УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 січня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі   :

головуючого  Головчук  С.В.

суддів  Миніч  Т.І.,   Павицької  Т.М.

при  секретарі  Прищепі  О.А.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.   Житомирі адміністративну  справу  за  позовом  ОСОБА_1 до Овруцької  центральної  районної  лікарні,   управління  праці  та соціального  захисту  населення  в  Овруцькому  районі,   управління Пенсійного  фонду  України  в  Овруцькому  районі  про  стягнення  коштів, передбачених  Законом  України  "Про  статус  і  соціальний  захист громадян,   які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи" за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_1на  постанову  Овруцького  районного  суду  від  22  листопада  2006  року,

встановив  :

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом про стягнення компенсації. Вона зазначала, що є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, тому має право на допомогу відповідно до ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон). Відповідач неправомірно виплачував їй компенсації у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, хоча розмір цих виплат суперечить Закону, який передбачає виплату коштів у кратному розмірі мінімальної заробітної плати. Просила стягнути з відповідача недоотримані кошти  за  період  з  2003  по  2005  роки  в  сумі  21093,08  грн.

Постановою Овруцького райсуду від 22 листопада 2006 року в позові  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Посилається на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального права: норм Конституції, якою декларується принцип верховенства права. Вважає,   що  таке  рішення  порушує  її  права.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивачка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та має право на пільги   і   компенсації,    встановлені   Законом   України   "Про   статус   і

Справа №22а/278                                       Головуючий у суді 1 -ї інстанції Невмержицький С.С.

Категорія 13                                                                                    Суддя-доповідач Головчук С.В.

соціальний        захист        громадян,                        які        постраждали        внаслідок

Чорнобильської  катастрофи".

Відповідно до статті 62 зазначеного Закону, його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами, іншими центральними  органами  виконавчої  влади.

Отже спірні правовідносини крім Закону регулюються постановами  Кабінету  Міністрів  України.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету (ст.63 Закону). Статтею 95 Конституції України, якою встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.

Зазначені норми узгоджуються із ст.87 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Таким чином фінансування вказаних програм провадиться через органи Державного казначейства у встановленому КМУ України порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених Законом України „Про  державний  бюджет  України"  на  відповідний  рік.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою від 11.10.1995 року, визначені  розміри  виплат,   передбачених  зазначеним  Законом.

Виплати компенсаційних коштів позивачці за 2003-2005 роки проводились  у  розмірах,   визначених  названою  постановою.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову не було, суд  правильно  відмовив  в  позові  за  безпідставністю.

Керуючись  ст.ст.   195,198,200,   205,206  КАС  України,   суд  -

ухвалив  :

апеляційну  скаргу  ОСОБА_1 залишити  без задоволення.

Постанову  Овруцького  районного  суду  від  22  листопада  2006 року  залишити  без  змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом  одного  місяця  з  дня  проголошення.