УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "02" липня 2009 р.Справа № 1/768
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Кравець С.Г.
судді
за участю представників сторін
від позивача : ОСОБА_1 - представника за довіреністю б/н від 18.05.2009р.,
від відповідача : не з'явився,
розглянув справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (м.Житомир)
до фізичної особи - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м. Житомир)
про стягнення 17034,66 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 17034,66грн., з яких: 14244,30грн. боргу за поставлений товар, 1366,34грн. пені, 1253,49грн. інфляційних та 170,53грн. - 3% річних.
Представник позивача позов підтримав.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду від 19.05.2009р. та від 18.06.2009р. не виконав, витребувані судом документи не надав, проти наявності заборгованості не заперечив.
Слід зазначити, що ухвала про порушення провадження у даній справі від 19.05.2009р., надіслана підприємцю ОСОБА_2 за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1., повернулася до господарського суду у зв’язку із закінченням терміну зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 09.06.2009р., місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У даній справі відповідачем є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.
Таким чином, до фізичних осіб - підприємців застосовуються положення ст. 93 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Отже, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.
Крім цього, у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р.(з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено, проте, своїм правом бути присутнім в судовому засіданні останній не скористався.
Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
01.12.2008р. між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" (продавець) та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір №1/12, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору товар - зерно гречки в кількості 10 тонн, за ціною 1530,00грн. за тонну, всього на суму 15300,00грн. (а.с.8).
Відповідно до п.п.2.1., 2.2 договору продавець поставляє покупцю товар на умовах: ЕХW-франко-склад с.Поличенці Козятинський район Вінницька обл. Перехід права власності на товар відбувається в момент завантаження товару у автотранспорт покупця.
На виконання умов договору, згідно з накладною №84 від 11.12.2008р. та на підставі довіреності серії ЯОЧ №099909 від 11.12.2008р., виданої на ім'я ОСОБА_2, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" (позивач) поставило суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач) зерно гречки на загальну суму 14244,30грн. (а.с. 9,10).
Пунктом 3.1. договору сторони обумовили, що покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця на протязі 7 днів з моменту отримання товару.
Проте, відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, в погоджені сторонами договором №1/12 від 01.12.2008р. строки не виконав.
Позивач 13.04.2009р. направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 14244,30грн. Проте, відповідач відповіді на претензію не подав, розрахунки з позивачем не провів.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 11 та стаття 509 ЦК України передбачають, що однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, також, встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач, на час розгляду спору, не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 14244,30грн.
За таких умов, вимоги позивача про стягнення забогованості в розмірі 14244,30грн. є правомірними.
Крім суми основного боргу, позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті боргу, просить стягнути з відповідача 1366,34грн. пені, 1253,49грн. інфляційних та 170,53грн.- 3% річних.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.1 договору №1/12 від 01.12.2008р. передбачено, що у випадку затримки оплати за відвантажений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.
Згідно з обгрунтованим розрахунком позивача, сума пені за період з 19.12.2008р. по 13.05.2009р. становить 1366,34грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Відповідно до поданого позивачем розрахуну річних за період з 19.12.2008р. по 13.05.2009р., сума трьох процентів річнх становить 170,53грн. Розрахунок річних відповідає вимогам чинного законодавства.
Що ж до позовної вимоги про стягнення з відповідача 1253,49грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обгрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Як вбачається з розрахунку індексу інфляції в позовній заяві (а.с.3) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим нарахував індекс інфляції з урахуванням грудня місяця 2008 року, тоді як нарахування інфляційних мало проводитись з січня 2009 року.
Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., суд, виходячи з суми основного боргу, приходить до висновку про обгрунтованість розрахунку інфляційних лише в сумі 976,99грн., яка і підлягає стягненню. Вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 299,13грн. необгрунтовані та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства “Ятрань” обґрунтовані, підтверджуються належними доказами та підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 14244,30грн. основного боргу, 1366,34грн. пені, 954,36грн. інфляційних, 170,53грн. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.
Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.174, ч. 2 п.1 ст. 175, ч. 1 ст.193 ГК України, ст. ст. 509, 526, 611, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Cуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , МФО 311409, інд.код. НОМЕР_1)
на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" ( м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405, МФО 311346, ЄДРПОУ 20423949):
- 14244,30 грн. - основного боргу;
- 1366,34 грн. - пені;
- 954,36 грн. - інфляційних;
- 170,53 грн. - 3% річних;
- 167,35 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 307,01 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.
СуддяКравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам