Справа № 1-114/                            

                                                   2009 рік

В И Р О К

Іменем   України

   26 червня 2009 року                                      м.Долина

   Долинський районний суд Івано-Франківської області  в складі:

                головуючого - судді Лицура І.М.,

                секретаря  - Бойків В.П.,

                з участю прокурора – Чекан Н.М.

                та захисника – ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Долині справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с.Вишків Долинського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, розлученого, який має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, згідно зі ст. 89 КК України несудимого,

за ст.ст. 122 ч.1, 129 ч.1 КК України,-

встановив:

   ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров»я, а також вчинив погрозу вбивством.

   Злочини вчинено за таких обставин:

   10 березня 2009 року близько 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, ОСОБА_2 зайшов в будинок своєї колишньої дружини ОСОБА_3, де вчинив з нею сварку з приводу сплати аліментів на утримання двох їхніх неповнолітніх дітей. Під час сварки ОСОБА_2 відштовхнув потерпілу ОСОБА_3 та почав погрожувати їй вбивством. При цьому він душив її, а потім для підкріплення своїх погроз взяв в будинку ніж зі столового набору та почав прикладати його до грудної клітки потерпілої, в результаті чого у неї були реальні підстави побоюватися здійснення погроз, а потім наніс їй два удари ножем в ліву ногу, чим заподіяв тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров»я у вигляді колото-різаної рани в ділянці нижньої третини лівого стегна та верхньої третини лівої гомілки по внутрішній поверхні.

   Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та пояснив, що він розлучився з дружиною в 2008 році, а 10.03.2009 року суд постановив рішення про стягнення з нього в її користь аліментів. Це рішення його обурило, оскільки платити по 500,00 грн. аліментів на кожного з 2 їхніх неповнолітніх дітей він не має можливості, так як ніде не працює. З цього приводу  ввечері між ним та дружиною виникла сварка, під час якої він вхопив ніж та двічі вдарив її в ногу і погрожував вбивством. Він це вчинив, тому що був в нетверезому стані і не контролював своїх дій. Вину свою у вчиненні вказаних злочинів повністю визнає, у вчиненому щиро розкаюється та просить пробачення у потерпілої. Оскільки він повністю визнає свою вину, просить суд не допитувати потерпілу та свідків по даній справі, розуміє, що в разі оскарження вироку суду він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Просить суд суворо його не карати та дати шанс виправитися.

   За клопотанням підсудного було визнано недоцільним дослідження тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

   Оцінивши всі здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров»я та вчиненні погрози вбивством, повністю доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст.ст. 122 ч.1, 129 ч.1 КК України.

   Обираючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, його особу та обставини, що обтяжують та пом»якшують покарання. До обставин, що обтяжуюють покарання ОСОБА_2, належить вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»яніння. До пом»якшуючих покарання підсудного обставин суд відносить його щире каяття.

   Вивченням особи підсудного ОСОБА_2 встановлено, що він по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах Долинської ЦРЛ не перебуває, згідно зі ст. 89 КК України несудимий.

   З урахуванням викладеного, а також позиції потерпілої ОСОБА_3, яка просила підсудного суворо не карати, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкцій ст.ст. 122 ч.1, 129 ч.1 КК України та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, яке, на думку суду, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.

   Питання речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 81 КПК України.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України,  суд,-  

ЗАСУДИВ:

   ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання:

- за ст. 129 ч.1 КК України – 1 рік обмеження волі,

- за ст. 122 ч.1 КК України – 2 роки позбавлення волі

   На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворо покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

   Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування  покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік та на підставі ст. 76 КК України зобов”язати засудженого періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання.

   Запобіжний захід щодо засудженого у вигляді підписки про невиїзд  залишити без змін до набрання вироком законної сили.

   Речові докази по справі (а.с. 42): колготи, наволочку, тапочки та кухонний ніж - повернути власниці потерпілій ОСОБА_4

   Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: