4

Справа № 2-449/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Варенко О.П.,

          при секретарі Завгородній Л.В.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в м.

Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

 Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача  

ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

зазначивши в обгрунтування позову, що 22 березня 2005 р. приблизно о 19 год. 45

хв. відповідач, керуючи технічно справним автомобілем „Ніссан Терано", держ. №

371-42 АА, прямуючи по вул.Набережна ім.Леніна від вул.Литейна в напрямку вул.

Коцюбинського у м.Дніпропетровську, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв

наїзд на неї, коли вона переходила проїзжу частину.

 Наїздом автомобіля відповідача їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді:

черепно-мозкової травми; забію голови; струсу головного мозку; забійної рани

теменної області зліва: гематоми лівого cтегна у верхній третині; закритого

перелому сідаліщної та лонної кісток зліва; перелому дна вертлужної западини

зліва з вивихом голівки кістки стегна зліва, які за свої характером віднесено

до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Цей факт підтверджується

висновком судово-медичної експертизи № 3317-е від 10.07.2005 р.

 У зв'язку з отриманими травмами вона з 28 березня по 24 травня 2005 року

знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділені політравми Дніпропетровської

міської клінічної лікарні № 16, а потім, до травня 2006 р., - на амбулаторному

лікуванні за місцем проживання.

Під час лікування, за призначенням лікарів, вона купувала та використовувала

різні лікарські засоби та медичні препарати. Загалом на придбання ліків та

медичних засобів витратила 2741 грн. 60 коп., що підтверджується медичною

довідкою від 16.12.2005 р. та касовими чеками.

На її харчування, якого в медичному закладі фактично не надавалось, за час

стаціонарного лікування витрачено 870 грн. (з розрахунку 15 грн. на добу х 58

діб): на доставку їй харчів чоловіком від домівки до МКЛ № 16 двічі на день

маршрутним таксі № 92 витрачено 348 грн. (з розрахунку 1,5 грн. одна поїздка х

2 ходки х 2 раза на день).

Крім того, від наїзду автомобілем та її падіння на асфальт було пошкоджено її

одяг та взуття (розриви не по швах, п’ятна крові, витертості) на суму 1144

грн.: куртка зимова, ватістю 399 грн.; брюки, вартістю 239 грн.; сорочка,

вартістю 143 грн.; зимові ботинки, вартістю 363 грн.

За час стаціонарного та амбулаторного лікування втрати заробітку, згідно ч.2

ст. 1195 ЦК України, для неї, як для непрацюючої, вираховуються виходячи з

встановленого законом мінімального розміру заробітної плати, та на 30.04.2006

р. становлять 4237 грн. 33 коп.:

до 30.06.05 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено 290 грн., втрати

заробітку з 28.03. до 30.06.05 р. за 3 міс. 2 дні становлять: 290 грн. х 3 міс.

+ ( 290 грн.:30 дн.х2дні)= 890 грн.+ 19,33 грн.= 889,33 грн.;

до 31.08.05 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено   310 грн.,

втрати заробітку з 01.07. по 1.08.2005 р. (2 місяці) становить: 310 грн.х2міс.

=620 грн.;

до 31.12.05 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено   332 грн.,

втрати заробітку з 01.09. по 31.12.05 р. (4 місяці) становить: 332 грн.х4 міс.=

1328 грн.;

з 01.01.06 р. по 30.04.06 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено

350 грн., втрати заробітку за цей час (4 місяці) становить: 350 грн.х4міс.=

1400 грн.

Таким чином, від даної дорожньо-транспортної пригоди вона зазнала матеріальних

збитків на суму 9340 грн. 93 коп., що з урахуванням інфляційних процесів на

день подачі позову становить -10954 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири)

грн. 55 коп.

За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди слідчим управлінням ДМУ УМВС

України у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу №

69051106, яка постановою від 25.02.2007 р. припинена, оскільки у діях водія

ОСОБА_2 немає ознак злочину, передбаченого ч.І ст.286 КК України.

Але, спричинену їй матеріальну шкоду ОСОБА_2 повинен їй відшкодувати

як володілець джерела підвищеної небезпеки на підставі приписів ст. 1187 ЦК

України.

Крім матеріальних збитків, їй завдано й моральної шкоди, яка полягає у тому, що

в момент наїзду на неї транспортного засобу відповідача та під час лікування

завданих цим травм, вона відчувала сильний фізичний біль; тілесні ушкодження та

їх наслідки суттєво ускладнили її життя: гематома та болі у лівій нозі,

обмежений рух кінцівки не дозволяють їй користуватись своїм особистим

автомобілем, повноцінно обслуговувати себе у повсякденному житті. З 28 березня

2005 р. по цей день відповідач не відшкодував їй матеріальної шкоди,

спілкування уникає, що також викликає в неї моральні страждання та образу.

Завдану їй моральну шкоду оцінює у 15000 грн.

На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_2 на

її користь 10954,55 грн. матеріальних збитків та 15000 грн. моральної шкоди.

    В судовому засіданні представник позивач надала пояснення аналогічні

викладеним в позовній заяві, на позові наполягає.

    Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день

та час розгляду справи повідомлений відповідно до діючого законодавства, ніяких

заяв від нього не надходило, тому справа розглядалася за відсутності

відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням вимог, встановлених

законом.

Вислухавши позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 22

березня 2005 р. приблизно о 19 год. 45 хв. відповідач, керуючи технічно

справним автомобілем „Ніссан Терано", держ. № НОМЕР_1, прямуючи по вул.

Набережна ім.Леніна від вул.Литейна в напрямку вул.Коцюбинського у м.

Дніпропетровську, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв наїзд на позивача,

коли вона переходила проїзжу частину.

За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди слідчим управлінням ДМУ УМВС

України у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу №

69051106, яка постановою від 25.02.2007 р. припинена, оскільки у діях водія

ОСОБА_2 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.І ст.286 КК України.

Наїздом автомобіля відповідача позивачу спричинені тілесні ушкодження у

вигляді: черепно-мозкової травми; забію голови; струсу головного мозку;

забійної рани тіменної області зліва: гематоми лівого стегна у верхній третині;

закритого перелому сідаліщної та лонної кісток зліва; перелому дна вертлужної

западини зліва з вивихом голівки кістки стегна зліва, які за свої характером

віднесено до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Цей факт

підтверджується висновками судово-медичних експертиз № 3317-е від 10.07.2005

р., № 4059 е  від 04.09.08.

У зв'язку з отриманими травмами вона з 28 березня по 24 травня 2005 року

знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділені політравми Дніпропетровської

міської клінічної лікарні № 16, а потім, до травня 2006 р., - на амбулаторному

лікуванні за місцем проживання.

Під час лікування, за призначенням лікарів, позивач купувала та використовувала

різні лікарські засоби та медичні препарати, на придбання яких витратила 2741

грн. 60 коп., що підтверджується медичною довідкою від 16.12.2005 р. та

касовими чеками.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,

відшкодовується особою, яка ним володіє, тобто, позовні вимоги в частині

відшкодування матеріальної шкоди на лікування обгрунтовані і підлягають

задоволенню в повному обсязі.

Витрати на харчування позивача і в зв’язку з пошкодженням її одягу  від наїзду

на неї автомобілем та її падіння на асфальт стягненню з відповідача не

підлягають, оскільки не знайшли свого документального підтвердження в судовому

засіданні.

За час стаціонарного та амбулаторного лікування втрати заробітку позивача

підлягають стягненню з відповідача на її користь. Згідно ч.2 ст. 1195 ЦК

України, для позивача, як для непрацюючої розраховуються, виходячи з

встановленого законом мінімального розміру заробітної плати, та на 30.04.2006

р. становлять 4237 грн. 33 коп. з розрахунку:

до 30.06.05 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено 290 грн., втрати

заробітку з 28.03. до 30.06.05 р. за 3 міс. 2 дні становлять: 290 грн. х 3 міс.

+ ( 290 грн.:30 дн.х2дні)= 890 грн.+ 19,33 грн.= 889,33 грн.;

до 31.08.05 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено   310 грн.,

втрати заробітку з 01.07. по 1.08.2005 р. (2 місяці) становить: 310 грн.х2міс.

=620 грн.

до 31.12.05 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено   332 грн.,

втрати заробітку з 01.09. по 31.12.05 р. (4 місяці) становить: 332 грн.х4 міс.=

1328 грн.;

з 01.01.06 р. по 30.04.06 р. мінімальний розмір заробітної плати встановлено

350 грн., втрати заробітку за цей час (4 місяці) становить: 350 грн.х4міс.=

1400 грн.

Таким чином, від даної дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала

матеріальних збитків на суму 6978 грн. 93 коп., що з урахуванням інфляційних

процесів на день подачі позову становить -8542  грн. 98 коп. і саме ця сума

підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в відшкодування

матеріальної шкоди.

     Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі

неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її

вини.    

     Ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної

шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних

та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також

з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні

розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

      З огляду на наведене, суд вважає, що у позивачки виникло право на

відшкодування моральної шкоди, оскільки в зв’язку з одержаними травмами вона

зазнавала фізичні і моральні страждання пов’язані з розладом її душевного

спокою і способу життя. Тривалий час вона не може нормально рухатись,

потребувала сторонньої допомоги, обмежений рух кінцівки не дозволяє їй

користуватись своїм особистим автомобілем, повноцінно обслуговувати себе у

повсякденному житті. З 28 березня 2005 р. по цей день відповідач не відшкодував

їй матеріальної шкоди, спілкування уникає, що також викликає в неї моральні

страждання та образу. Тобто, позовні вимоги позивачки в частині стягнення з

відповідача на її користь 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди

підлягають задоволенню в повному обсязі.

     Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають

стягненню судові витрати в сумі 123,93 грн., що складаються з: судового збору в

сумі 93,93 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

в сумі 30 грн.  

     Керуючись ст.ст.10,60,81,88,214-215,226 ЦПК України,

    В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Володимирівни в рахунок відшкодування:

- матеріальної шкоди  8542 грн. 98 коп.,

- моральної шкоди 15000 гривень;

- судових витрат 123 грн.93 коп., а всього 23666 (двадцять три тисячі шістсот

шістдесят шість) грн. 91 коп.

     В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1

відмовити.

     Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою

заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до

Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський

районний суд м.Дніпропетровська шляхом подання в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги.

     У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення,

заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.        

    Суддя: