Справа №2-1516/2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Олійник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про встановлення факту родинних відносин, факту розміру часток спадкодавців та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, третя особа – друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ?
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 10 вересня 2008 року звернулась до Ленінського районного суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про встановлення факту родинних відносин, факту розміру часток спадкодавців та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 жовтня 1999 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина на частину зазначеної квартири. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом вказаного спадкового майна був чоловік померлої – ОСОБА_3, який вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем в спірній квартирі на час відкриття спадщини та фактично вступив в управління спадковим майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відповідно відкрилась спадщина, яка складається з частини спірної квартири, що належала йому на праві власності та частини квартири, яку він фактично успадкував після смерті дружини.
Згідно заповіту, складеного ОСОБА_3 10 грудня 2005 року та посвідченого другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-3368, єдиною спадкоємицею після його смерті є ОСОБА_1.
Позивачка також зазначає, що у встановлений законодавством шестимісячний строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її дядька ОСОБА_3, але отримати свідоцтво про право на спадщину не має змоги, оскільки, по-перше, не визначені частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та по-друге, маються розбіжності в написанні по батькові її дядька. Так, згідно свідоцтва про народження та інших документів, його по батькові є «ОСОБА_3», а в свідоцтві про укладення шлюбу між ним та ОСОБА_4, його по батькові помилково зазначено як «ОСОБА_3».
Таким чином, вона змушена була звернутися до суду та просить, з підстав статті 370 ЦК України, встановити, що розмір часток спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності є рівним, і частка кожного з них дорівнює Ѕ частині квартири АДРЕСА_1, встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме, що ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2, являвся чоловіком ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а також визнати за нею право власності на зазначену квартиру в цілому, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач – Дніпропетровська міська рада, в особі свого представника, в судове засідання не з’явилась. Про день, місце та час судового засідання сповіщені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Суд вважає за можливе, у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України, вирішити справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.
Третя особа – друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з’явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщена належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 жовтня 1999 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням №6/1259-99 від 15 жовтня 1999 року (а.с.11), квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Право власності на зазначену квартиру зареєстроване в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №292п-82-163 (а.с.16).
Згідно частини 1 статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. А відповідно до положень статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Тому, з підстав статті 370 ЦК України, суд вважає, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру є рівними, і частка кожного з них становить по Ѕ частині квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації смертей Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 24 жовтня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за №8459 (а.с.9).
Після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
В свою чергу, згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно статті 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, другий з подружжя та батьки.
Таким чином, вбачається, що є диним спадкоємцем першої черги за законом вказаного спадкового майна після смерті ОСОБА_4 був чоловік померлої – ОСОБА_3.
Однак, як слідує з матеріалів справи, на теперішній час маються розбіжності в написанні по батькові чоловіка спадкодавця. Так, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 його по батькові зазначено саме як «ОСОБА_3», а згідно свідоцтва про укладення шлюбу між ним та ОСОБА_4, його по батькові помилково значиться як «ОСОБА_3».
Між тим, доказами того факту, що ОСОБА_3 дійсно являвся чоловіком ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є наступне: в свідоцтві про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, виданому 13 грудня 1950 року Ленінським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська, в графі «Батько» російською мовою зазначено «ОСОБА_9» (а.с.20); дата і місце народження ОСОБА_3, зазначені в свідоцтві про його народження як «1924 год рождения, место рождения – Калужская область, Думенический район, с. Маклаки», а також його прізвище та ім’я, в повному обсязі співпадають з тими даними, які маються в свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, виданому 04 вересня 1949 року Ленінським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська, згідно якого 04 вересня 1949 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.19); ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою КЖЕП №22 від 10 грудня 2007 року (а.с.18); а також пояснення допитаних в якості свідків по справі – ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являлись подружжям.
Як слідує з довідки другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за №3554 від 07 листопада 2008 року (а.с.27), після смерті ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог статті 1268 ЦК України, якою визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї, і незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, ОСОБА_3, хоча у встановлений законодавством строк і не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини, однак є таким, який прийняв вказану спадщину, тому як постійно проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем в спадковій квартирі на час відкриття спадщини та фактично вступив в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою КЖЕП №22 від 10 грудня 2007 року за №3159 (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що в Книзі реєстрації смертей Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 28 листопада 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №9352 (а.с.8).
Відповідно після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з належної йому Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, а також Ѕ частини цієї ж квартири, яку він успадкував після смерті дружини, тобто в цілому відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Одночасно встановлено, що ОСОБА_3 10 грудня 2005 року було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №2-3368 (а.с.10), згідно якого на випадок своє смерті ним зроблено розпорядження, за яким все належне йому майно він заповідає ОСОБА_1.
Згідно довідки другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.27), після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1, але свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог статті 1269 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, позивачка ОСОБА_1 прийняла вищевказану спадщину.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та в повному обсязі доведеними з її боку, внаслідок чого підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 1217, 1220, 1223, 1233, 1235, 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 213-215, 256-259 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ? задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме, що ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2, являвся чоловіком ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити факт того, що розмір часток спадкодавців ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, дорівнює по Ѕ її частині за кожним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Остапенко