Справа № 2-656\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            18 березня 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська

у складі:     головуючої судді:         Петешенкової М.Ю.

                   при секретарі:                            Макарчук А.В.                    

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визначення частки, -

УСТАНОВИВ:

            22 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду            м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визначення частки, посилаючись на те, що 04 липня 1998 року помер ОСОБА_3, який є чоловіком позивача та батько відповідача ОСОБА_2 Після його смерті залишилась спадщина: частка квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності їй, сину ОСОБА_2 та померлому чоловіку ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло.

            Позивач ОСОБА_1 зазначає, що спадкоємцями першої черги після смерті померлого чоловіка  ОСОБА_3 є вона та її син - відповідач по справі.

05 грудня 2008 року вона звернулась до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1. Однак, їй було відмовлено в зв'язку з тим, що квартира належить на праві спільної сумісної власності, ні який договір про визначення часток кожного співвласника укладений не був.    

Позивач просить визнати, що ОСОБА_3, померлому 04 липня 1998 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 кожному належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи щодо погодження із вимогами позивача та з проханням розглядати справу без їхнього представника. (а.с. 15).

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає,  що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Власники квартири набули право власності на житло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 вересня 1998 року (а.с. 10).

04 липня 1998 року ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-КИ № 202349, виданого Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області                        06 липня 1998 року, актовий запис № 652 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено через те, що на день смерті ОСОБА_3 його частина у спільній власності не була визначена (а.с 15)

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності з ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В силу ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

            З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ані договором, ані законом не виділено частки із майна, що є у спільній сумісній власності на спірну квартиру, а тому ця квартира належала співвласникам на праві спільної сумісної власності, отже, за правилом ч. 1 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

            Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

            Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позовна вимога про визначення частки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

           Керуючись ст.ст. 16, 355, 357, 1217, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 169, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

         В изначити, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 вересня 1998 року, квартира АДРЕСА_1 належала по 1/ 3 частині кожному.

           Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                М.Ю. Петешенкова