Справа № 318/2274/13-а
Номер провадження №2-а/318/52/2013
ПОСТАНОВА
"31" грудня 2013 р. м. Кам’янка-Дніпровська
Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Яковлєвої М.С.
при секретарі Гниляк Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янсько — Дніпровської міської ради Кам'янсько — Дніпровського району Запорізької області, виконком Кам’янсько-Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернулась з позовом до суду, в якому зазначає, що у період з вересня 1969 по березень 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Від шлюбу позивач має двох синів, які на сьогодні є повнолітніми: ОСОБА_2 та ОСОБА_3. У 1978 році позивачеві за місцем її роботи на склад сім’ї була виділена трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, яку у 1994 році було приватизовано на склад сім’ї. За цією квартирою була закріплена земельна ділянка розміром 0,003 га, яка була огороджена разом з будинком. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, яке видано 15.12.1994 року, квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачу, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У період з 1970 по 1996 рік позивач працювала у радгоспі «Кам’янка». У 1990 році дирекцією радгоспу «Кам’янка» ОСОБА_1, як працівнику радгоспу, було виділено земельну ділянку розміром 0,07 га. Земельна ділянка була виділена із земель запасу радгоспу і знаходилася навпроти будинку, в якому позивачеві виділена квартира. Позивач зазначає, що всупереч нормам діючого законодавства, у 1997 році земельна ділянка, розміром 0,10 га була рішенням виконкому Кам’янсько-Дніпровської міської ради передана у власність не всім співвласникам приватизованої квартири, а голові на той час сім’ї позивача ОСОБА_4, що призвело до порушення прав інших співвласників квартири. Позивач вважає, що рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 є незаконним, а тому таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, а Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку підлягає визнанню його недійсним. Позивач зазначає, що її колишній чоловік, який не був працівником радгоспу, у її відсутність приватизував земельну ділянку. Позивач вважає, що виконавчий комітет міської ради незаконно передав у власність земельну ділянку, яка рахувалася за нею, порушивши її інтереси та конституційне право на приватизацію. У 2004 році шлюб між позивачем та ОСОБА_4 було розірвано. Спільне проживання було припинено ще з 1999 року. У 2012 році позивач звернулася до Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області з позовною заявою про припинення права спільної сумісної власності на квартиру. Ухвалою Кам’янсько-Дніпровського районного суду від 15.03.2012 року, постановленою по справі за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності була затверджена мирова угода, відповідно до умов якої право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 припинено, визначено частки співвласників квартири, припинено право власності на 14 частку квартири, яка належала ОСОБА_4 у зв’язку із його відмовою від неї на користь позивача, визнано за позивачем право власності на 12 частку квартири АДРЕСА_2, у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишається по 14 частці квартири АДРЕСА_2. Позивач зазначає, що на сьогодні право власності зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується документально.
Позивач просить суд визнати дії виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради, які полягають в ухваленні незаконного рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, яка згідно поземельної книги рахується за нею, ОСОБА_1, ОСОБА_4 — протиправними, скасувати рішення виконкому Кам’янсько-Дніпровської міської ради № 46 від 18.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.
25.12.2013 року позивачем було подано уточнену позовну заяву, в якій було зменшено позовні вимоги. Позивач просить суд визнати дії виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради, які полягають в ухваленні незаконного рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, яка згідно поземельної книги рахується за нею, ОСОБА_1, ОСОБА_4 — протиправними, скасувати рішення виконкому Кам’янсько-Дніпровської міської ради № 46 від 18.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.
В судове засідання позивач з’явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.
В судове засідання з’явилася представник позивача ОСОБА_5, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Треті особи без самостійних вимог – ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечували. ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про час та місця слухання справи,заяву про розгляд справи у його відсутність не надав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в даній справі визначено виконком Кам’янсько-Дніпровської міської ради. Спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури відведення земельних ділянок згідно ст..118 ЗК України. Тобто спірні відносини не ґрунтуються на принципах юридичної рівності прав їх учасників.
Відповідно ст..2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, крім випадків..
Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в том числі на виконанні делегованих повноважень.
Тобто, неодмінною ознакою суб’єкта владних повноважень є вчинення ним ,у спірних відносинах, владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадової особою або службовою особою, предметом якої є перевірка правильності рішень, дій, бездіяльності цих органів, відповідно до вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як встановлено у судовому засіданні всупереч нормам діючого законодавства, у 1997 році земельна ділянка, розміром 0,10 га була рішенням виконкому Кам’янсько-Дніпровської міської ради передана у власність не всім співвласникам приватизованої квартири а голові на той час нашої сім’ї ОСОБА_4, що призвело до порушення прав інших власників квартир. Виконавчий комітет міської ради незаконно передав у власність земельну ділянку яка рахувалась за позивачкою, порушуючи її інтереси та її конституційне право на приватизацію, так як у 1978 році їй за місцем її роботи на склад сім’ї була виділена трьохкімнатна квартира АДРЕСА_5, яку у 1994 році було приватизовано на склад сім’ї. за цією квартирою була закріплена земельна ділянка розміром 0,03 га. яка була огороджена разом з будинком. В період з 1970 року по 1996 рік позивачка працювала у радгоспі «Кам’янка»». У 1990 році дирекцією радгоспу «Кам’янка» позивачці як працівнику радгоспу було виділено земельну ділянку розміром 0,07 га. земельна ділянка була виділена із земель запасу радгоспу і знаходилась навпроти будинку в якому їй виділена квартира.
Шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано в 2004 році. В 2012 році позивачка звернулась до суду з позовом про припинення права спільної сумісної власності на квартиру. Ухвалою Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області по справі за позовом позивачки було постановлено рішення яким затверджено мирову угоду відповідно до умов якою право спільної сумісної власності на квартиру припинено, визначено частки співвласників квартири, припинено право власності на ? частку квартири, яка належала відповідачу у зв’язку з його відмовою від неї на користь позивача та визнано за позивачем право власності на ? частку квартири та по ? частку квартири розподілили між двома синами.
Згідно державного акта № 2768 від 11 грудня 1997 року про право приватної власності на землю виданого Виконавчим комітетом Кам’янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області ОСОБА_4, йому належить дві земельної ділянки одна розміром – 0,03 га. інша розміром – 0,075 га. але в акті загальна площа земельної ділянки вказана – 0,10 га.
Та при вирішенні питання про припинення права спільної сумісної власності на квартиру не вирішилось питання про розподіл земельної ділянки.
Як роз’яснює Пленум ВСУ в Постанові № 7 від 16.04.2004 року ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010 ) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при приватизації державного житлового фонду особи, яким передано у власність жилі приміщення в одноквартирних будинках, набувають право власності на земельні ділянки, де розташований будинок, шляхом їх приватизації згідно із положеннями ЗК.
Крім того, Пленум ВСУ в Постанові № 7 від 16.04.2004 року ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010 ) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснює, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК ( Постанову доповнено пунктом 18-2 згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010). У справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.
З огляду на викладене,суд вважає,що за своїм суб’єктивним та предметним складом дана справа підпадає під справу адміністративної юрисдикції,оскільки містить в собі публічно-правовий спір,який виник з участю суб’єкта владних повноважень,яким надані відповідні повноваження у сфері державного регулювання земельних відносин.
Таким чином суд вважає,вимоги позивачки підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17, 105, 137 КАС України, ст. 8, 14 Конституції України, ст. 81 ЗК України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам'янсько — Дніпровської міської ради Кам'янсько — Дніпровського району Запорізької області, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення – задовольнити.
Визнати дії виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради, які полягають в ухваленні незаконного рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, яка згідно поземельної книги рахується за ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_6 - протиправними.
Скасувати рішення виконкому Кам’янсько-Дніпровської міської ради № 46 від 18.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Яковлєва