Справа № 2-1085/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

У складі судді Димашка В.П.

За участі секретаряГайової Г.Ф.

Представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Представника третьої особи ОСОБА_5

Представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Коломия справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_10 у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном, та зустрічним позовом ОСОБА_4, та ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», районного відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції, третя особи без самостійних вимог - ВАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним свідоцтва про придбання арештованого майна та акту про проведені прилюдні торги

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_7 звернулася з позовом в якому просила виселити відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4 з їх неповнолітніми дітьми без надання іншого житлового приміщення з житлового будинку по вул. Шевченка 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району.

Вимоги мотивувала тим, що згідно свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 12.10.2010 троку вона придбала житловий будинок та господарські будівлі і споруди що розташовані по вул. Шевченка 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району.

Свідоцтво зареєстровано у Коломийському МБТІ та виготовлено витяг про державну реєстрацію прав, відповідно до якого вона є власником житлового будинку та господарських будівель і споруди, що розташовані по вул. Шевченка 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району.

В даному будинку на сьогоднішній день без реєстрації та будь яких законних підстав проживають незнайомі їй громадяни, в зв’язку з чим вона не може користуватися та проживати у своєму будинку та навіть просто зайти до будинку.

11 грудня 2010 року на адресу відповідачів нею направлено письмова вимога з проханням в місячний строк, а саме до 11 січня 2010 року добровільно звільнити будинок розташований по вул. Шевченка 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району який належить їй на праві приватної власності. Дану вимогу відповідачі отримали 16 грудня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення, але добровільно звільнити будинок та виселитися з нього відмовилися.

31 грудня 2011 року вона звернулася із заявою по даному факту до Коломийського МВ УМВС та 07 лютого 2011 року отримала висновок в якому вказано, що в будинку, який розташований по вул. Шевченка 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району та належить їй на праві приватної власності проживає без реєстрації ОСОБА_11, ОСОБА_4 та троє дітей. Крім того ОСОБА_8 зазначив, що йому відомо про те що у будинку є інший власник і пояснив, що планує проживати у будинку до остаточного рішення суду, а їй рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання в судовому порядку.

Згідно відповіді Нижньовербізької сільської ради від 01.12.2010 року в житловому будинку в ОСОБА_12 по вул. Шевченка № 65 Коломийського району зареєстрований ОСОБА_13, який в будинку не проживає.

На сьогоднішній день відповідачі проживають у її будинку без реєстрації та будь яких законних підстав.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Даний житловий будинок було передано в іпотеку, що підтверджується іпотечним договором від 23 листопада 2007 року, пізніше було проведено звернення стягнення на майно, а саме житловий будинок.

Згідно п. 2.6. іпотечного договору у разі здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець зобов’язаний звільнити предмет іпотеки, що зроблено не було.

Крім того на сьогоднішній день відповідачами по справі допущено заборгованість по оплаті за природний газ, яка становить 451,59 грн., а також будинок відключений від газопостачання 15 липня 2010 року, що підтверджується довідкою від 17 лютого 2011 року. Заборгованість за спожиту електроенергію становить 186,41 коп.

На сьогоднішній день порушується її право власності та право користування житловим будинком, який належить їй на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 116 ЖК України якщо наймач члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом із ним, систематично руйнують або псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі, виселення винних проводиться без надання іншого житлового приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.

Відповідачі самоправно зайняли житлове приміщення та відмовляються його звільнити.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і членів їх сімей чають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідачі своїми діями позбавили її права користування будинком, вона не може проживати в будинку, а тому суд має всі підстави для виселення відповідачів з житлового будинку.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 подали зустрічну позовну заяву в якій просили визнати недійсними Акт про проведені прилюдні торги арештованого майна від 24.09.2010р. та Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 12.10.2010р. за р.№ 2185.

Вимоги мотивували тим, що 23 листопада 2007р. між нею ОСОБА_4 та ВАТ „ВТБ Банк" в особі Івано-франківської філії було укладено Кредитний договір №16.92-65/07-СК та Генеральну угоду №16.92-65/07. За умовами вказаних договорів банк зобов’язаний був видати їй гроші у розмірі 30 000,00 доларів США до 22.11.2017р. та 75 000,00 гривень по 22.11.2014р.

23листопада 2007р. між нею, ОСОБА_4 та ВАТ „ВТБ Банк" в особі Івано-Франківської філії було укладено Іпотечний договір № Д - 607, за умовами якого, в якості виконання зобов’язань перед банком за Генеральною угодою №16.92-65/07 від 23.11.2007 року нею передано в іпотеку банку житловий будинок, який знаходиться за адресою: с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65 Коломийського району.

Іпотечний договір, який їй був наданий, не підписаний нотаріусом і не засвідчений печаткою нотаріуса. Тобто, було укладено фіктивний Іпотечний договір, який не створював ніяких прав та обов’язків для сторін.

24вересня 2010 року вищевказаний житловий будинок без земельної ділянки був проданийвиконавчою службою відповідачці, про що 12.10.2010 року останній було видане Свідоцтво пропридбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстраційним № 2185 в якому передбачається те, що житловий будинок без земельної ділянки належить ОСОБА_7.

Вважає, що прилюдні торги відбулися із порушенням норм матеріального права, Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 12.10.2010р. реєстраційний № 2185 та Акт про проведені прилюдні торги арештованого майна від 24.09.2010р. на даний момент є недійсними, з тих підстав, що земельна ділянка, що була призначена для обслуговування житлового та ведення підсобного особистого господарства та знаходиться за адресою: с. Н.Вербіж по вул. Шевченка, 65 Коломийського району на даний момент знаходиться у її власності. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 20.07.2010р. справа № 4с-9 вказана земельна ділянка була знята із продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до довідки від 25.02.2011р. № 03-14/2327 виданої ВДВС Коломийського МРУЮ заборгованості перед фізичними особами, юридичними особами та державою у неї немає.

Відповідно до ОСОБА_14 господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду Господарськими судами справ у спорах, пов’язаними із земельними правовідносинами» від 01.01.2010 року: «Відповідно до статті 377 ЦК та статті 120 Земельного Кодексу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

У вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об’єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу правакористування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного таземельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході прававласності на об’єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Разом з тим, виникнення права власності на об’єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребує в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між: власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов’язковість укладення чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, однак передбачає переважне право власника об’єкта на ділянку, на якій цей об’єкт розташований.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об’єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю; оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Таким чином, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу об'єкта та наявність у особи-відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на землю. При вирішенні даної категорії спорів суди мають з’ясовувати правовий режим об'єктів, що є предметом спору, зокрема, чи підпадають вони під категорію нерухомого майна, а якщо так, то чи було проведено державну реєстрацію права власності на них відповідно до чинного на той час законодавства.

Як свідчить судова практика, однією з причин скасування судових рішень щодо встановлення прав на землю при переході права на нерухомість, є неналежне дослідження господарськими судами питання щодо правомірності користування землею починаючи з її первісного користувача.

Разом з тим, слід враховувати, що у разі виникнення спору стосовно прав на земельну ділянку у зв’язку з придбанням у власність об’єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці, наданій у користування, правочин щодо переходу права власності на такий об'єкт водночас є передумовою для переходу відповідного права на землю, а набувач з огляду на приписи статей 182, 657 ЦК вправі вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно...»

ВДВС Коломийського МРУЮ при відчуженні житлового будинку Відповідачці на прилюдних торгах не врахувала того, що земельна ділянка на даний момент перебуває у її власності.

ОСОБА_7 при придбані житлового будинку на прилюдних торгах, земельну ділянку придбавати взагалі не мала наміру чим було порушено ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Житловий будинок без земельної ділянки відділ виконавчої служби взагалі не мав права продавати, тим більше, що ні під забороною, ні в іпотеці вказана земельна ділянка не перебуває.

Тому станом на сьогоднішній день Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 12.10.2010р. за реєстровим № 2185 та Акт про проведені прилюдні торги арештованого майна від 24.09.2010р. є недійсними.

Другою підставою недійсності оспорюваних свідоцтва та акту позивачі вважають те, що 21 липня 2001 р. помер чоловік позивачки ОСОБА_15. В неї на утримані залишилось двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 15 листопада 2008 року вона одружилась із ОСОБА_8, і у них народився син - ОСОБА_17 20.01.2003р.н.

Її діти фактично проживали та проживають по сьогоднішній день в житловому будинку, який знаходиться за адресою: с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65 Коломийського району, що підтверджується довідкою про проживання, що видана сільською радою с. Н. Вербіж.

При продажі житлового будинку, який взагалі не перебував в іпотеці ВДВС Коломийського МРУЮ не було враховано, що в неї на утриманні є неповнолітні та малолітні діти, які користуються вищевказаним домоволодінням і не забезпеченні іншим житлом. Тому ст. державний виконавець РВДВС Коломийського МРУЮ зобов’язаний був звернутись в органи опіки та піклування із проханням надання дозволу на відчуження житлового будинку. Оскільки Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Відповідно до частини третьої статті 18 вищезазначеного Закону органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. У пункті 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999р. №34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.1999р. за №387/3680, визначено, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла. Згідно з пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

В листі Міністерства юстиції України від 25.07.2006р. № 19-50-556 „Щодо отримання згоди органів опіки та піклування" вказано, що статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" ( 2623-15) передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Згідно з абзацом другим частини другої статті 32 Цивільного кодексу України (435-15) на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦК України правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним. Тобто, при продажі виконавчою службою житлового будинку з публічних торгів така дія є незаконною, а Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 12.10.2010р. за реєстровим № 2185 є недійсним.

Представники позивача уточнивши вимоги просили позов задовольнити та виселити відповідачів з їх неповнолітніми дітьми, оскільки відповідачі самоправно зайняли належне позивачу будинковолодіння, в результаті чого позивач не може ним користуватися, а в задоволенні зустрічного позову відмовити оскільки позивачі за зустрічним позовом пропустили 3-х місячний строк звернення до суду, а дії державного виконавця відповідали вимогам закону.

Відповідач ОСОБА_8 позову ОСОБА_7 не визнав, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та вказав, що ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» та районний відділ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції, продала будинок без земельної ділянки, чого не мали права робити, так як новий власник не зможе користуватися будинком, і це суперечить чинному законодавству. Їм з дружиною було відомо що будинок проданий, оскільки у кінці вересня 2010 року вони отримали акт про проведені прилюдні торги. 15 грудня 2010 року вони отримали вимогу про виселення. Від реалізації майна отримано 250 грн. від ДВС. Було інше рухоме майно, але продано хату. Не було згоди органів опіки та піклування.

Представник відповідача районного відділ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_18 позову ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не визнала і вказала, що за заявою стягувача було проведено опис та оцінку майна боржника, рухоме майно було відсутнє, зроблено оголошення, проведено прилюдні торги, та продано хату. Земельну ділянку вписано в оголошення було помилково, вона не оцінювалась, і ухвалою суду її було знято з торгів.

Представник відповідача ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений у порядку передбаченому законом.

Представник третьої особи самостійних вимог - ВАТ «ВТБ Банк» просив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відмовити, оскільки будинковолодіння було продано за борги ОСОБА_4 по кредитному договору.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_10 у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації вказала, що дозволу органів опіки та піклування на продажу арештованого майна не потрібно було, оскільки ОСОБА_4 разом зі своїми дітьми укладаючи іпотечний договір була зареєстрована за іншою адресою, майно передане в іпотеку, а згодом продано, і воно не було власністю дітей.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, представника третьої особи, позивачів за зустрічним позовом та представників відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4, та ОСОБА_8 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.12.2009 року з ОСОБА_4 Василівнина користь ВАТ «ВТБ Банк» стягнуто 70413 грн. 40 коп. боргу по кредитному договору №16.92-65/07-СК від 23.11.2007 року. (а/с 41)

13.01.2010 року з цього приводу було видано виконавчий лист, (а/с 126) в процесі виконання якого державним виконавцем, актом від 11.02.2010 року було описано та арештовано майно, а саме будинковолодіння в с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65.(а/с 127).

Крім того вказане будинковолодіння в с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65 згідно іпотечного договору, укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_19 23.11.2007 року зареєстрованого в реєстрі за №Д-607, (а/с 123) яка згідно свідоцтва про шлюб серії 1-НМ № 063587 від 15.11.2008 року змінила прізвище на ОСОБА_4 (а/с 54) остання передала в іпотеку для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов’язань перед іпотекодержателем за Генеральною угодою №16.92-65/07 від 23.11.2007 року та кредитними договорами, що укладені, та /або будуть укладені на її підставі.

Експертно-консалтинговою фірмою «Ека-Захід» висновком від 31.03.2010 року визначено ринкову вартість вказаного будинковолодіння - 102 750 грн. (а/с 125)

23.09.2010 року Івано-Франківською філією ПП «Спеціалізовану підприємство Юстиція» за адресою вул. Міцкевича, 8 в м. Коломия в приміщенні РВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції було проведено прилюдні торги, в результаті яких реалізовано майно належне ОСОБА_4 будинковолодіння в с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65, і його придбала за 105 833 грн. ОСОБА_7, що підтверджується актом про прилюдні торги від 24.09.2010 року. (а/с 9)

Приватним нотаріусом ОСОБА_20 12.10.2010 року на підставі акту про проведені прилюдні торги у відповідності до вимог ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» видано свідоцтво про придбання ОСОБА_7 арештованого майна з прилюдних торгів, реєстровий №2185, а саме цегляного будинку житловою площею 42,1 кв.м., загальною площею 67,1 кв.м., господарських будівель а саме, літньої кухні погрібу, стайні, стодоли, огорожі, замощення, що розташовані по вул. Шевченка, 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району, яке належало раніше ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом. (а/с 11)

Вказане свідоцтво 12.11.2010 року зареєстровано у Коломийському МБТІ під номером 16929575 та виготовлено витяг про державну реєстрацію прав, відповідно до якого ОСОБА_7 є власником житлового будинку та господарських будівель та споруди, що розташовані по вул. Шевченка 65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району. (а/с 12)

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і членів їх сімей чають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення порушень у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.

Суд вважає, що відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягають виселяють без надання їм іншого житлового приміщення, оскільки вони займають його самоправно, без реєстрації і відмовляються його звільнити, чим перешкоджають позивачу, як власнику житла використовувати помешкання для власного проживання чого не заперечують самі відповідачі, а також підтверджується письмовими доказами, а саме довідками Нижньовербізької сільської ради №218/02-33/12 від 01.12.2010 року (а/с 13), та №476 від 10.06.2010 року, (а/с 49) свідоцтвами про народження дітей (а/с 51-53) вимогою позивача до відповідачів про добровільне звільнення приміщення, яке відповідач ОСОБА_4 отримала 16.12.2010 року (а/с 14, 8).

Згідно ст. 10 п. З ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, оскільки відповідачами не доведено ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 120 Земельного Кодексу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) а тому продажа будинковолодіння в с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65 без земельної ділянки не суперечить вимогам закону.

Твердження відповідачів, та позивачів за зустрічним позовом про те, що іпотечний договір, який укладений не підписаний нотаріусом і не засвідчений печаткою нотаріуса спростовується самим, належно засвідченим та підписаним договором. (а/с 123)

Нічим також не підтверджено твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що у них було інше майно, окрім будинковолодіння, на яке можна було б накласти арешт.

Суд вважає, що для укладення договору іпотеки, продажі та видачі свідоцтва про придбання ОСОБА_7 арештованого майна не потрібна була згода органів опіки та піклування, оскільки діти позивачів не були власниками наведеного нерухомого майна, і навіть не були в ньому зареєстровані. Крім того у договорі іпотеки Іпотекодавець ОСОБА_4 заявила, що передача в іпотеку предмету іпотеки, житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Шевченка №65 в с. Нижній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області не порушує законних прав та інтересів дітей та/або інших членів сім’ї.

При передачі в іпотеку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_4 згідно відмітки у її паспорті була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_6, і тільки 01.03.2010 року після того, як державним виконавцем актом від 11.02.2010 року було описано та арештовано майно, а саме будинковолодіння в с. Нижній Вербіж по вул. Шевченка, 65. вона знялася з реєстрації. (а/с 50)

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 фактично погодилася з тим, що її будинковолодіння було арештовано та продано, оскільки вона не оскаржувала ні іпотечного договору, ні результатів прилюдних торгів, а так само розпорядилася залишками коштів від реалізації арештованого майна, подавши в РВ ДВС Коломийського району заяву про перерахування залишків коштів, (а/с 102) про що РВ ДВС 23.09.2010 року було винесено розпорядження.(а/с 103)

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 намагалася створити умови, які на її думку могли б слугувати підставою для визнання результатів прилюдних торгів незаконними. Про це свідчать її дії, а саме вона згідно п.2.7 Іпотечного договору від 23.11.2007 року (а/с 123) зобов’язовувалась на протязі 3-х місяців з дати його укладення виготовити державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та передати її в іпотеку шляхом укладення додаткового договору до вказаного договору іпотеки. Однак вона будучи спадкоємцем земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а/с 105) вона його не зареєструвала та не передала земельну ділянку в іпотеку, а звернулася до суду зі скаргою, (а/с 120) в результаті розгляду якої ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 20.07.2010 року з тих підстав, що включено безпідставно для торгів земельну ділянку, яка фактично не є власністю скаржниці скаргу задоволено частково в частині передачі земельної ділянки на торги дії державного виконавця визнано неправомірними, та знято з торгів земельну ділянку.

Заборгованість по оплаті за природний газ, ОСОБА_7 по адресі с. Нижній Вербіж вул. Шевченка, 65 становить 451 грн., 59 коп., а також будинок відключений від газопостачання 15 липня 2010 року, довідка від 17 лютого 2011 року. (а/с 7) Заборгованість за спожиту електроенергію, становить 186 грн. 41 коп., квитанція від 31.01.2011 року. (а/с 6)

Суд вважає, що відсутні підстави для застосування 3-х місячного строку позовної давності, щодо зустрічного позову, про що заявляє позивач, оскільки в даному випадку існують інші правовідносини, а саме продавалося арештоване майно у порядку виконання судового рішення, а не в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Твердження ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про те, що прилюдні торги відбулися із порушенням норм матеріального права, нічим не підтверджено, дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та Інструкція про проведення виконавчих дій, крім того ОСОБА_4 вже оскаржувала дії державного виконався, (а/с 120) і їй в задоволенні скарги, в якій вказувались такі ж підстави що й по даній справі ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 20.07.2010 року в цій частині було відмовлено, (а/с 46) а тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про визнання недійсними акту від 24.09.2010 року про проведені прилюдні торги арештованого майна та свідоцтва №2185 від 12.10.2010 року про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів необхідно відмовити.

На підставі наведеного, та керуючись ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_7 задовольнити. Виселити ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_9, ОСОБА_16 та ОСОБА_21 з житлового будинку №65 по вул. Шевченка в с. Нижній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, та ОСОБА_8 про визнання недійсним акту від 24.09.2010 року про проведені прилюдні торги арештованого майна та свідоцтва №2185 від 12.10.2010 року про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в солідарному порядку 8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Коломийський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя: ДимашокВ. П.