ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 р. Справа № 804/1984/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Дубровці Д.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Граніт Групп» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ №0002362211 від 23.09.2013р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2' 393' 219грн.00коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Криворізької північної ОДПІ Столяровою Л.А. на підставі п.200.10 ст.200 та в порядку ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість вх.№9050098541 від 17.08.2013р., поданої за липень 2013р., додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» вх.№9050098546 від 17.08.2013р., додатку 2 «Довідка щодо залишку від'ємного значення попереднього періоду», вх.№9050098549 від 17.08.2013р., реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013р. №900098550 від 17.08.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №4/222/34752520 від 13.09.2013р. (далі - Акт), яким встановлено порушення п.102.5 ст.102, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Граніт Групп» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2013р. на суму 2' 393' 219грн.00коп.

На підставі встановлених у акті порушень Криворізькою північною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013р. №0002362211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2' 393' 219грн.00коп.

Не погодившись з такими висновками, позивач надав заперечення на акт перевірки від 19.09.2013р. №237.

Листом від 30.09.2013р. №3930/10/224 Криворізька північна ОДПІ повідомила позивача, що за результатами розгляду заперечень висновки акту залишено без змін.

26.09.2013 позивачем подано скаргу №244 до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Рішенням №4275/10/04-36-10-08-09 від 29.11.2013р. про результати розгляду скарг ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області повідомило, що податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ від 23.09.2013р. №0002362211 залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

Позивач не погодившись з вищезазначеним рішенням подав скаргу від 04.12.2013р. за №338 до Міністерства доходів і зборів України.

08.01.2014р. позивачем отримано рішення Міністерства доходів та зборів України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення №0002362211 від 23.09.2013р., та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми ст.200 ПУ України, а також вказує, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Позивач вказує, що на підставі п.200.6 ст.200 ПК України за ним зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Також позивач вважає, що податковим органом безпідставно застосовано п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України щодо застосування строків позовної давності для формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначає позивач, положення п.102.5 ст.102 ПК України регулюють строки давності звернення до податкового органу з заявою або про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Тобто, на думку позивача, застосування вищезазначеної норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Позивач зазначає, що зазначена норма закону не встановлює строку давності для формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Дана норма встановлює строк давності звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Одночасно, позивач просить суд звернути увагу, що 14.09.2012 р. за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за червень 2012 року Криворізькою північною МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072220 про зменшення суми від'ємного значення ПДВ. Сума від'ємного значення ПДВ, що відображена позивачем у рядку 24 податкових декларацій з ПДВ за липень 2013 року, включає в себе суму від'ємного значення ПДВ за минулі періоди, в тому числі, й суму за податковим повідомленням-рішенням № 0000072220 від 14.09.2012 р., яке, на час звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення №0002362211 від 23.09.2013р., оскаржується в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. по справі № 804/2806/13-а визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Криворізької МДПІ № 0000072220 від 14.09.2012 р. в частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3' 948' 169грн. 00коп.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, позивач вважає, що має всі правові підстави для включення зазначеної суми в податкову декларацію і за ним зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Відповідач заперечує проти позовних вимог. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи та обґрунтовуються наступним.

Відповідач пояснює, що ТОВ «Граніт Групп» до Криворізької північної ОДПІ подано декларацію з ПДВ за липень 2013р., у якій включено до складу податкового кредиту по рядку 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включаються до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та рядку 24 «залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ за червень-грудень 2008р., січень-травень 2009р. у загальному розмірі 2' 392' 559грн.00коп.

Крім того, відповідач зазначає, що з урахуванням вимог п.200.4 ст.200 ПК України ТОВ «Граніт Груп» також завищено рядок 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з ПДВ за липень 2013р., як фактично погашений у розмірі 660грн., позитивним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18 декларації).

Отже, на думку відповідача, в порушення п.200.4 ст.200, п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, загалом ТОВ «Граніт Групп» завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за липень 2013р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 2' 393' 219грн00коп.

Також, відповідач зазначає, що за наслідками перевірки ТОВ «Граніт Групп» з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012р., актом №95/222-34752520 від 05.09.2012р. було встановлено завищення ТОВ «Граніт Групп» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). За результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 14.09.2012р. №0000072220 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки вищезазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем у судовому порядку, то суми завищення залишку від'ємного значення, які встановлені в ході перевірок, не мають права на формування податкової звітності по рядку 24 декларації з ПДВ до закінчення судового оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Спірним у даній справі є питання правомірності формування залишку від'ємного значення по Декларації з ПДВ за липень 2013 року; при цьому, на думку позивача, платник податку має право використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів; позиція ж відповідача полягає в тому, що чинні норми права не передбачають відстрочення права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, що виникло за рахунок від'ємних значень податкових декларацій з ПДВ попередніх податкових періодів, так само і на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності.

Відповідно до ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент спірних відносин) та норми Податкового кодексу України, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у вересні 2013 року.

Як визначено п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення у позивача формування податкового кредиту, податковий кредит - сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Із аналізу положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, зокрема порядок формування податкового кредиту, було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинним на час виникнення спірних відносин).

Даним Законом не передбачено строків давності, які б обмежували право платника податку на додану вартість на податковий кредит.

В силу вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Матеріалами справи підтверджується, що формування податкового кредиту ТОВ «Граніт Груп» відбувалося на підставі податкових накладних, виданої платником податку на додану вартість, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документу та підтверджує факт вчинення підприємством господарської операції, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит. Тим більше, як підтверджується платіжними дорученнями вся сума була сплачена у межах строку і заявлена на відшкодування.

Згідно ст. 200 Податкового кодексу України (далі Кодекс) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному і відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного і (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Пунктом 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, позивач мав всі належні права на зменшення податкового кредиту у рядку 24 декларації ПДВ за липень 2013 року, скільки позовна давність на цей рядок не розповсюджується, у зв'язку з тим, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Отже, виходячи з аналізу вищевикладених обставин справи, суд вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-№0002362211 від 23.09.2013р. є протиправними, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Граніт Групп» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - ТОВ «Граніт Групп» судові витрати у розмірі 487грн. 20коп., сплачені платіжним дорученням № 70 від 23.01.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002362211 від 23.09.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» судові витрати у розмірі 487грн. 20коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя Г. В. Потолова