Справа № 2-1876/09р.  

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 травня 2009 року    Суворовський районний суд м. Одеси у складі

головуючого – судді                                                                                                        Галій С.С.

при секретарі  -                                                                                                               Жековій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу ,-

                                                                    ВСТАНОВИВ:

  Позивач ОСОБА_1 звернулася  в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 60 000 гривень, також просить стягнути з відповідачки судові витрати  у сумі 600 гривень за оплату державного мита та  витрати  за  ІТЗ забезпечення судового процесу  у сумі 30 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.03.2008 року, між   нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Згідно вищевказаного договору вона, ОСОБА_1, передала у власність ОСОБА_2 кошти в сумі 60 000( шістдесять тисяч) гривень, які ОСОБА_2  згідно розписки зобов'язалася повернути  19 вересня 2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2  дану суму не повернула, причину невиконання зобов'язання не повідомила. На її неодноразові вимоги  і звернення до відповідачки повернути гроші, відповідачка  не реагує.

          У  судовому засіданні позивачка  позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з наведених у позові підстав.

         Відповідачка у судовому  позовні вимоги  визнала у повному обсязі.

        Суд, розглянув у судовому засіданні матеріали цивільної справи,  заслухавши пояснення сторін, дослідив докази, суд приходить  до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 19.03.2008 року, між   нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

 Згідно вищевказаного договору вона, ОСОБА_1, передала у власність ОСОБА_2 кошти в сумі 60 000( шістдесять тисяч) гривень, які ОСОБА_2  згідно розписки зобов'язалася повернути  19 вересня 2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2  дану суму не повернула, причину невиконання зобов'язання не повідомила. На її неодноразові вимоги  і звернення до відповідачки повернути гроші, відповідачка  не реагує.

           Згідно до вимог ч.2 ст.1047 ЦК України, як доказ, на підтвердження укладання договору і його умов може бути представлена письмова розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Враховуючи викладене, суд приходить до  висновку про те, що ОСОБА_1 і  ОСОБА_2 вступили між собою  у право відношення, суть якого, згідно ст. 1049 ЦК України, полягає в тому, що боржник зобов’язаний повернути позикодавцеві борг, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем  у строк та в порядку, що встановлені  між ними договором.

Як встановлено в судовому засіданні  відповідач  позивачеві борг по теперішній  час  не повернув.

 Вищевказаний факт піддержується тим, що борговий документ перебуває у позивача, і так як, відповідно  до ч.3 ст. 545 ГК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обов'язку .

          У зв’язку з невиконанням умов договору, у відповідачки перед позивачкою  ОСОБА_1  наявна  заборгованість, що  складає 60 000 гривень.

    За таких обставин, враховуючи, що судом в судовому засіданні встановлені письмові докази про те, що відповідачка зобов’язана повернути позивачу  борг, суд  приходить до висновку, про те, що позов  підлягає задоволенню, належить стягнути з відповідачки на користь позивачки  борг  у сумі 60 000 гривень.

    Крім того, згідно ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2  на користь держави судові витрати по оплаті держмита у сумі 600 гривень   та витрати  за ІТЗ забезпечення судового процесу  у сумі 30 гривень.            

           На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.545, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 228, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:    

          Позов  ОСОБА_1  – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   борг у сумі 60 000 гривень.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати  на користь держави судові витрати по оплаті держмита у сумі у сумі 600 гривень та витрати  за ІТЗ забезпечення судового процесу  у сумі 30 гривень.            

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                                         С.С.Галій