КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.07.2009                                                                                           № 17/56

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Супрун І.Ю. – дов. б/н від 12.02.2009р.;

 від відповідача - Комелева І.Ю. – дов. №503 від 01.07.2009р.;

від третьої особи:          не з’явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2009

 у справі № 17/56 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Київпроект"

 до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

              

 третя особа відповідача           Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 про                                                   стягнення 354021,71 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №039001 від 15.09.2008 у розмірі 298 000,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 25 032,00 грн., 3% річних у розмірі 3 361,44 грн., пені у розмірі 27 628,27 грн., обґрунтовуючи це тим, що в порушення умов вказаного договору, відповідач не сплатив вартість виконаних позивачем проектних робіт.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що проектні роботи за спірним договором підлягають фінансуванню за рахунок коштів міського бюджету, одержувачем яких є відповідач, але у 2008 році цільові бюджетні кошти за виконані проектні роботи не надходили, у зв’язку з чим, на думку відповідача, вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи у судові засідання до суду першої інстанції не з’явився, пояснень по суті спору не надав, у зв’язку з чим справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №17/56 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 323 032,00  грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 361,44 грн. - 3% річних, 27 628,27 грн. - пені, 3 540,22 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 35 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №17/56 скасувати, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно укладання та виконання спірного Договору, оскільки у відповідача є договір із доданими до нього документами за тим самим номером, але із зазначенням іншої дати його укладення, у зв’язку з чим відповідач стверджує, що не укладав з позивачем спірний договір, тому й не повинен сплачувати ніяких коштів за його виконання. Окрім того, на думку відповідача, судом не було прийнято до уваги, що як за договором, на який посилається позивач, так і за договором, про який зазначає відповідач фінансування робіт передбачалось із міського бюджету, при цьому, на час розгляду справи у суді бюджетні кошти для оплати виконаних робіт відповідачу перераховані не були, що в свою чергу унеможливило оплату відповідачем даних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 01.07.2009р.

23.06.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Представник позивача заперечував проти клопотання третьої особи, просив суд відмовити в задоволенні останнього.

Представник відповідача підтримав клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні вищезазначеного клопотання третьої особи, як необґрунтованого, оскільки, в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в клопотанні не зазначено жодної обставини, яка б унеможливлювала розгляд даної справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.07.2009р. представник відповідача подав клопотання про забезпечення фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання відповідача.

Суд задовольнив вищевказане клопотання відповідача.

В судовому засіданні 01.07.2009р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №17/56, прийнявши нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2009р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №17/56 - без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання 01.07.2009р. не з’явився, письмових пояснень відносно обставин, викладених в апеляційній скарзі, не надав.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.   

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством „Київпроект” (далі – позивач, Виконавець) та Управлінням капітального будівництва Відкритого акціонерного товариства „Акціонерної компанії „Київводоканал” (далі – відповідач, Замовник) було укладено договір підряду №039001 на виконання проектних та вишукувальних робіт (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1 - п.1.5) Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе виконання проектних робіт по об'єкту - Водопровідна станція №1 Деснянської водопровідної станції - коригування робочого проекту. Виконавець приступає до виконання проектних робіт за Договором не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання від Замовника завдання на проектування, інших вихідних даних, необхідних для складання проектно-кошторисної документації по об'єкту, визначеному п.1.1 даного Договору та після отримання авансового платежу в порядку, визначеному п.2.5. даного Договору. Перелік проектних робіт, строки виконання основних етапів робіт по Договору визначаються Календарним планом (Додаток №1 до Договору), який є його невід'ємною частиною. Календарний план може змінюватись за взаємною згодою Сторін шляхом внесення відповідних змін до нього. При необхідності залучення до виконання проектних робіт спеціалістів чи інших проектних організацій, Виконавець самостійно залучає в процесі проектування такі організації на умовах субпідряду і розрахунки за виконані роботи з субпідрядними організаціями Виконавець здійснює самостійно. Джерело фінансування - міський бюджет.

В п.2.1, п.2.5, п.2.6 Договору визначено, що вартість проектних робіт становить             298 000,00 грн. (з ПДВ). Замовник протягом 7 календарних днів з моменту підписання Договору перераховує на користь виконавця авансовий платіж у розмірі 89 400,00 грн., що складає 30% від загальної вартості проектних робіт. Після завершення проектних робіт у повному обсязі або окремого етапу та передачі готової документації замовнику в повному обсязі, останній не пізніше 5-ти днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання робіт здійснює розрахунок з виконавцем в повному обсязі.

Згідно з п.3.1, п.3.2 Договору, сторони погодили строк виконання проектних робіт – 30.12.2008р. Датою завершення робіт Виконавцем вважається дата передачі Замовнику готової проектно-кошторисної документації згідно з накладною та передача акту виконаних робіт по Договору.

Після закінчення виконаних проектних робіт Виконавець передає Замовнику проектно-кошторисну документацію за накладною та акт здачі-приймання проектних робіт. У разі, коли протягом 10 календарних днів після одержання Замовником проектно-кошторисної документації Виконавець не одержить підписаних актів здачі-приймання проектних робіт або вмотивованої відмови Замовника, документація вважається прийнятою, а роботи виконаними в повному обсязі і підлягають оплаті за односторонніми актами здачі-приймання робіт (п.4.2, п.4.3 Договору).

Згідно з п.5.2 Договору Замовник, зокрема, зобов’язався прийняти виконані згідно з умовами Договору проектні роботи шляхом підписання акту здачі-приймання проектних робіт, а також забезпечити своєчасну оплату проектних робіт в строках і в обсягах, визначених умовами даного Договору та у календарному плані.

В п.5.4 Договору передбачено, що у випадку порушення Замовником п.2.5, п.2.6 договору останній сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але не більше розміру вартості проектних робіт (етапу) відповідно до п.2.1 даного Договору та Календарного плану.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що не укладав з позивачем договір підряду №039001 від 15.09.2008р. і примірник такого договору у відповідача відсутній, внаслідок чого відсутні і підстави для стягнення заборгованості за вказаним договором, однак, при цьому відповідач стверджує, що між сторонами було укладено договір підряду за аналогічним номером та відносно того ж самого об’єкту (водопровідної станції №1 Деснянської водопровідної станції), але від 27.10.2008р. Окрім того, відповідач акцентує увагу на тому, що дати актів здачі-приймання виконаних робіт за вищевказаними договорами, надані позивачем та відповідачем, також різні.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Факт надання позивачем послуг (виконання робіт) підтверджується відповідними Актами приймання виконаних робіт, на яких містяться відбитки печаток обох підприємств та підписи відповідальних осіб.

Докази здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги (виконані роботи) у сумі 146 564,55 грн., окрім попередньо сплачених 16 557,05 грн., або докази відмови від їх прийняття у зв’язку з невідповідністю встановленим стандартам суду надані не були.

В апеляційній скарзі зазначено про те, що підписи на Договорі №040616/А від 16.06.2004р., Актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та інших документах, складених на виконання умов вказаного Договору, на які посилається позивач в позовній заяві, не належать директору відповідача – Кузьменко А.Ф., і в даному випадку має місце факт підроблення документів. Окрім того, відповідач вказує на те, що СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві було прийнято декілька постанов про порушення кримінальних справ відносно посадових осіб позивача, що на думку відповідача, підтверджує той факт, що всю документацію за спірним Договором від імені відповідача оформляли та підписували особи, які не мали на те відповідних повноважень та без узгодження з безпосереднім керівником підприємства, а саме генеральним директором - Кузьменко А.Ф. (копії постанов СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальних справ наявні в матеріалах справи).

Дані твердження відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступні обставини.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що дати в договорах підряду та в актах здачі-приймання виконаних робіт дійсно різні, однак за змістом договори підряду від 15.09.2008р. та від 27.10.2008р. ідентичні, предметом договорів є виконання проектних та вишукувальних робіт по одному й тому ж об'єкту, а саме - водопровідній станції №1 Деснянської водопровідної станції, коригування робочого проекту і вартість виконаних робіт однакова - 298 000 грн. При цьому, відповідачем не заперечувалось, що по водопровідній станції №1 Деснянської водопровідної станції з позивачем не укладалось ніяких інших договорів у спірний період. Факт виконання позивачем проектних робіт, їх прийняття за відповідним Актом та відсутність оплати з боку відповідача виконаних позивачем робіт відповідачем також не заперечується.

Окрім того, обидва договори підряду, календарні плани робіт та акти здачі-приймання виконаних робіт містяться відбитки печаток обох підприємств та підписи відповідальних осіб сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження звернення відповідача до суду із позовом про визнання недійсним договору підряду від 15.09.2008р. або звернення до інших компетентних органів з приводу підроблення підписів, відбитків печатки товариства на вказаному договорі ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

                    Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договори підряду від 15.09.2008р. та від 27.10.2008р. є абсолютно ідентичними, а розбіжності в датах укладання договорів та актах здачі-приймання виконаних робіт виникли внаслідок того, що при передачі відповідачу на підписання спірного Договору та акту здачі-приймання робіт позивач надав підписані примірники договору, але без зазначення в них дати складання. Оскільки відповідач повернув позивачеві підписані примірники вказаних вище документів без зазначення дати, позивач вказав відповідні дати у відповідності до номенклатури своєї внутрішньої реєстрації Договорів і актів.

Однак, як уже зазначалось вище, відповідачем не заперечується факт виконання позивачем проектних робіт по об’єкту - Водопровідна станція №1 Деснянської водопровідної станції, тому з моменту прийняття результатів  цих робіт у відповідача виникло зобов’язання з оплати їх вартості.

В матеріалах справи наявний Акт звірки розрахунків від 31.12.2008р., підписаний сторонами, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за роботи, виконані по об’єкту Водопровідна станція №1 Деснянської водопровідної станції, складає 298 000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що фінансування з місцевого бюджету не надходило, у зв’язку з чим у відповідача відсутнє зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки укладаючи спірний Договір підряду сторони у встановленому діючим законодавством порядку узгодили всі істотні умови договору, в т.ч. порядок та строки проведення розрахунків за виконані роботи, а також відповідальність сторін за порушення умов Договору. При цьому, сторони не ставили настання моменту оплати відповідачем виконаних робіт в залежність від строків надходження до відповідача коштів.

До того ж, згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що судом було встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання за спірним Договором підряду, нарахування на суму основного боргу інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.

Окрім того, у відповідності до п.5.4 Договору, за порушення відповідачем, як Замовником, строків оплати виконаних робіт, останній повинен сплатити на користь позивача пеню у загальному розмірі 27 628,27 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №17/56 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Однак апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

В ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В матеріалах справи (т.с.1, а.с.44) наявне платіжне доручення №110 від 17.02.2009р., яким позивач підтверджує свої витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 35 000,00 грн.

Апеляційний суд не приймає дане платіжне доручення як належний доказ понесення позивачем витрат на послуги адвоката, оскільки в графі “Призначення платежу” вказано “оплата послуг адвоката згідно договору №1/039001 від 02.02.2009р.”, тоді як одержувачем коштів вказано „ТОВ „Еліт Консалтинг”.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас, згідно з ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України „Про адвокатуру”, адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Отже, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ним оплати саме послуг адвоката у сумі               35 000,00 грн. і вказана сума йому не відшкодовується.

Решта судових витрат за звернення з позовом до суду, а саме витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

Окрім того, у зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за її подання і розгляд також покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Відмовити в задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на іншу дату.

2. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №17/56 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          „1. Позов задовольнити повністю.

            2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664, р/р №35446008003022 КФК 240900 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „Київпроект” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код 04012780, р/р №26007000013401 в АКБ „Київ”, МФО 322498) 323 032 (триста двадцять три тисячі тридцять дві) грн. 00 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 361 (три тисячі триста шістдесят одну) грн. 44 коп. - 3% річних, 27 628 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 27 коп. - пені, 3 540 (три тисячі п'ятсот сорок) грн. 22 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”.

4. Матеріали справи №17/56 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 07.07.09 (відправлено)