Справа № 22ц-3320/2006                                       Головуючий у 1 інстанції: Томко В.В.

Доповідач: Іванова І. П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року                                    

Колегія суддів судової палати з цивільних

справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого -Іванової І.П. Суддів: Парінової І.К., Лісіциної А.І., при секретарі: Войтенко Ю. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рубежанського міського суду Луганської області від 14 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права користування житловим приміщенням, -

встановила:

У липні 2006р. ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до суду, посилаючись на наступне. З відповідачкою проживали спільно. У січні 1989р. сім'ї була надана квартира АДРЕСА_1. З грудня 2002р. відповідачка у спірної квартирі не проживає, хоча на нею нараховується плата за комунальні послуги. Просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вищевказаною квартирою.

Оскарженим рішенням у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Рубіжанського міського суду Луганської області скасувати та постановити нове, яким задовольнити його вимоги. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не повної мірі дослідив матеріали справи, не дав належної оцінки поясненням свідків, неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд

першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Приймаючи рішення по справі суд виходив з того, що предметом розгляду справи є житлові права громадян. Відповідно до ч.З ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду на підставі ст.72 ЖК України, якою передбачена можливість визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад шести місяців, суд з'ясував всі причини не проживання відповідачки за адресою реєстрування. І дійшов правильного висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не проживає у квартирі, яку отримала разом з позивачем, з поважних причин: між сторонами склалися недоброзичливі стосунки, позивач ображав відповідачку, погрожував її. На варіанти обміну квартири позивач не погоджувався. При таких обставинах суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.п.1ч.1 ст.307,308, п.1ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена

протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України

безпосередньо.