Попаснянський районний суд Луганської області

м. Попасна, вул. Суворова, 6, 93300, (06474) 3-17-35

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року Попаснянський районний суд Луганської області в складі: головуючого судці Григоренко Л.М.

при секретарі Корабльова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ПФУ у Попаснянському районі про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, -

встановив:

Позивачка, посилаючись на те, що вона має статус „Дитина війни”, що підтверджується її пенсійним посвідченням відповідно до ст.1 та 6 и Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка їй не нараховувалась протягом 2006-2009 років звернулась з адміністративним позовом до суду про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Попаснянскому районі незаконними з приводу нездійснення їй підвищення до пенсії як дитині війни, та просить зобов'язати відповідача здійснити вище зазначений перерахунок пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.2006 року по 2009 рік включно.

Крім того просить поновити їй процесуальний строк для звернення до суду, посилаючись на поважність причин та справу просить розглянути у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав до суду заперечення на а.с.14, відповідно до яких відповідач позов не визнає, посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006-2007 роки-», якими були-передбачені виплати таких надбавок лише дітям війни, яких визнано інвалідами. А у 2008 році надбавки проводились в

2008 рік», а з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. відповідно до Постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008р. Крім того зазначав, що відповідно до ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплати таких підвищень до пенсій проводяться за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. А також просив застосувати положення ст.99-100 КАСУ до позовних вимог позивача. При цьому, справу просив розглянути без його участі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.71 ч.І КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дитина, війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. При цьому ст.6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Із наданих позивачем документів на а.с.7-9 судом встановлено, що позивачка дійсно має правовий статус дитини війни, у зв’язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі. Але їй не було здійснено підвищення до пенсії відповідно до ст.1 та 6 и Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни”.

Враховуючи вищенаведене та вирішуючи позовні вимоги позивачки щодо перерахунку її пенсії за період з 2006 по 2007 роки, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову за цей чає з наступних підстав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, при цьому протягом 2006 року цей Закон рішенням Конституційного Суду України не був визнаний таким, що не відповідає положенням Конституції України. Тому суд вважає, що дії відповідача в частині відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати недоплачених сум надбавки до його пенсії як дитині війни за 2006 рік є правомірними та такими, що в повному обсязі відповідали вимогам діючого на той час законодавства України. У зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги, заявлені в цієї частині позову, необґрунтованими та тжими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про перерахунок пенсії у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дійсно була знову зупинена.

Але, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/20О7 вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Однак як видно з позовної заяви та заяви на а.с.10 про це позивачки стало відомо після висвітлення вище зазначеного рішення Конституційного суду, то б то в липні 2007 року, але позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії тільки в січні 2010 року про що свідчить її заява на а.с.10 та відповідь відповідача на а.с. 11. Тому суд вважає необхідним відповідно до ч.2 ст. 99-100 КАСУ та клопотання позивачки на а.с.5 поновити їй процесуальні строки в межах одного року та задовольнити її вимоги тільки за 2008 та 2009 роки.

Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2008 році, суд враховує наступне.

Відповідно до п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином у 2008 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати дітям війни щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком були визнанні чинними з 22 травня 2008 року (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України).

Разом з тим, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008р. - 48 грн.Ю коп., з 01.07.2008р. - 48 грн.20 коп., з 01.10.2008р. - 49 грн.80 коп.

Відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому, виходячи із засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що для врегульованім спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на які посилається представник відповідача в своїх запереченнях. При цьому судом враховується, що ет.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 гри., з 01 жовтня - 498 грн.

У зв’язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги в цієї частині позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Щодо порядку виконання закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 році, то ст.б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004 року залишається чинним і в 2009 році. В той же час ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат залежно від розміру мінімальної заробітної тати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Але ця норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих витат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної тати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини пов'язані з нарахуванням та зміною розмірів пенсій дітям війни, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону "Про соціальний захист дітей війни". Згідно ет.54 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік з 01.01.2009 року прожитковий мінімум встановлено на рівні грудня 2008 року то б то у розмірі 498.00 грн. отже розмір надбавки до пенсії і в 2009 році повинен бути нарахований з мінімального розміру пенсії за віком, а саме з 498.00 грн., що дорівнює 149,40 грн. Тому суд вважає необхідним зобов'язати Управління ПФУ у Попаснянському районі нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни і за 2009 рік, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до от.94 КАС України оскільки позовні вимоги задоволені частково, то і судові витрати суд вважає необхідним компенсувати відповідно до задоволеної частки вимог, а саме у розмірі 1 грн.70 коп.

На підставі викладеного, ст.б Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ет.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., керуючись ет.ет.9,71,94,158-163,186 КАС України, суд -

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління ПФУ у Попаснянському районі щодо нездійснення виплат та підвищення до пенсії, як дитині війни ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Зобовязати Управління ПФУ у Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року.

В задоволенні позову за 2006-2007 роки відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 грн.70 коп.

На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Луганського апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

Суддя: