Справа 2-4977/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року Суддя Комсомольського районного суду м. Херсона Котьо І.В. дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

встановив:

Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву, однак вона не відповідає вимогам ч.2 ст. 119 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити:

1)найменування суду, до якого подається заява;

2)ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;

3)зміст позовних вимог;

4)ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5)виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6)зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7)перелік документів, що додаються до заяви.

Однак, подана позовна заява не містить в собі повного зазначення місця проживання (перебування) позивача, а саме назви населеного пункту в межах якого проживає (перебуває) позивач у Верхньорогачинському районі Херсонської області, та поштових індексів як позивача так і відповідача, що є не дотриманням вимог передбачених пунктом 2 ч.2 ст. 119 ЦПК України.

При цьому, позивачем в позовній заяві викладено не всі обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, оскільки позивачем в позовній заяві не зазначено джерела походження грошових коштів, які стали предметом договору позики укладеного між нею та відповідачем, у зв’язку з чим суд не має змоги перевірити законність одержання даних коштів. При цьому, відповідно до положень пунктів 7-8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 15 квітня 2005 року № 5 вчинення цивільно-правових угод визнається одним з способів спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння, володіння ними, а так само прав на них, джерела їх походження. У зв’язку з чим суд вважає, що позивачем не належним чином виконано вимогпункту 5 ч.2 ст. 119 ЦПК України.

Також подана позовна заява не відповідає вимогам пункту 6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, а саме в порушення зазначеного пункту позивач не зазначила в ній доказів, що підтверджують кожну обставину викладену нею в позовній заяві або підстави для звільнення від доказування. При цьому, відповідно до вимог пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року № 5 суд не вправі давати доручення про витребування від позивача даних, які підтверджують обґрунтованість його вимог, а також інших відомостей, які повинні бути зазначені позивачем в позовній заяві.

Крім цього, позивачем при поданні позову до суду не було дотримано вимог ч.5 ст. 119 ЦПК України, відповідно до якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору. Так позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 390 грн., але згідно положень пункту 1 ч.1 ст. 80, пункту 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК Українита ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 за подання до суду даної позовної заяви підлягає стягненню судовий збір в сумі 393,2 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

При таких обставинах суд вважає, що дана позовна заява не може бути розглянута по суті, у зв’язку з чим позивачеві необхідно надати строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ч.1 ст. 121 ЦПК України, суд –

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без руху і надати позивачеві для усунення недоліків строк п’ять днів, з дня отримання даної ухвали.

В разі не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: