОСОБА_4 також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері у встановлений строк, що не заперечується сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. ОСОБА_4, як відповідачка, не заперечувала проти визнання за позивачкою права власності за спадщиною на 2/3 частки квартири та, у свою чергу, просила визнати за нею право за спадщиною на 1/3 частку цієї квартири після смерті матері, тобто між сторонами спору в цій частині не було, у зв*язку з чим, суд задовольняє вимоги позивачки у відповідній частині від долі квартири в спільному домоволодінні, а за відповідачкою визнає право на її долю, яку вона не оспорює.

Керуючись ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 376, 1268 ЦК України, суд-,

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на самочинне збудоване нерухоме майно: гараж літ. И-1, розташоване на земельній ділянки б. № 16 по вул. Італійській у м. Маріуполя, зобов’язавши Маріупольське БТІ зареєструвати право власності.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за спадщиною після смерті ОСОБА_8 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, доля якої в загальному домоволодінні складає 24/100 частини, тобто на 16/100 цієї квартири.

Визнати за ОСОБА_4 право власності за спадщиною після смерті ОСОБА_9 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, доля якої в загальному домоволодінні складає 24/100 частини, тобто на 8/100 цієї квартири.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, тобто через десять днів; якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Лузан В.В.