Справа № 2а-1379/09 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 року
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого – судді Іваненко Т.В.
з секретарем Божок Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Народицької РДА про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Народицької РДА невиплачені кошти, що передбачені ст.ст.37,48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 5155,80 грн., мотивуючи тим, що вона є пенсіонеркою, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, проживає в АДРЕСА_1, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. За період проживання їй виплачувались компенсації, що встановлена в Законі, не в кратному та відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення її прав. Розмір невиплачених коштів за ст.ст.37,48 Закону становить вказану вище суму.
Позивач в судове засідання не з’явилася, але просить справу розглядати без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, але надіслав заяву, в якій просить справу розглядати без їх участі, проти задоволення позову заперечує.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 05.09.2003р. та копії паспорту позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) і проживає в АДРЕСА_1, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст.ст.37,48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на відповідну допомогу та компенсацію, яку отримувала згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретному розмірі, а зокрема за ст.37 – в сумі 2,1 грн.щомісячно, а за ст..48 – 100,00грн. на рік.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) передбачені наступні виплати:
ст.37 Закону – громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення – 40 % від мінімальної заробітної плати;
ст..48 Закону гарантовано виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – п»ять мінімальних заробітних плат.
Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив розмір допомоги в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри таких компенсацій і, зокрема :
для щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення – 210 тис.крб. (2,1 грн. за гр.реф.). Щорічна допомога на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії була виплачена позивачу, як вбачається з довідки УПСЗН №663\3 від 26.02.2009р. в травні 2008 року в сумі 100,00грн.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ № 987 від 20.06.00, №936 від 20.09.05 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Позивачем, як вбачається з позовної заяви, ставиться питання про стягнення коштів за період з січня 2008 року по грудень 2008 року включно.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України – для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до ст..ст.37,48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими виключено прив*язку до мінімальної заробітної плати. Ці зміни були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за 2008 рік підлягають задоволенню починаючи з травня місяця.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
з 1.04.2008 р. - 525 грн.,
з 1.10.2008 р. - 545 грн.,
з 1.12.2008 р. – 605 грн.,
В зв'язку з викладеним, розмір невиплачених позивачу за ст.37 Закону коштів на момент розгляду справи становить:
- за 2008 рік з травня по грудень місяць включно: (525x0,4x5 +545*0,4*2+605*0,4*1)-2,1*8 = 1711,2 грн.;
За ст..48 Закону – 525*5= 2625 – 100= 2525 грн.
Всього підлягає стягненню сума – 4236,2
В стягненні решти суми слід відмовити за безпідставністю.
Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захист у населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.ст.37,48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає дії відповідача протиправними. .
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 37,48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Народицької РДА щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст.37,48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у фіксованому розмірі, протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Народицької РДА на користь ОСОБА_1 допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1711,2 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – 2525 грн., а всього – 4236,20 грн.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
СУДДЯ: