Справа № 2а-4185/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд в складі судді Лузана В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.10.2010р. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його право на державну соціальну допомогу, встановлену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року (надалі - ОСОБА_2...), її отримання та виплату, визнати неправомірними дії відповідача у зв*язку з невиплатою такої допомоги, зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Маріуполі нарахувати та виплатити недоотриману з вини відповідача соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року до закінчення строку виплати пенсії, тобто без обмеження кінцевого строку виплати.

Ухвалою суду від 27.10.2010р. був поновлений строк позовної давності для звернення позивача до суду та відповідно до п.2 ч.1 ст. 1832 КАС України справа розглянута в порядку скороченого провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти задоволення позову у повному обсязі з посиланням на те, що позивач вже отримує підвищення до пенсії, як подружжя померлого учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», а тому відсутні правові підстави для здійснення зазначеного перерахунку та доплати до пенсії позивачу, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги необгрунтованими та відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який встановлує правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно з наданими документами позивачу станом на 2 вересня 1945р. було менше 18 років.

За ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач має соціальну категорію «дитина війни», знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком. Крім того, суд вважає встановленим, що позивач має також статус «учасник війни», користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни, гарантіями їх соціального захисту.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком).

Відповідно до Розділу IV Прикінцеві положення особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус вереранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Перед судом не доведено, що позивач звертався з 01.01.2006р. по 25.06.2010р. до відповідача з вимогою про виплату йому даної соціальної пільги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує надбавку згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Приморському

районі м. Маріуполя.

ОСОБА_2 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ст. 8) поширюється на військовослужбовців, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Отже, враховуючи, що позивач отримує підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як спеціальний суб*єкт даних правовідносин, доказів того, що він звертався до відповідача про випалиу такого підвищення відповідно до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Розділ IV Прикінцеві положення) та така виплата проводилась за його вибором відповідно до цього Закону не надано, тому суд вважає, що правових підстав для задоволення вимог позивача про підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відсутні, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову за відсутністю права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30%, як дитині війни.

Ні підстав: викладеного, керуючись ст.ст. 5, 17 ч.1 п.1, 70, 174 ч.1, 183-2 ч.6 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському рай м. Марі поля Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

На постанову може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з моменту отримання копії постанови.

Суддя: