Справа №2-129/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

  18 лютого  2009 року.   Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

 у складі:            головуючого  судді  Чебикіна  В.П.,

                              при секретарі   Власенко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська

цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до Приватного

підприємства “Фаетон-Центр” третя особа:  ОСОБА_2 “Про

стягнення матеріальної та моральної шкоди за порушення прав споживача”, третя

особа:  ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В :

                  У березні 2008 року позивач ОСОБА_1

звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12  квітня 2005

року між ним та ПП “Фаетон-Центр” був укладений усний договір комісії, згідно

якого відповідач зобов’язався реалізувати запчастини до автомобілю “Ауді” по

існуючим цінам. Відповідно до домовленості він передав відповідачу диски легко

сплавні у кількості 2 шт., фару передню праву у кількості 1 шт. Строк виконання

зобов’язання не визначався. На протязі двох років він періодично зв’язувався з

відповідачем, щоб дізнатися про реалізацію запчастин. Кожного разу йому

повідомлялося про те, що запчастини не реалізовані. У лютому 2007 року

дізнавшись, що запчастини не реалізовані, він вирішив їх забрати. Йому

повернули тільки диски. За фарою запропонували приїхати наступного разу через

те, що не змогли її знайти. Але наступного разу і в подальшому фару йому так і

не повернули. Він неодноразово звертався до ПП “Фаетон-Центр” з усними та

письмовими заявами з проханням повернути фару або сплатити її вартість. У

жовтні 2007 року він отримав відповідь від засновника  ПП “Фаетон-Центр” про

те, що фари на складі немає, а по документам вона не реалізована. Так як фару

не знайшли, йому було запропоновано отримати оплату в розмірі однієї гривні або

звернутися до робітника підприємства. Згідно рахунку ПП  “Аеліта Моторс”,

вартість фари (оригінальний код – 4D 941030 Н) складає 10166 грн. На вказану

суму відповідач спричинив йому матеріальну шкоду. Крім того, відповідач

спричинив йому моральну шкоду у розмірі 101660 грн. У зв’язку з порушенням його

прав, він (позивач) звернувся за правовою допомогою до юридичної фірми,

вартість послуг якої склала 580 грн. При подачі позовної заяви він також

сплатив 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                  Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 доповнив свої

позовні вимоги: поряд з тим, що він просив стягнути на його користь з

відповідача матеріальну шкоду -  10166 грн., моральну шкоду – 101660 грн.,

витрати на правову допомогу – 580 грн., та на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи – 30 грн. у своєму доповненні  просив також

стягнути з відповідача пеню у сумі 26675 грн.  , посилаючись  на те, що у разі

невиконання (прострочення виконання) роботи (надання послуги) згідно з

договором він як споживач має право  на стягнення з відповідача на його користь

пені в розмірі трьох відсотків вартості робіт (послуги) з моменту звернення до

нього з листом, в якому він вимагав повернення його майна – 06.07.2007 року .

         Представники  відповідача позов  визнали частково, а саме у розмірі 50

грн. В іншій частині вони вважають позовні вимоги такими, що є безпідставними.

          Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день

та час розгляду справи повідомлений належним чином.

           Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін , показання

свідків, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

           В судовому засіданні встановлено, що  12 квітня 2005 року між

позивачем ОСОБА_1 та підприємством ПП “Фаетон-Центр” було укладено

договір комісії в усній формі. За цим договором позивач передав підприємству

відповідача запчастини до автомобіля “Ауді”. Відповідно до накладної № ПН-

0000253 від 12.04.2005 року вартість товару складала 3,00 грн., в тому числі

два диска на суму 2,00 грн., фара в кількості 1 шт. на суму 1 грн. (а.с.6). На

момент звернення позивача (01 жовтня 2007 року – а.с.9) підприємство

відповідача повернуло позивачу диски – 2 шт., фара була відсутня. Позивачеві

було запропоновано отримати вартість фари, визначену договором комісії, тобто

1,00 грн. Але позивач відмовився від отримання  коштів у вказаній сумі,

вважаючи, що підприємство відповідача порушило його права та законні інтереси,

а саме: порушило його права споживача, запчастини не реалізувало та допустило

втрату його власності, що спричинило йому матеріальну та моральну шкоду.

           18.03.2008 року позивач звернувся до ЧП “Аелита Моторс” та отримав

рахунок на оплату запчастини – фара права 4D0 941 030 Н, з якого вбачається, що

вартість вказаної фари складає 10166 грн. (а.с.10).

           31.03.2008 року позивач надав до суду позовну заяву, в якій вказав,

що  відповідач порушив вимоги цивільного законодавства та  Закону України “Про

захист прав споживачів”, так як він (відповідач) допустив порушення зобов’язань

за договором комісії. Крім того, на думку позивача, підприємство ПП “Фаетон-

Центр” повинно було створити  умови схоронності переданого йому майна, що не

було зроблено і внаслідок чого місце знаходження майна (фари) невідомо.

Відповідач повинен нести відповідальність за його втрату.

           Крім того, позивач в своїй позовній заяві вказав, що згідно вимог  

Закону України “Про захист прав споживачів” споживачі мають право на належну

якість обслуговування, а також на відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(збитків), застосування будь-яких обмежень прав споживачів не допускається.

           В позовній заяві та в судовому засіданні позивач також вказав, що

відповідач своїми діями спричинив йому і моральну шкоду, яка виявилася в тому,

що у зв’язку з втратою власності  та порушення його прав, він мав приймати

додаткові зусилля для їх відновлення. На протязі майже двох років він був

змушений кожного місяця приїжджати до відповідача з вимогою повернути майно або

гроші за нього. Йому (позивачу) доводилося витрачати багато особистого часу та

нервів на спілкування з керівництвом підприємства, які йому не були потрібні, а

тільки гаяли його час. Його справедливі вимоги приймалися  з ворожістю та

непорозумінням. Все це, а також зневага до нього та його прав принижали його та

викликали моральні страждання, які він у відповідності із Законом України “Про

захист прав споживачів” оцінив в 101660 грн. Тобто в десяти кратному розмірі

вартості фари.

          До додаткової позовної  заяви позивач долучив розрахунок суми пені,

яка на його думку ,підлягає стягненню  з ПП “Фаетон-Центр”. При цьому він

вказав, що вартість фари – 10166.00грн.; строк стягнення з 06.08.2007 року

складає: 2007 рік – серпень –25 днів, вересень – 30 днів, жовтень – 31 день,

листопад – 30 днів, грудень – 31 день, всього 147 днів; 2008 рік – січень – 31

день, лютий – 28 днів, березень – 31 день, квітень – 30 днів, травень – 31

день, червень – 30 днів, всього 181  день; загалом – 328 днів.

          3 : 365 = 0,008;    0,008 х 328 х 10166,00 = 26675,58 грн.

           Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги,

пояснюючи, що між позивачем і відповідачем було укладено договір комісії,

внаслідок чого виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 1011 – 1026 ЦК

України. Крім того, на думку представника позивача, відповідач порушив вимоги

ст.ст. 526, 1014, 1021 ЦК України, ст.ст. 4,10, 17 Закону України “Про захист

прав споживачів”. Далі, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної

шкоди, представник позивача пояснила, що ст.23 Закону України “Про захист прав

споживачів” встановлює, що у разі порушення законодавства про захист прав

споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів

обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його

прав у десятикратному розмірі вартості продукції, виходячи з цін, що діяли на

час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподаткованих мінімумів

доходів громадян. Також ця норма передбачає відповідальність за порушення умов

договору між споживачем і виконавцем про надання послуги у розмірі ста

відсотків вартості наданої послуги. Тому відповідальність ПП “Фаетон-Центр” за

заподіяння позивачу моральної шкоди, виходячи з  положень ст.23 Закону, оцінена

у розмірі 101660 грн. Позовні вимоги відносно стягнення пені, представник  

позивача обґрунтував положеннями п.5 ст.10 Закону України “Про захист прав

споживачів”, пояснюючи, що у разі коли виконавець не може виконати або

прострочує виконання роботи (надання послуги) згідно з договором, за кожен день

прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості

робіт (послуги).Позивач, не отримавши виконання послуги має право на стягнення

пені у розмірі 26675 грн. Вказана сума пені була розрахована згідно п.9 ст.10

Закону України “Про захист прав споживачів”.

           Під час  розгляду справи представник відповідача долучив до

матеріалів видаткову накладну № РН-000001 від 14 березня 2006 року, яка

свідчить про те, що  фара була реалізована покупцеві за 50 грн., але оплата від

покупця не надійшла. На підставі чого, представники визнали позовні вимоги у

розмірі 50 грн.

           Представник відповідача, частково заперечуючи проти позовних вимог,

в судовому засіданні пояснив, що дійсно 12 квітня 2005 року між позивачем та

підприємством ПП “Фаетон-Центр” був укладений договір комісії в усній формі.

Але, не зважаючи на те, що за більшістю суттєвих умов договору комісії : між

сторонами не було досягнуто угоди внаслідок недотримання письмової форми

договору, зокрема не визначено строк виконання зобов’язання, а також розмір

комісійної винагороди, підприємство відповідача визнає вказаний договір

дійсним, та виконало свої зобов’язання щодо нього, так як позивачу було

запропоновано отримати вартість фари, визначену договором комісії, тобто 1 грн.

Оскільки фара була передана на реалізацію, та  є реалізованою, тому

підприємство відповідача   готове перерахувати її  вартість у сумі 50 грн. на

реквізити, вказані позивачем. Разом з тим, підприємство відповідача ПП “Фаетон-

Центр” не визнає позов в іншій частині  з наступних підстав: позивач визначив

розмір ніби то завданої йому матеріальної шкоди у розмірі 10166 грн. на

підставі рахунку ПП “Аеліта –Моторс”. Договір комісії укладений в усній формі

не містить конкретних  вказівок щодо ціни продажу товару, а згідно накладної

вартість товару визначено у розмірі 1 грн. Тому цю вартість відповідач вважає

умовами, які визначені комітентом (позивачем), тобто узгодженою ціною. До того

ж , від комітента (позивача) не надходило вказівок щодо продажу товару за іншою

ціною, зокрема, за ціною, вказаною в рахунку ПП “Аеліта-Моторс” чи за будь-якою

іншою. Далі представник відповідача пояснив наступне: позивач обґрунтовує свої

позовні вимоги в частині завдання йому матеріальної шкоди у розмірі 10166 грн.

та моральної шкоди в десятикратному розмірі від цієї суми – 101660 грн.,

виходячи з норм Закону України “Про захист прав споживачів”. Такі висновки на

погляд представника відповідача є недоречними та необґрунтованими, так як  

вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та

виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і особами, які надають

послуги різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає

механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту

прав споживачів. Позивач в даному разі не може вважатися споживачем у розумінні

вказаного Закону, тому застосування  норм цього Закону з метою визначення ніби

то заподіяної позивачу матеріальної та моральної шкоди, появи в нього права на

стягнення пені з відповідача не є доречним та правомірним.

               З урахуванням наведеного, суд вважає, що в судовому засіданні

доводи позивача та його представника в обґрунтування  позовних вимог свого

підтвердження не знайшли та задоволенню не підлягають, разом з тим, доводи

представника відповідача в судовому засіданні знайшли своє підтвердження та

можуть бути покладені в основу прийняття рішення  по справі.

               Так, відповідно до ст.60  ЦПК України кожна сторона зобов’язана

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

               Ст.59 ЦПК України передбачає, що суд не бере до уваги докази,

які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які

за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

               Позивач визначив розмір  завданої йому матеріальної шкоди у

розмірі 10166 грн., моральної шкоди – 101660 грн., суму пені -26675 грн.   на

підставі рахунку ПП “Аеліта –Моторс” датованого 18.03.2008 року. Для

підтвердження даних про вартість фари, вказаної в рахунку ПП “Аеліта-Моторс”,

судом позивачу пропонувалося проведення судової товарознавчої експертизи на

предмет встановлення вартості  фари правої код 4D0 941 030 Н, але позивач  та

його представник не прийняли такої пропозиції суду. Крім того, накладна від

12.04.2005 року ,  рахунок ПП “Аеліта-Моторс” та видаткова накладна від

14.03.2006 року не містять назви автомобіля, якому належить вказана фара. Не

доведено позивачем і тієї обставини, що в його власності або в користуванні

знаходився автомобіль “Ауді”. У зв’язку з наведеним суд вважає, що вартість

фари не підтверджена певними засобами доказування, тому не може бути прийнята

за основу при встановлені матеріальної, моральної шкоди та розміру пені

вказаних позивачем у позовній заяві.

               Відповідно до ст.1014 ЦК України – комісіонер (відповідач) зобов’

язаний здійснювати угоди на умовах, вигідних для комітента та у відповідності

із його вказівками.

               Згідно з частиною 3 статті 1017 ЦК України – комісіонер, що

продав майно за нижчою ціною, повинен сплатити різницю комітенту, якщо

комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за узгодженою

ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив великі збитки. Усний договір

комісії не містив конкретних вказівок щодо ціни продажу товару його  вартості  

, але згідно накладної № ПН-0000253 від 12.04.2005 року, вартість товару (фари)

визначено у розмірі 1,00 грн., а не 10166 грн. Цю вартість суд розцінює як

умови, які були визначені комітентом ОСОБА_1, відповідно до норм ст.1014

ЦК України, тобто первісно узгодженою ціною. На протязі часу з квітня 2005 року

до березня 2008 року не надходило вказівок (ст.1014 ЦК України) підприємству

відповідача від позивача щодо продажу товару за іншою ціною, а саме за ціною

10166 грн.

              Суд вважає, що в судовому засіданні  факт реалізації фари за 50

грн., згідно видаткової накладної № РН-000001 від 14 березня 2006 року, свого

підтвердження не знайшов.

              Показання свідка  ОСОБА_3 з боку позивача про те, що з

належним йому  автомобілем “Ауді” було ДТП, та який він потім спродав позивачу;

про те, що фара була нова та вартість її була близько 1000 доларів США

документально не підтверджені. Пропозиція суду надати такі докази, залишилася

без відповіді з боку позивача та його представника.

              Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між

споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів,

виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права

споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної

політики у сфері захисту прав споживачів.

              Суд вважає, що при встановлених обставинах позивач не може

вважатися споживачем у розумінні вказаного Закону, тому застосування  норм

цього Закону з метою визначення ніби то заподіяної позивачу матеріальної та

моральної шкоди, появи в нього права на стягнення пені з відповідача не є

доречним та правомірним.

              Крім того, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на

які він посилався в позовній заяві та в судовому засіданні як на підставу своїх

вимог , тому його позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної

шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу  та інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи і стягнення пені у загальній сумі 139061 грн.

задоволенню не підлягають.

               На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України , так як суд прийняв рішення

на користь відповідача, з позивача ОСОБА_1 на користь держави потрібно

стягнути судовий збір у розмірі 51 грн.

               З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57,58, 59,

60,88, 202, 208, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 526,1011, 1014, 1017,1021 ЦК

України , ст.ст. 4,10, 17 Закону України “Про захист прав споживачів”,    суд –

В И Р І Ш И В   :

                  ОСОБА_1 у позові до Приватного

підприємства “Фаетон-Центр” про стягнення на його користь матеріальної шкоди –

10166 грн., пені в сумі 26675 грн., моральної шкоди – 101660 грн., витрат на

правову допомогу – 580 грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи – 30 грн. – відмовити.

                  Стягнути з ОСОБА_1 на користь

держави судовий збір у сумі 51 грн.

                  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя:                       В.П.Чебикін