ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2009 р. | Справа № 05/157/29-64А. |
за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересахдержави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луцьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Володимир-Волинська птахофабрика”, с.Федорівка Володимир-Волинського району
про стягнення 102 707,19 грн.
Суддя Бондарєв С.
при секретарі Мельник О.М..
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача : Ліщук А.В. – довіреність від 03.03.2009р.
від відповідача : Хохлова Н.О. – довіреність від 26.12.2008р.
В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва Тарасюк Н.Б.
Представникам сторін та прокурору в судовому засіданні були роз’яснені права та обов’язки передбачені ст.ст.49,51 КАСУ . Згідно клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється. Заяви про відвід складу суду не поступало.
Суть спору: Володимир-Волинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Володимир-Волинська птахофабрика” про стягнення 102 707,19 грн., з них 95 880,89 грн. –адміністративно-господарських санкцій і 6 826,30 грн. –пені.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач зазначає, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік останнім не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні були працювати на робочих місцях, становить 20 осіб, однак протягом 2007 року; на підприємстві працювали інваліди в кількості 13. В зв'язку з цим відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію, яку він у визначений строк з добровільному порядку не сплатив, що дало підставу для нарахування пені, які просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Відповідач в судовому засіданні, в відзиві від 25.11.2008р. №1164, в поясненні від 24.06.2009р. №909 позовні вимоги заперечує. Вказує, що на підприємстві було створено робочі місця для інвалідів, вживались заходи щодо їх працевлаштування; на підприємстві працює 16 інвалідів, товариство заверталось зі звітністю до Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості про наявність вакансій; у відповідях на звернення відповідача позивач вказував, що осіб які б бажали працювати в товаристві немає; самостійно інваліди не працевлаштовувались. Вважає, що підстав для застосування адміністративно-господарської немає, тому просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні і не підлягають до задоволення.
При цьому суд виходив з наступного:
Згідно ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації. у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом., передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік форми №3-ПН кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих міспях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону, становить 20 осіб.
Згідно списку працюючих на підприємстві протягом 2007р. працювало 16 осіб – штатних працівників, які мали інвалідність, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 13 осіб.
Відповідно до ч.1,03 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, /станови, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у том) числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду-соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають:
· у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць:
· у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації:
· у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
· у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
· у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що відповідачем у 2007 році подавалися звіти про наявність вакансій до Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості, згідно яких підприємство звітувало про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування відповідного центру зайнятості з метою їх працевлаштування та подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутня вина у непрацевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце для інвалідів, наявність якої є обов’язковою умовою накладання на відповідача штрафних санкцій, передбачених ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити
Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.70,71,76,86,87,89,94, 157,159,160-163 господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ –з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Суддя Бондарєв Сергій Васильович
Дата виготовлення повного
тексту постанови 03.07.2009р.
Суддя Бондарєв С.В.