У Х В А Л А

                                             Іменем України

з участю:   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

     Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: розірвано шлюб між нею та ОСОБА_1, зареєстрований 19.12.1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського міськвиконкому, актовий запис № 2008, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державного мита по 08 грн. 50 коп. з кожного при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

      Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11  „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

     Апелянт зазначає, що на даний час він фактично позбавлений можливості проживати в квартирі, яка йому належить на праві власності, оскільки його дружина чинить йому перешкоди в користуванні квартирою у зв'язку з чим він звертався з відповідною заявою до дільничного інспектора.

     Апелянт вважає, що судом були порушені норми процесуального права, оскільки в поясненнях він наполягав на вирішенні питання про поділ майна та питання щодо визначення місця проживання дитини, але суд необґрунтовано відмовив йому в розгляді зазначених питань разом з розглядом справи про розірвання шлюбу.

      На думку апелянта, суд повинен повно та всебічно з'ясувати фактичні відносини подружжя, дійсні причини розірвання шлюбу та врахувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2, яка просила залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті  і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що 19.12.1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 6).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с. 8).

У зв'язку з тим, що сімейне життя не склалося, позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

     Відповідно до положень ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги  наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.   

    Судом першої інстанції при постановленні рішення  про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 було враховано, що спільне життя сторін не склалось, вони мають різні характери і погляди на подружнє життя, в даний час проживають окремо один від одного, не ведуть спільного господарства і мають окремий бюджет, подальше збереження сім'ї не відповідає інтересам позивачки.

     Із зазначеним погоджується і апеляційний суд та вважає, що судом були перевірені всі обставини справи та проведена відповідна оцінка доказів. Крім того, судом були вжиті заходи щодо примирення подружжя відповідно до ст. 111 СК України, але в період визначеного судом строку примирення між сторонами не відбулося.

      Не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом доводи апеляційної скарги про те, що на даний час апелянт фактично позбавлений можливості проживати в квартирі, оскільки дані доводи не мають правового значення для справи.

      Посилання апелянта на необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання про вирішення питання про поділ майна та питання щодо визначення місця проживання дитини разом із розглядом справи про розірвання шлюбу не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки окремого позову про поділ майна та визначення місця проживання дитини по даній справі не заявлено.

      Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

     Враховуючи викладене, рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

     Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                  У Х В А Л И В:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.   

       Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року - залишити  без змін.

      Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:                                            Судді: