ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2007 р. Справа № 2/1797
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:
- ВАТ "Житомирське автотранспортне
підприємство 11827": Дорогов Ю.Б. (голова правління),
Вернидуб Д.В. (довіреність від 15.01.2007р.),
- управління праці і соціального
захисту населення Житомирської
районної державної адміністрації: Дем'янчук Л.В. (довіреність від 02.01.2007р.),
від прокуратури: Гребенюк Р.В. (посвідчення №85
від 28.11.2006року),
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах державив особі Управління державного казначейства в Житомирській області, м. Житомир
на постанову господарського суду Житомирської області
від "30" жовтня 2006 р. у справі №
за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах державив особі управління державного казначейства в Житомирській області
до Відкритого акціонерного товариства "Житомирське автотранспортне підприємство 11827"
про визнання незаконними дій управління праці і соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації та стягнення 267107 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Житомирської області від 30.10.06р. у справі №2/1797 в позові Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі управління державного казначейства України в Житомирській області до Відкритого акціонерного товариства "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" та управління праці і соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та про стягнення 267107 грн. –відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно з’ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а при винесені оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема скаржник вказав, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не враховано що впродовж 2002 – 2005 років ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" ставало переможцем конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які з’єднують населенні пункти Житомирського району та м. Житомира, однак фактичне перевезення пасажирів на цих маршрутах протягом 2005 року здійснювали інші суб’єкти підприємницької діяльності.
Також скаржник зазначив, що між Житомирською районною державною адміністрацією та підприємством укладено договір на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які з'єднують населені пункти Житомирського району та місто Житомир. В порушення вимог ст. 47 ч.5 Закону України "Про автомобільний транспорт", де зазначено, що виконавець договору не може передоручити виконання своїх обов'язків іншій особі, підприємство передоручило права та обов'язки щодо перевезення пасажирів іншим суб'єктам господарювання.
Скаржник вважає протиправними дії управління праці і соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації щодо перерахування протягом 2005 року Відкритому акціонерному товариству "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" (далі підприємство) бюджетних коштів в сумі 267107 грн. в якості відшкодування витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян, оскільки перевезення пасажирів фактично здійснювали інші суб'єкти підприємницької діяльності.
Прокурор в засіданні суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає постанову господарського суду Житомирської області необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти доводів викладених в скарзі.
Зокрема відповідач вказав, що під час розгляду справи надав докази, якими було доведено факт перевезення пасажирів саме підприємством відповідача, а не іншими суб’єктами підприємницької діяльності, позивачем дані докази не спростовані.
Крім того, відповідач зазначив, що між ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" та приватними підприємцями на підставі ст. 1130 Цивільного кодексу України були укладені договори на спільну діяльність, предметом яких було об’єднання спільних зусиль для здійснення спільної господарської діяльності. Товариство на законних підставах залучало для надання послуг в сфері транспортних перевезень на автобусних маршрутах загального користування додаткові автобуси приватних підприємців.
Представники відповідачів - управління праці і соціального захисту населення Житомирської РДА та ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають постанову господарського суду Житомирської області обгрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в засідання суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників відповідачів та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Протягом 2002 –2005 років ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" ставало переможцем конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які проводились Житомирським обласним автотранспортним управлінням на замовлення Житомирської районної державної адміністрації відповідно до ст. ст. 44, 46 Закону України "Про автомобільний транспорт".
15.03.04 між замовником - Житомирською районною державною адміністрацією та підприємством відповідача на підставі ст. 47 ч. 5 вищевказаного Закону укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на відповідних маршрутах, перелік яких зазначений в цьому договорі.
04.01.05 між управлінням праці та підприємством укладено договір, згідно якого управління праці надає підприємству право на перевезення пільгових категорій пасажирів на маршрутах, визначених договором від 15.03.04, та відшкодовує понесені підприємством витрати на ці перевезення. Згідно письмового переліку за підписом керівника підприємства у 2005 році деякі автобусні маршрути, визначені у вищевказаному договорі від 15.03.05 обслуговувались іншими суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договорів про сумісну діяльність.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання даного договору управління праці і соціального захисту населення Житомирської РДА сплатило підприємству у 2005 році 527579,58 грн.
Сума цих виплат визначалась на підставі поданих підприємством розрахунків та актів звіряння відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.02. (далі Порядок)
До вищевказаної суми 527579,58 грн. включені відшкодування за перевезення пільгових категорій пасажирів на маршрутах, які обслуговувались іншими суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договорів про сумісну діяльність з підприємством.
Прокурором пред’явлено позов про стягнення незаконно отриманої підприємством субвенції з Державного бюджету України.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" та приватними підприємцями ( Савицьким А.А., Держановським А.А., Рудим В.П., Кірчуном А.К., Вертецьким Г.В., Чутлашвілі Н.І., Лосем Л.Р., Клінчуком В.С., Ємчинський Н.В.) були укладені договори про спільну діяльність. Пунктом 1.1 цих договорів визначено, що сторони за цим договором зобов’язуються шляхом об’єднання майна і зусиль сумісно діяти в сфері надання транспортних послуг на автобусних маршрутах загального користування для задоволення потреб населення в перевезенні пасажирів та отриманні прибутку від господарської діяльності.
Відповідно до ст. 1130 ЦК України договір про спільну (сумісну) діяльність є окремим видом договору, за яким сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення певної мети. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що договір про спільну діяльність за своєю суттю не є передорученням обов'язків одного суб'єкта іншому. У договорах про сумісну діяльність, які укладені підприємством, відсутня вказівка про передоручення прав та обов'язків перевізника.
В пункті 3 даних договорів сторонами визначено, що саме підприємство забезпечує управління процесом пасажирських перевезень, здійснює контроль технічного стану транспортних засобів та проводить їх технічне обслуговування, здійснює медичний огляд водіїв, контролює виконання правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, має право здійснювати контроль в межах цього договору. Тобто, усі основні права та обов'язки перевізника належать підприємству.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.7, сторони узгодили, що для перевезень будуть використовуватись як автобуси, які належать АТП так і додаткові автобуси підприємців.
Можливість укладення даних договорів про спільну діяльність передбачена п. 4.1 Порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.01.98р. №21, а саме перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюється на підставі договору про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом за зразком, уміщеним в додатку 16 до цих Порядку і умов.
Відповідно до ст. 1131 ЦК України в договорі про спільну діяльність, серед іншого, визначається порядок покриття витрат учасників. З пункту 4.3 договорів про сумісну діяльність вбачається, що суб'єкт, з яким укладено договір зобов'язаний виконувати перевезення пільгових категорій громадян, тобто фактично нести витрати.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що ВАТ "Житомирське автотранспортне підприємство -11827" несло витрати на пільгове перевезення окремих категорій громадян, (шляхом фактичного перевезення пасажирів - пільговиків, а також шляхом зарахування витрат на медичні огляди, технічне забезпечення ремонтних робіт залучених до перевезення автобусів) на маршрутах, а тому на законних підставах протягом червня - грудня 2005 року подавало до управління праці і соціального захисту населення Житомирської РДА звіти про щомісячні обсяги перевезення та отримало субвенцію в розмірі 267 107грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач не передоручав виконання своїх обов'язків іншій особі, а тому управління праці правомірно відшкодувало підприємству витрати, які підприємство понесло на перевезення пасажирів пільгової категорії.
Доводи скаржника спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає постанову господарського суду Житомирської області від 30.10.06 року у справі №2/1797 законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Управління державного казначейства в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 30 жовтня 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 6 прим.
1- до справи
2- позивачу
4,5- відповідачам
6- в наряд