Судове рішення #5310350
7/98-09

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.09

          Справа № 7/98-09.


За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»

До відповідача: Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА»

Про стягнення 23954 грн. 38 коп.

Суддя Рижков М.Б.

Секретар с/з Кальченко А.М.

Представники:

Від позивача:     Нездоймишапка О.О.,

Від відповідача: не з’явився


Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошову суму у розмірі 23954 грн. 38 коп., з яких: 16522 грн. 55 коп. – сума основного боргу, 6703 грн. 70 коп. - пені, 617 грн. 92 коп. - інфляційних збитків, 110 грн. 21 коп. - 3% річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, тому, відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № ПР142-6/291 від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення (далі - Договір), відповідно до якого позивач у період з листопада 2008р. по квітень 2009р. надав відповідачу послуги з централізованого опалення загальною вартістю 16522 грн. 55 коп., згідно актів прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2009 року, від 31.03.2009 року, від 13.03.2009 року, від 28.02.2009 року, від 31.01.2009 року, від 31.01.2009 року, від 31.12.2008 року, від 18.12.2008 року, від 30.11.2008 року.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов‘язання не виконав. Станом на 12.05.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги не сплачена та складає 16522 грн. 55 коп.

Крім того, позивачем були нараховані інфляційні збитки в розмірі 617 грн. 92 коп., 3 відсотки річних в розмірі 110 грн. 21 коп., а також пеня за невиконання умов Договору, в розмірі 6703 грн. 70 коп.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов‘язань, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Підпунктом 1 п. 18 Договору встановлено, що споживач зобов’язаний оплачувати та приймати послуги в установлені Договором порядку та строки.

Відповідно до п. 8 Договору, розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі на умовах передплати, відповідно до встановлених тарифів. Пунктом 10 Договору передбачено, що споживач до 10-го числа розрахункового місяця сплачує виконавцю вартість послуг, визначену відповідно до Додатку № 1 до Договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).

Пунктом 11 Договору встановлено, що рахунки на авансові внески та за надані виконавцем споживачу у розрахунковому місяці послуги споживач отримує від виконавця після складання сторонами з 4 по 6 число місяця, наступного за розрахунковим, акту прийому-передачі теплової енергії, форма якого – додаток № 3 – є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 13 Договору – форма розрахункових документів – платіжне доручення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, позивач належним чином виконав умови договору щодо надання послуг з централізованого опалення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами прийому передачі теплової енергії, а відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували сплату ним коштів за отримані послуги, то вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 16522 грн. 55 коп. за договором № ПР142-6/291 від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума інфляційних збитків складає 617 грн. 92 коп., а 3 відсотки річних – 110 грн. 21 коп.

Суд вважає, що суми інфляційних збитків та 3 відсотків річних нараховані відповідно до чинного законодавства, тому є законними та обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 15 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення плати споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки виконання.

Відповідно до п.п. 5 п. 18 Договору у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановленому законом та договором розмірі.

Також, п.п. 2 п. 21 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги, - шляхом сплати пені, визначеній п. 15 Договору.

Згідно розрахунку позивача, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 6703 грн. 70 коп., однак суд не може погодитись з розрахунком позивача, з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.04.2009 року порушено провадження у справі № 7/68-09 про банкрутство Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, сума пені повинна розраховуватись тільки до 13.04.2009 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію.

Таким чином, сума пені, яку суд вважає обґрунтованою та законною, і яка підлягає стягненню з відповідача складає 4341 грн. 05 коп.

Враховуючи вищевикладене, сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача складає 21591 грн. 73 коп., з яких: 16522 грн. 55 коп. – сума основного боргу, 4341 грн. 05 коп. - пені, 617 грн. 92 коп. - інфляційних збитків, 110 грн. 21 коп. - 3% річних.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати відносяться на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -


В И Р І Ш И В:


1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 8, код 14014342) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 21591 грн. 73 коп., з яких: 16522 грн. 55 коп. – сума основного боргу, 4341 грн. 05 коп. - пені, 617 грн. 92 коп. - інфляційних збитків, 110 грн. 21 коп. - 3% річних., а також: 215 грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 281 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.



СУДДЯ                                                                                           М.Б. Рижков


Повний текст рішення складений та підписаний 26.06.2009 року




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація