Справа № 2-2044/2009

                                                                         РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     10 березня 2009р.                                                                                                   м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  в складі:                     судді                                               Адаменко О.Г.

при  секретарі                                Буйловій С.Л.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  розірвання шлюбу,

                                                                    ВСТАНОВИВ:  

     Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 квітня 2001р. він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2   Від шлюбу мають неповнолітню  дитину – сина ОСОБА_3, 09.07.1994р. народження. Під час подружнього життя в сім’ї постійно виникали сварки у зв’язку з відсутністю взаєморозуміння та несумісністю характерів.   З березня 2008р. подружні стосунки між ними припинені.  

     В попередньому судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що відновлення подружніх стосунків  неможливе у зв’язку з відсутністю взаєморозуміння, несумісністю характерів та  втратою  ним  почуття любові.

     Відповідач ОСОБА_2  в попередньому судовому засіданні проти позову не заперечувала та пояснила, що дійсно подружні стосунки між нею та позивачем припинені в березні 2008р., зараз між ними  відсутнє взаєморозуміння, почуття любові, у зв’язку з чим подальше подружнє життя неможливе.

     Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову  ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу.

     Згідно з. ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

     Судом встановлено,  що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 07 квітня 2001р.  Від шлюбу мають  неповнолітню  дитину –  сина ОСОБА_3, 09.07.1994р. народження.

     З  березня 2008р.   сторони не підтримують подружні стосунки і проживають окремо.      

     У даний час  відновлення сім'ї неможливе, оскільки між подружжям відсутнє почуття любові і взаєморозуміння.

     На підставі ст. 112 Сімейного Кодексу України суд, з'ясувавши фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, приходить до висновку про те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, а тому позовні вимоги  є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

     На підставі ст.  112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст.  10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215  ЦПК України, суд

                                                                       ВИРІШИВ:

     Позов задовольнити.

     Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 7 квітня 2001 року відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного районного управління юстиції м. Сімферополя АР Крим, актовий запис № 88.

     За реєстрацію розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1  державне мито на користь держави в сумі 17гр., ОСОБА_2  від сплати   державного мита звільнити.

     Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя  шляхом подання протягом 10 днів з дня  проголошення рішення  заяви про його апеляційне оскарження і подання протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.

                                                                           Суддя: