Справа № 2-405/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін»до ОСОБА_1 про стягнення 110 000 грн.,

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що 25 червня 2009 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу будівлі складу, площею 180,9 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1. Відповідно до п.3 вказаної угоди відповідач зобов'язалась за будівлю складу сплатити 110 000 грн.

Право власності на зазначену будівлю у відповідача виникло з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто з 25.06.2009 року.

Вказаним договором була передбачена відстрочка платежу (п.3 договору), але кошти за приміщення складу повинні були бути оплачені не пізніше 25 червня 2010 року.

Позивач вказує, що на час подання позову до суду (15.02.2011 року) відповідач вказаних коштів не сплатила, а отже не виконала взяті на себе по договору зобов'язання.

Зважаючи на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 110 000 грн. у виконання взятого на себе зобов'язання, та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснила, що на час подання позову кошти відповідачем не сплачені, на вимогу щодо розрахунку за будівлю складу відповідач не реагує. По пред'явленню в судовому засіданні квитанцій про оплату відповідачем коштів за будівлю складу, представник позивача спочатку пояснила, що їй про такі квитанції нічого не відомо, а після допиту свідків пояснила, що квитанції оформлені з порушенням встановленого порядку, тому їх не слід брати до уваги.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив наступне. Дійсно було укладено договір купівлі-продажу складу з відстрочкою оплати цього договору, де відповідач мав оплатити вартість складу до 25.06.2010 року. Але виникли такі обставини у керівництва ТзОВ «Ісполін», що генеральний директор цього підприємства, ОСОБА_3, прийшов до ОСОБА_1 і сам просив по можливості скоріше провести оплату. Пояснював, що це пов'язано з тим, що на заводі склалась вкрай напружена фінансова ситуація і працівникам немає чим платити заробітну плату. Увійшовши в положення відповідача, ОСОБА_1 було передано ОСОБА_3 кошти за будівлю складу двома платежами в 50 і 60 тисяч гривень і останній привіз квитанції про сплату цих грошей. Крім квитанцій ще надав і гарантійний лист ТзОВ «Ісполін», де йдеться саме про те, що кошти ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу будівлі складу сплачені.

Інший представник відповідача, ОСОБА_5 в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив наступне. Його матері саме товариство «Ісполін» запропонувало купити у них будівлю складу. Мати сказала що на даний час таких коштів у неї немає і що купить склад, якщо продавець трохи зачекає з оплатою. Тому й виникла умова в договорі про відстрочення оплати складу. Але

2

незадовго сам генеральний директор ОСОБА_3 звернувся з проханням, що на заводі виникла важка фінансова ситуація, вони позичити кошти на виплату заробітної плати і просив якомога скоріше розрахуватись за будівлю складу. Розуміючи, що таких грошей зразу зібрати важко, просив розраховуватись хоча б по можливості частками. Сам ОСОБА_3 приїзджав за грошима в офіс ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, де ОСОБА_1 поступово передав йому гроші. Розрахунок пройшов не двома платежами, а було їх більше. Коли назбиралась сума в 50 тис грн., ОСОБА_3 видав йому касовий ордер про сплату такої суми. Потім таким же чином було сплачено ще 60 тисяч грн., про що ОСОБА_3 теж дав касовий ордер. Протягом червня-липня 2009 року було повністю передано кошти в сумі 110 грн. за будівлю складу, про що ОСОБА_3 ще надав лист підприємства.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює в офісі ОСОБА_1 Влітку 2009 року бачила, що в офіс ОСОБА_1 неодноразово приїзжав ОСОБА_3, по гроші, які йому передавав ОСОБА_5. Був випадок що ОСОБА_1 їдучи по справах, залишав гроші ОСОБА_7 і просив передати ці гроші ОСОБА_3, який мав по них приїхати. Які це були суми свідкові невідомо, вона лише чула, що це гроші за пакгауз і таких передач було раз п'ять в її присутності.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2009 року працювала бухгалтером у фірмі ОСОБА_5. Неодноразово в цей період ОСОБА_5. просив її передати гроші за приміщення складу, так як сам їхав у своїх справах. Ці гроші приїзжав та забирав директор «Ісполіну» ОСОБА_3. Ніяких документів їй ОСОБА_3 не передавав забираючи гроші. Лише пізніше як бухгалтер вона дізналась, що за приміщення складу вже розрахувались, бо бачила касові ордери. Про яку суму йшлося не пам'ятає. Ці передачі грошей також бачила і ОСОБА_6, яка сиділа із свідком в одному кабінеті.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 . показав, що на час складення договору купівлі-продажу приміщення складу він був власником підприємства «Ісполін». Він особисто домовився з ОСОБА_1 про продаж цього приміщення, був ініціатором продажу, дав вказівку генеральному директору ОСОБА_3 оформити договір купівлі-продажу. Відразу при оформлені договору ОСОБА_3 вже було передано 28 тисяч гривень від ОСОБА_1. Це було в кінці травня чи на початку червня 2009 року. В подальшому при спілкуванні з ОСОБА_1, йому стало відомо що ОСОБА_1 розрахувався за приміщення складу. Свідок при огляді бланку та відтиску печатки підприємства, підтвердив, що бланк та відтиск печатки належать підприємству. Свідку було відомо, що генеральний директор їздив до ОСОБА_1, та отримував гроші за приміщення складу. З ОСОБА_3, яким є його далеким родичем вони працювали на довір'ї і чи вносив він ці гроші в касу підприємства свідок на той час не перевіряв. Лише на даний час виникли сумніви у цьому, бо з'явились кримінальні справи по таких фактах. Печатки на підприємстві було дві, для накладних зазвичай знаходилась у ОСОБА_3, а основна, гербова у головного бухгалтера. Крім того у ОСОБА_3 була ще гербова печатка переносна.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні поснив, що йому було відомо, що дружина збиралась купити приміщення складу у ТзОВ «Ісполін» В офісі у сина ОСОБА_5 відбулась домовленість, при якій були всланик «Ісполіну» на той час, ОСОБА_8, та генеральний директор ОСОБА_3 Як перший платіж свідок передав гроші в сумі 28 тисяч гривень . В подальшому цим питанням займався син свідка, ОСОБА_5. Достроково було сплачено кошти на його думку через те, що тоді відбувалась зміна власника підприємства.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2009 року працював генеральним директором ТзОВ «Ісполін». Кошти ОСОБА_1 за приміщення складу в червні-липні 2009 року на підприємство не вносились, він їх теж не отримував. На касових ордерах стоїть печатка для накладних а не для квитанцій, хоча й відтиск печатки належить підприємству. Чиї це підписи він не знає. Печатка для накладних знаходилась в бухгалтерії і достут до неї був не важкий. В офісі у ОСОБА_1 свідок бував, але грошей не отримував.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що в 2009 році працювала бухгалтером-касиром підприємства «Ісполін». Не пригадує, що отримувала від ОСОБА_1 кошти за склад, та видавала їй квитанції про оплату. Ці касові ордери, що знаходтяться в матеріалах справи вона не видавала та не підписувала. Реєстрацію та виписку касових ордерів проводила вона. Чи підроблені вони, їй невідомо.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що в 2009 році працювала головним бухгалтером. Наскільки їй відомо за будівлю складу ОСОБА_1 кошти не вносили. Квитанцій таких

3

вона не видавала, та це й не входило до її обов'язків. Якщо на квитанції й стоїть її підпис, то він є лише дозвільний, має бути ще підпис касира, яка підписується останньою після отримання грошей. На її думку на касовому ордері не повинна стояти ця печатка, бо вона ставилась на податкові документи, а не на касові ордери.

Вислухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу будівлі складу від 25.06.2009 року, ТзОВ «Ливарно механічний завод «Ісполін» (Продавець) продало, а ОСОБА_1 (Покупець) купила будівлю складу (пакгауз), що знаходиться в АДРЕСА_1, має загальну площу 180,9 кв.м.

Відповідно до п.3 договору продаж цей вчинено за суму 110 000 грн., в тому числі з ПДВ. Розрахунок між сторонами здійснюється з відстрочкою платежу. Сума договору має бути сплачена Покупцем до 25 червня 2010 року. (а.с.5.)

Відповідно до копії листа ТзОВ «Ливарно механічний завод «Ісполін» від 22 липня 2009 року, на ім'я ОСОБА_1, станом на 15 липня 2009 року нею повністю виконані вимоги п.3 договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року з виплатою повної вартості будівлі складу (пакгаузу), придбаного нею у власність. (а.с.20.)

Відповідно до копій квитанцій прибуткових ордерів ТзОВ «Ісполін» за №33 та №67 від 29.06.2009 року та від 15.07.2009 року підприємством прийнято від ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу відповідно 50000 та 60000 грн. (а.с.21.)

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає, або зобов'язується передати майно (товар) іншій стороні (покупцеві) а покупець приймає, або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

При вирішенні справи суд виходить з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі продажу будівлі складу. Право власності на цю будівлю у покупця виникло після нотаріального посвідчення договору (п.5 договору.)

Оплата за вказану будівлю мала бути проведена не пізніше 25 червня 2001 року.

На думку суду покупцем було виконано ці умови повністю. Кошти за будівлю складу передано генеральному директору підприємства, що стверджували крім ОСОБА_5, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, це підтверджується копія квитанцій приходних ордерів. Ці квитанції складені на бланках підприємства, скріплені відтиском печатки підприємства, що відповідає оригіналу. Так само це підтверджується копією листа ТзОВ «Ісполін» на ім'я ОСОБА_1 про повну оплату нею вартості будівлі складу станом на 15.07.2009 року (остання проплата згідно квитанції прибуткового ордера.)

Суд звертає увагу, що ніхто із відповідальних працівників ТзОВ «Ісполін» (бувший власник ОСОБА_8, генеральний директор ОСОБА_3, головний бухгалтер ОСОБА_12, бухгалтер касир ОСОБА_11.) в судовому засіданні не поставили під сумнів те, що квитанції касових ордерів скріплені не печаткою цього підприємства, чи лист про оплату виконаний не на бланку підприємства і скріплений не його печаткою.

Ніхто з відповідальних працівників не пояснив, що мали місце викрадення бланків чи печаток підприємства, лише ставлячи під сумнів те, що на квитанції касового ордера мала б стояти іншого виду печатка.

Оригінали квитанції про сплату коштів знаходяться у покупця, а отже можна зробити висновок що він сплатив продавцю кошти за будівлю складу. Відповідальності ж за стан фінансової, бухгалтерської та виконавської дисципліни на підприємстві стороння особа, якою в даному випадку є покупець він не може нести, оскільки за стан такої дисципліни і відповідальне збереження печаток підприємства відповідають службові особи саме підприємства.

Саме тому доводи позивача щодо неоплати продавцем вартості будівлі складу при наявності у покупця квитанцій касових ордерів про внесення коштів на підприємство «Ісполін» суд вважає сумнівними.

Керуючись ст.ст. 10,60, 209, 212 ЦПК України, суд

Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно механічнй завод «Ісполін»до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити за безпідставністю позову.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: