Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
24.06.2009 Справа № 2-а-852/08/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю:
представник позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 16.06.09)
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 19.12.08 у справі № 2-а-852/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя (вул. Карантинна, 16, к. 56, м.Севастополь, 99008)
про зобов'язання здійснити виплату
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 19.12.08 у справі № 2-а-852/08 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про зобов'язання здійснити виплату задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з вересня по грудень 2007 року у сумі 492грн.60коп.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 24.06.2009.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду про поновлення строку звернення з позовом та зобов'язання відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2007роки у сумі 2733грн.30коп.
ОСОБА_1, народився 27.09.1940 року, є дитиною війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Оскільки ОСОБА_1 є дитиною війни, він наділений державою відповідним правовим статусом та має право на соціальний захист, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Частина 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цим Законом передбачено в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України зазначено, що згідно статей 22 частина 3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статті 22 Конституції України також встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 (09.07.2007), у позивача, на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006 рік та з січня по серпень 2007 року, оскільки положенням частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 17.09.2008 вх. № 2-а-852/08, тобто після спливу строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не довівши суду поважність причини пропуску процесуального строку.
Представник відповідача наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не підлягає оскарженню суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову, в межах заявлених позовних вимог, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року у сумі 492,60грн.
Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку. що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 19.12.08 у справі № 2-а-852/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко