АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1574/2009 р Головуючий у суді першої інстанції - Ковальчук С.Я.
Категорія - 37 Доповідач - Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Авраменко Т.М.,
суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.,
при секретарі - Чернезі М.М.,
за участю представника позивача,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2009 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Гайворонської міської ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,
Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до Гайворонської міської ради про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі в порядку спадкування за заповітом. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 Він є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 за заповітом і в установленому порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після її смерті. Але у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок - свідоцтва про право власності на ім'я померлої, постановою державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено.
Посилаючись на те, що іншим шляхом він не має можливості оформити свої спадкові права, просив визнати за ним право власності на зазначений будинок та господарські будівлі в порядку спадкування за заповітом.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2009 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог про визнання за ним права власності на житловий будинок та господарські споруди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 15 ЦК України, ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в судовому порядку у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідно до заповіту від 06 вересня 1996 року все своє майно та майнові права остання заповіла позивачеві. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2, право власності на який за померлою в установленому порядку не зареєстровано
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд виходив із тих обставин, що доказів про прийняття будинку в експлуатацію позивач суду не надав, а тому на момент смерті спадкодавця право власності на об'єкт нерухомості було відсутнє і позивач звернувся до суду за захистом неіснуючого права, на підставі чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно із ст.. 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як убачається із матеріалів справи , на підтвердження належності будинку померлій ОСОБА_2 позивачем надані рішення виконавчого комітету Гайворонської міської ради № 111 від 22 травня 1959 року про надання ОСОБА_2 дозволу на індивідуальне будівництво на колгоспній земельній ділянці АДРЕСА_1 нотаріально посвідчений договір від 19 березня 1960 року про надання ОСОБА_2 у безстрокове користування земельної ділянки площею 400 м.кв. АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального жилого будинку , реєстровий номер 2406, зареєстрований в МБТІ 26.12.1960 року, належним чином затверджені проект забудови жилого будинку АДРЕСА_1виготовлений на базі спорудженого будинку і генеральний план земельної ділянки та присадибний план із забудовами АДРЕСА_3 , зареєстрований в МБТІ 25 серпня 1980 року. Згідно довідки Ульянівського КМБІ домоволодінню АДРЕСА_1у зв'язку з перенумерацією вулиці присвоєна адреса АДРЕСА_1
Із змісту технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що знаходиться АДРЕСА_2, будівництво якого завершено в 1961 році, вбачається що власником його є ОСОБА_2 Самовільно збудовані споруди на земельній ділянці відсутні. У січні 1976 року власнику, якою з 1966 року зазначена ОСОБА_2 , видано домову книгу для прописки громадян, які проживають у будинкуАДРЕСА_2 , за адресою якого по день її смерті і була зареєстрована ОСОБА_2
Належної оцінки встановленим обставинам суд не дав і, з урахуванням того, що будинок побудовано в 1961 році, не прийняв до уваги , що Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчення будівництвом об'єктів державного замовлення , затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449. Згідно з цим Положенням закінчені будівництвом (реконструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлуатації згідно з затвердженим проектом об'єкти, в тому числі закінчені будівництвом житлові будинки, повинні прийматися в експлуатацію державними приймальними комісіями. Для державної реєстрації права власності нерухомого майна по об'єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів при їх реєстрації для оформлення права власності є висновок про технічний стан будівлі, чому підтвердженням у даному випадку є технічний паспорт на житловий будинок, виготовлений МБТІ.
Крім того, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української ОСР (п.14 додатку № 1), затвердженої Міністерством комунального господарства 31.01.1966 року, чинної на час проведення інвентаризації зведеного будинку МБТІ та реєстрації будинку з 1976 року у міській раді, нотаріально посвідчені договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку віднесені до правовстановлюючих документів, на підставі яких на той час проводилася реєстрація жилих будинків.
Зазначених положень суд не врахував і помилково прийшов до висновку про відсутність правовстановлюючих документів у спадкодавця на житловий будинок.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04. 10.1991 року № 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, право власності на жилий будинок , збудований на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради .
Таким чином, зважаючи на те, що житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 побудований на відведеній в установленому порядку земельній ділянці, зареєстрований з 1976 року у міській раді за ОСОБА_2 , свідчить про те, що остання була власником цього житлового будинку.
З огляду на те, що ОСОБА_2 на час своєї смерті була власником житлового будинку з господарськими спорудами , її право власності на дане майно перейшло у порядку спадкування до позивача, який прийняв спадщину у відповідності до ст.. 1269, 1270 ЦК України.
Згідно з роз'ясненнями п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 „Про судову практику у справах про спадкування” свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимог про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд зазначених роз'яснень не врахував, належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1. подана до нотаріальної контори заява про прийняття спадщини в порядку та строки, встановлені цивільним законодавством, та те, що постановою державного нотаріуса Гайворонської державної нотаріальної контори від 24 березня 2009 року у вчиненні нотаріальної дії йому відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок, який за життя спадкодавця не був виготовлений, не дав, хоча це має значення для правильного вирішення справи по суті, та дійшов помилкового висновку про наявність умов для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про права на спадщину та відсутність підстав для задоволення його вимог.
За встановлених обставин рішення суду відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст..ст.303,304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п 3,4 ст. 309, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Гайворонської міської ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя :
Судді: