ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" березня 2007 р. Справа № 5/3031
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлікова О.А. (довіреність №06/902/1084 від 03.10.2006 року),
від відповідача: Тітовнін О.В. (довіреність від 21.08.2006 року),
розглянувши апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Житомир
на постанову господарського суду Житомирської області
від "07" листопада 2006 р. у справі
за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Житомир
до Закритого акціонерного товариства "Будсервіс", м. Житомир
про стягнення 5773,24грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Житомирської області від 07.11.2006р. у справі №5/3031 у позові Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства "Будсервіс" про стягнення 5773,24 грн. – відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з’ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а при винесенні постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вказав, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у 2005 році створив необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, з урахуванням 4 % - відсоткового нормативу, оскільки працевлаштовано було лише 2 інваліди.
Крім того скаржник зазначив, що вина за не працевлаштування інвалідів не може покладатись на органи працевлаштування, оскільки при умові направлення інвалідів на підприємство відповідача в серпні, листопаді та грудні 2005 року відпрацьований ними час не ввійшов би до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає постанову місцевого господарського суду необґрунтованою, просить її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають постанову господарського суду Житомирської області обгрунтованою, просять її залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що товариство відповідно до 4-х відсоткового нормативу створило робочі місця для працевлаштування інвалідів, про що інформувало Житомирський центр зайнятості шляхом подання звітів за формою 3-ПН.
Також, представник позивача наголосив на тому, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, оскільки такий обов'язок покладено на органи працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність працівників облікового складу на підприємстві становила 71 чоловік.
Місцевим господарським судом встановлено, що оскільки на підприємстві працювало 2 особи - інваліда, тому відповідачу, відповідно до вимог зазначених вище норм, необхідно було створити ще 1 робоче місце для інваліда (разом 3 місця).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, з урахування 4-х відсоткового нормативу, про що було проінформовано Житомирський міський центр зайнятості шляхом подання звітів товариства (форма 3-ПН). В поданих звітах було зазначено про потребу в працівниках, у тому числі інвалідах.
Довідкою Житомирського міського центру зайнятості від 01.11.06 №6179 було підтверджено, що відповідач протягом 2005 року надав інформацію про вільні робочі місця та потребу в працевлаштуванні інвалідів.
Судом першої інстанції встановлено, що органи по працевлаштуванню не направляли інвалідів для працевлаштування їх на підприємстві відповідача.
Частиною першою ст. 18 Закону (в редакції до 23.02.06) встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 №314, працевлаштування інвалідів, здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1). Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем вживались наступні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме до Житомирського міського центру зайнятості направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць в якому зазначено про вільні робочі місця та потребу в працевлаштуванні інваліда. Таким чином, на думку апеляційної інстанції, господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку, що відповідачем вживались всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме ті органи соціального захисту населення зобов'язані займатися пошуком інвалідів та їх направленням на підприємство для працевлаштування.
Згідно ч. 2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що на ЗАТ “Будсервіс” не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, оскільки ЗАТ “Будсервіс” було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Доводи скаржника спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає постанову господарського суду Житомирської області від 07.11.06р. у справі №5/3031 законною та обгрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4-в наряд