Судове рішення #5324770
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №   11-272/2009                                             Головуючий в 1 інстанції - Карнаух А.С.

Категорія - 286 ч.2 КК                                              Доповідач - Широян Т.А.

 

ВИРОК  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 червня  2009 року  колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого - Широян Т.А.

суддів - Сердюка О.Г., Миронцова В.М.

при секретарі - Терешко В.В.

з участю:

прокурора -Варуши Т.М.

адвоката -ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

потерпілого -  ОСОБА_3   

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові  апеляцію  старшого помічника прокурора  Чернігівського району та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Чернігівського районного суду  від 11 липня 2008 року   

 

Цим вироком

 

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Чайкино Новгород-Сіверського району, приватний підприємець, який раніше не судимий, проживає в АДРЕСА_1

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на   4 роки позбавлення волі  з позбавленням права керувати транспортними засобами  на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком на 3 роки.

Цивільний позов  щодо відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 30 000 моральної шкоди.

 

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що  увечері 20 липня 2007 року , керуючи власним автомобілем  ГАЗ -2410, рухаючись по автодорозі   „Київ - Гремяч” в напрямку м.  Чернігів, на 7 кілометрі ділянки зазначеної автодороги в порушення п. 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху перед зміною напрямку руху не переконався у безпеці маневру, перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу, де вчинив зіткнення із автомобілем ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_4  отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

У апеляціях  потерпілий ОСОБА_3 та помічник прокурора, який приймав участь у справі, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2,  просять вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати за м'якістю призначеного йому покарання, та неправильним розв'язанням цивільного позову, справу взяти до свого провадження і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2  покарання у вигляді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України та збільшити  розмір відшкодування моральної шкоди, посилаючись на зухвалу поведінку засудженого, небажанням останнього  відшкодувати  понесені потерпілим   матеріальні витрати. Вважають, що визначений судом розмір  моральної шкоди не відповідає того ступеню страждань, який потерпілий , як батько , поніс внаслідок смерті сина.

Апеляції  на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 учасниками процесу не подавались.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та потерпілого,  які наполягають на  призначенні ОСОБА_2 більш суворого покарання та збільшенні розміру відшкодування моральної шкоди  до розміру, встановленому  цивільним позовом , перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій шляхом проведення часткового судового слідства в межах, передбачених ст. 362 ч.5, 365 КПК України,  колегія,  суддів, -

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і діям  ОСОБА_2  дана правильна юридична оцінка.

Засуджений ОСОБА_2 пояснив, що  дійсно 20 липня 2007 року на 7 кілометрі смуги руху автодороги    „Київ - Гремяч”сталась дорожньо-транспортна пригода за його участю. Втім категорично заперечував свою вину у ній. Пояснив, що він на власному автомобілі ГАЗ 2410 рухався в напрямку Чернігова. Швидкість не перевищував, у русі наздогнав автомобіль „Москвич, який рухався попереду нього. Звернув увагу на вантажний автомобіль , який рухався у зустрічному напрямку, і в цей час боковим зором побачив, що автомобіль” Москвич” виконує незрозумілий маневр повороту вправо і побачив, що на нього їде автомобіль  з іншої смуги руху  Щоб уникнути зіткнення, він закріпив руля, а інших дій виконати не зміг, бо все сталось раптово. Прийшов до тями лише у лікарні. Вважає, що суцільну смугу руху не перетинав, а зіткнення сталось на його смузі руху. Пояснює відсутність даних про зіткнення на його смузі руху на схемі дорожньо-транспортної пригоди тим, що фактичні сліди, які б могли підтвердити його версію , були знешкоджені  іншими учасниками руху після дорожньо-транспортної пригоди. Не виключає можливої вини і самого ОСОБА_4 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Потерпілий по справі суду пояснив, що  про дорожньо-транспортну пригоду, у якій  загинув його син, йому стало відомо від знайомих майже відразу після події. Він негайно виїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби  стояли на смузі руху автомобіля його сина. На місці працювали  працівники міліції, складали відповідні документи, а рух іншого транспорту  відбувався на іншій смузі руху. При цьому, автотранспортні засоби в сторону м. Чернігова рухались майже по узбіччю. Вважає, що суд 1 інстанції правильно визнав винним у дорожньо-транспортній пригоді саме ОСОБА_2, втім призначив м'яке покарання, а цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_2  своєю поведінкою тільки збільшив його страждання з приводу загибелі його сина.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_2 своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 20 липня 2007 року на  7 кілометрі смуги руху автодороги    „Київ - Гремяч”     ,  судова колегія вважає, що суд правильно встановив, що  дорожньо транспортна пригода за участю ОСОБА_2 сталась саме на зустрічній смузі відносного  його руху , а первинні показання самого ОСОБА_2 про те, що його автомобіль внаслідок зіткнення винесло на зустрічну смугу руху,  суд правильно   визнав недостовірними.

Ці висновки суду ґрунтуються як на показаннях свідків, так і на об'єктивних даних.

Зокрема, згідно протоколу огляду місця події /ас. 6-15 т.1/  місцем зіткнення є 7 кілометр смуги руху автодороги    „Київ - Гремяч” в напрямку м. Чернігів. Про це свідчать, перш за все, розташування самих автомобілів після зіткнення, слідова інформація - осип ґрунту , сліди юзу , розташування пластмасової деталі  та лобового скла автомобіля „Волга”, осип скла та розлив охолоджуючої рідини на місці дорожньо-транспортної пригоди..

Для перевірки відповідності даних протоколу огляду місця події  дійсності в суді 1 інстанції були допитані  свідки  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 - поняті при складанні протоколу місця дорожньо-транспортної пригоди,  та працівник міліції, який виїжджав на місце дорожньо-транспортної пригоди  - ОСОБА_7,  які підтвердили правильність  фіксації слідової інформації наслідків дорожньо-транспортної пригоди  даним протоколу огляду місця події. Зазначені свідки  показали, що під час оформлення протоколу огляду місця події рух транспортних засобів  відбувався по смузі руху  в сторону м. Чернігів.

Про те, що зіткнення автомобілів ГАЗ -2410 під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_4 сталось саме на смузі руху  у напрямку м. Мена, поясняв в суді 1 інстанції свідок  ОСОБА_8. Його показання також не суперечили фактичним даним, які відображені в протоколі огляду місця події.

Тому суд правильно визнав ці докази об'єктивними, які органи досудового слідства використовували  для проведення  трасологічних та авто-технічних експертиз.

На досудовому слідстві  ретельно перевірялась версія ОСОБА_2, про те, що місцем зіткнення була смуга його руху - на відстані 30 сантиметрів від  смуги, що розділяє потоки  транспортних засобів різних напрямків, на чому він наполягав у своїх показаннях, в  тому числі і при відтворенні обстановки та обставин події.

Зокрема , проведено 2 судово-трасологічні експертизи, якими  було встановлено , що зіткнення автомобілів відбулось „ймовірно, коли заднє праве колесо  автомобіля ГАЗ -2410 /ОСОБА_2/  було біля осьової лінії  в місті розташування  „осип грунту” /позиція 7 протоколу огляду місця події/.  А ця слідові інформація  зафіксована майже на смузі, що розділяє потоки транспортних засобів різних напрямків. ?ервинний  контакт транспортних засобів знаходився на смузі руху  автодороги  Чернігів - Гремяч  у напряму м. Мена”, тт. на смузі руху водія ОСОБА_4    /ас. 78 - 87, 137-140/ .

Проведеною по справі авто - технічною експертизою /ас. 148-152/  свідчення ОСОБА_2 , дані ним при відтворенні обстановки та обставин події щодо місця зіткнення  транспортних засобів, їх взаємного положення  в момент первинного контакту,   визнані такими, які не відповідають слідовій інформації, відображеної  у схемі до протоколу огляду  місця події.

Висновки  наведених вище експертиз були  ретельно перевірені в судовому засіданні шляхом допиту експерта, який проводив дослідження. Експерту  учасниками процесу ставились додаткові питання, на які було дано відповідь. Сутність питань зводилась до перевірки  тверджень ОСОБА_2 про те, що зіткнення автомобілів відбулось на  смузі його руху. Висновки експертиз залишились незмінними.

Експертизою обставин  та механізму ДТП  /ас. 148-151/ встановлено, що  дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам  п. 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху. Зокрема ОСОБА_2 перед зміною напрямку руху не переконався, що  це буде безпечним і не створить перешкод  або небезпеки іншим учасникам процесу,  рухався  якнайближче до лівого краю проїзної частини тт.. до осьової розмітки, та порушив правила перетинання  суцільної лінії розмітки при виїзді на зустрічну смугу, не надавши переваги водію ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку. Саме,  порушивши зазначені вище  пункти Правил дорожнього руху , ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію, яка  потягла за собою тяжкі наслідки для іншого учасника дорожнього руху.

Цією ж експертизою встановлено, що ? разі, якщо водій  автомобіля ГАЗ 2410 з моменту виїзду на зустрічну смугу до зіткнення не вжив заходів для повернення на свою смугу руху або гальмування, враховуючи те, що зіткнення , як це випливає із  висновків трасологічних експертиз, відбулось на смузі руху  автомобіля ВАЗ -2107, в обставинах місця пригоди водій  автомобіля ВАЗ -2107  ОСОБА_4 не мав  навіть при виконанні ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху   технічної можливості  своїми односторонніми діями  уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ-2410” Ці положення  експертизи судом не спростовані, а тому твердження засудженого ОСОБА_2 та його захисника про можливу вину у дорожньо-транспортній пригоді іншого водія - ОСОБА_4  неспроможні.     

За таких обставин суд дії ОСОБА_2 правильно кваліфікував за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього  руху, що спричинили смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про обґрунтованість призначення ОСОБА_2 покарання та звільнення від його  відбування на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції при вирішенні цього питання не дотримався вимог ст. 65-67 КК України. При призначенні покарання суд  надав перевагу лише даним про особу засудженого, взявши до уваги в тому числі і його похилий вік, що не є правильним,  в той же час залишив поза увагою характер та ступінь тяжкості вчиненого  ОСОБА_2  злочину та наслідки, які настали від злочину. Отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспорної пригоди не може братись до уваги як пом'якшуюча обставина, оскільки ці наслідки для ОСОБА_2 настали внаслідок грубого порушення ним Правил дорожнього руху. З урахуванням наведених обставин судова колегія вважає, що призначене судом 1 інстанції ОСОБА_2 покарання є м'яким, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину. З урахуванням даних про особу ОСОБА_2  покарання йому має бути призначено в межах санкції, передбаченої  ч.2 ст. 286 КК України ,  а саме у вигляді позбавлення волі.

Санкція ст. 286 ч.2 КК України передбачає призначення  і додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування  транспортними засобами. Таке покарання має бути призначене ОСОБА_2, виходячи з того, що він грубо порушив Правила дорожнього руху, яке призвело до настання тяжких наслідків.       

Що ж до цивільного позову, то, як убачається із матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_3 відмовився від розгляду його цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди. Тому суд розглядав лише його вимоги в частині відшкодування моральної шкоди. Потерпілим оцінено спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.  Обґрунтовуючи свої вимоги , потерпілий зазначив, що спричинена йому моральна шкода полягає у високому ступеню страждань від смерті сина, яка посилена зневажливим станом засудженого до події, його намаганням уникнути від слідства, встановлення істини по справі на стадіях досудового слідства. Саме ці обставини  він поклав у матеріальну оцінку заподіяних йому моральних  страждань.

Суд 1 інстанції правильно  дійшов висновку, про те що  потерпілий ОСОБА_3 потребує відшкодування моральної шкоди. Але ж визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у 30 000 гривень  не відповідає тому ступеню страждань, який поніс потерпілий.   Судова колегія вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 50 000 гривень.  Таким чином у цій частині апеляції потерпілого і прокурора, який приймав участь у справі,  підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного , керуючись ст. 378-379 КПК України, колегія суддів, -

 

З А С У Д И Л А :

 

Апеляцію старшого помічника прокурора Чернігівського району та потерпілого ОСОБА_3  задовольнити частково

 

Вирок Чернігівського районного  суду від 11 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання за ст. 286 ч.2 КК України  та вирішення цивільного позову  скасувати.

 

Призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 286 ч.2 КК України - 4 роки позбавлення  волі з позбавленням права керування транспортними засобами  строком на 3 роки.

 

Збільшити відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3до 50 000 гривень

 

Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_2  залишити - підписку про невиїзд.

 

Вирок може бути оскаржений протягом місяця з дня його проголошення  до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий

 

Судді

 

 

 

 

 

          

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація