Справа № 2 а -3857 /2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Лузана В.В.,

при секретарі Демененко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесену відносно нього постанову про притягнення його до відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, просив скасувати винесену відділом ДАЇ відносно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В обґрунтування зазначив, що 30 вересня 2010 року він дізнався від держвиконавця по те, що відносно нього інспектором ДПС винесена постанова про притягнення до адмінвідповідальності у вигляді штрафу. При цьому до постанови були додані копії фотокарток його авто. З постанови № АН № 229116 слід, що 25 березня 2009 року о 12 годин 54 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 84 км/год. По пр.. Карпова - вул.. Новосібірська в м. Маріуполі, при обмеженні швидкості на цій ділянці, тим самим перевищив встановлену швидкість руху більш ніж як на 20 км/год. У зв'язку із таким правопорушенням йому пропонувалось протягом 15 діб з дня винесення постанови сплатити штраф. З постановою не згоден, оскільки фіксація не була автоматичною, не зрозуміло де сталось порушення Правил дорожнього руху, докази вчинення нею саме 25 березня 2009 року правопорушення відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, стверджуючи, що фіксація порушень технічним приладом «Визир» здійснювалась обгрунтовано та інспектором ДПС при винесення постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності порушень не було.

Суд, вислухавши доводи позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов з наступних підстав.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. З Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме: від 11.06.2004 № 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення ", яка передбачає: згідно зі ст. 245

КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом та відповідно № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", яка передбачає, звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення і правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і озйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постановою АН № 229116 від 25 березня 2009 року на ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Дослідивши матеріали справи - постанову від 25 березня 2009 року, копії фотозйомки, суд вважає, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ю допущено ряд порушень норм закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУПАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Так, як встановлено судом, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не складався, хоча фіксування порушення відбулось приладом «Визир» в режимі патрулювання, а не за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам еону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

У тексті постанови зазначено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, рухався швидкістю 84 км/год., у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці ніби-то рушення ОСОБА_1 ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова носиться щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова винна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом та зробила зупинку.

У постановах відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобіля ОСОБА_1. Фактично співробітником ДАІ, що склав постанову було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля ОСОБА_1, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від її автомобіля.

У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів співробітником ДАІ надано не було.

Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ не повідомив, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.

Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов наявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Згідно п. 22.9. Інструкції МВС від 13.11.2006 р. № 1111 «Використання кіно-, фото, відео- та звукозаписувальної техніки є допоміжним засобом при виявленні адміністративного правопорушення».

Також, співробітником ДАІ було порушено вимоги ст. 268 КпАП, щодо його повідомлення про місце та час розгляду справи, чим порушено його право на захист.

Відповідно до вимог ст. 268 КпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом (ст. 268 КпАП) права, якими наділена особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, й зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо.

Відсутність в матеріалах справи доказів вчинення правопорушення унеможливлює взагалі перевірку судом наявності як самої події правопорушення, так і наявності в діях певної особи складу такого правопорушення.

До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Відповідно до п.п. 12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 70 КАС України, що визначає належність і допустимість доказів, докази одержані з порушенням закону судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Також, співробітник ДАІ при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача в порушення вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення не врахував характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (позивача), ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність і безпідставно наклав на позивача штраф, що відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 2 КАС України, винесена не у спосіб, передбачений законом (ч. 2 ст. 33 КУпАП) і необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, обов'язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

За таких умов у діях ОСОБА_1 немає складу правопорушення, у якому визнано винним зазначеною постановою.

У зв'язку з викладеним, постанову від 25 березня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП підлягає скасуванню із подальшим закриттям провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 70, 161-163, 167 КАС України,

суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову № АН 229116 від 25 березня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу та провадження по справі закрити.

На постанову може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів.

Суддя