АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/1575/13-к

Номер провадження 11-сс/786/497/2013

Категорія

Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л.Г.

Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Довгаль С.А.

суддів Гавриша В.М., Гонтар А.А.

при секретарі Григорової М.В.

з участю прокурора Зоріна В.С.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Решетилівського району на ухвалу слідчого судді Решетилівського районного суду від 10 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання начальнику СВ Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області, погодженим прокурором Решетилівського району про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання на строк два місяці з дня проголошення ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2013 року, близько 18 год. 50 хв. в темний час доби, ОСОБА_3, керуючи власним автомобілем марки “шкода октавія А 5”, державний номерний знак ВІ 5550ВО, рухався по автодорозі сполученням Київ-Харків-Довжанський від міста Києва у напрямку м. Полтава, в цей час у попутному йому напрямку по вказаній вище автодорозі рухався автобус марки “мерседес-бенц 312Д “ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, проїжджаючи в районі 293 км.+700 метрів вказаної вище дороги у селі Лобачі Решетилівського району ОСОБА_3, під час виконання маневру обгону, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Кабінетом Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, змінив напрямок свого руху, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та допустив зіткнення з автобусом марки “мерседес-бенц 312Д” державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався у попутному напрямку, в результаті чого автобус марки “мерседес –бенц 312Д” державний номерний знак НОМЕР_1 винесло на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки “волцваген тігуан” державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що рухалася по своїй смузі у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобусу “мерседес-бенц 312 Д” ОСОБА_7, 1971 р. н., та невстановленому пасажиру чоловічої статі були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть.

Не погодившись з рішенням слідчого судді прокурор Решетилівського району порушив питання щодо скасування ухвали та постановлення нової, обравши запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.

На думку апелянта слідчий суддя не врахував те, що ОСОБА_3 вводив в оману слідство повідомляючи неправдиві данні про своє працевлаштування, під час досудового розслідування неодноразово змінював покази та відмовлявся від них.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність задоволення апеляції, підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника –адвоката ОСОБА_8, дослідивши матеріали та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені  до ч.1 ст. 177 КПК.

Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим  статтею 177  КПК.

Перевіривши матеріали клопотання, та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання забезпечить у повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов’язків.

Доводи апелянта щодо наявності ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 зможе переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих та свідків, експертів у даному кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження.

Обставини, що враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання на строк два місяці з дня проголошення ухвали - до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувався,перебуваючи на волі може надати матеріальну допомогу потерпілим, майновий стан особи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вагітну дружину, батьку з тяжкими захворюваннями має постійне місце проживання та праці,позитивну характеристику.

Наведені доводи прокурора про намір ОСОБА_3 переховуватися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, впливати на свідків та потерпілих нім не підтверджені.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, а отже апеляція до задоволення не підлягає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.376, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу прокурора Решетилівського району залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Решетилівського районного суду від 10.12.2013 про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання на строк два місяці з дня проголошення ухвали без змін.

С У Д Д І :

________ __________ ________

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_1