ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" червня 2009 р.Справа № 24/29-09-1208
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Жукової А.М.;
Суддів: Величко Т.А.; Бойко Л.І.;
при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Підлубний Р.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонера ВАТ "Одеська продовольча компанія"
на рішення господарського суду Одеської області від "12" травня 2009 р.
зі справи №24/29-09-1208
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до ВАТ "Одеська продовольча компанія", м. Одеса
про стягнення 20611,75 грн. боргу за період з 1.01.1994р. по 1.02.2009р., у т.ч. річних
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2009р. яке підписано 18.05.09р. (суддя Оборотова О.Ю.) у позові відмовлено. Рішення суду вмотивоване матеріалами справи, доводами сторін та нормами матеріального права та зазначено, що акціонер дійсно має право на отримання дивідендів, але для цього має бути прийнято рішення загальними зборами акціонерів.
Не погодившись із рішенням місцевого суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою та доповненням до неї, в якій просить це рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник послався на ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" відповідно до якої, суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Господарським судом в порушення п.1 ст.6 Конвенції, акціонер ОСОБА_1 була обмежена у праві на справедливий розгляд справи. Зокрема, право ОСОБА_1 на мирне володіння майном - часткою статутного фонду товариства у зв'язку із його ліквідацією залишилось незахищеним. При цьому суд не виходив з практики Європейського суду з прав людини (рішення від 18.01.05р. у справі "Полтораченко проти України") де було наголошено, що згідно із прецедентною практикою "майно" у сенсі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції може вважатися майновим правом щодо якого заявник має принаймні "законні очікування" які призведуть до реального володіння майновим правом. Відповідно до ст.13 Конвенції - господарський суд не забезпечив правового захисту інтересів позивача. Крім того, господарським судом не дотримано положень ст.41 Конституції України, яка гарантувала ОСОБА_1 право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Натомість, суд не з'ясував ту обставину, що сума дивідендів розрахована за 15-річний період користування товариством власністю ОСОБА_1, не надано оцінки доводам відповідача без належних доказів про неприбутковість підприємства за відповідні роки. Суд не визначився з оцінкою вкладу позивача, що свідчить про необ'єктивний розгляд справи, а посилання суду на те, що загальними зборами акціонерів не приймалось рішення про виплату дивідендів є таким , що суперечить ст.167 ГКУ.
Представник відповідача, заперечуючи доводи скаржника, просить це рішення залишити без змін.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши правову оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась із позовом до ВАТ "Одеська продовольча компанія" про стягнення 20611,75 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
На підставі майнового внеску у статутний фонд АТ "Одесам'ясо" у вигляді 34 акцій номінальною вартістю по 5000 крб. у 1993 році та додаткового внеску у 1996 році ОСОБА_1 одержала сертифікат №05004442 від 27.12.93р., № 0009841 від 3.09.96р. (а.с.8-9).
Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 15.05.2001 року АТ "Одесам'ясо" перетворено на ВАТ "Одеська продовольча компанія". Перереєстрацію статуту здійснено 4.07.2001р. Ленінською РА ВК Одеської Міської Ради. ВАТ "ОПК" видало ОСОБА_1 сертифікат акцій №5345 на 41 акцію номінальною вартістю 44,50 грн., що складає 1824,50 грн. та зобов'язалося щорічно виплачувати дивіденди. Протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "ОПК" від 26.12.2008р. прийнято рішення про ліквідацію товариства, проте, поставлене акціонером питання щодо виплати дивідендів і вартості акцій у зв'язку із їх знеціненням від інфляції, відповідачем залишено без вирішення та відповіді.
Обрахувавши збитки від інфляції частки у статутному фонді ВАТ "ОПК" за період з 1.01.1994р. по 1.02.2009р. за сертифікатом акцій А-05004442 в сумі 5379 грн. та за сертифікатом акцій №0009841 за період з 01.09.1996р. по 1.02.2009р. в сумі 8836 грн. і застосувавши положення ч.2 ст.625 ЦКУ про сплату 3% річних за 15 років, позивачка зазначила, що відповідно до п.6 ст.6 ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу", а також ст.167 ГКУ вона має право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів та на частку майна, загальна сума якого складає 20611,75 грн. Згідно виписки із реєстру власників цінних паперів №11 станом на 30.03.2009р., розмір статутного фонду товариства склав 15000327 грн., тоді як на період заснування товариства статутний фонд становив 7120000 грн. Це свідчить про збільшення статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості раніше викуплених акцій, отже, на думку позивача, зросла і вартість його акцій. Тому з прийняттям рішення про ліквідацію підприємства відповідач мав визначитися щодо виплати ОСОБА_1 частки статутного фонду.
Заперечуючи підстави для звернення з позовними вимогами, відповідач у письмових поясненнях зазначив, що позивачем невірно визначено кількість акцій і як наслідок невірно визначено суму внеску до складеного капіталу підприємства. Позивач є власником лише 41 акції, оскільки у 1996р. внаслідок зміни номінальної вартості акцій 1993р. відбулась емісія акцій шляхом перереєстрації акцій з випуском бланків нового зразка. Позивачка звернулась до товариства щодо заміни сертифіката старого зразка та зробила внесок у вигляді 7 акцій, внаслідок чого отримала сертифікат нового зразку з урахуванням загальної кількості - 41 акцію. Заміна сертифікатів старого зразка на новий була проведена без їх вилучення, але в будь-якому разі сертифікати старого зразка є анульованими. Дивіденди по акціям не виплачувалися, оскільки підприємство не мало прибутку, внаслідок чого, загальні збори акціонерів не приймали рішень про виплату дивідендів.
Судова колегія зазначає, що учасники господарських товариств, які належать до корпоративних підприємств, володіють сукупністю корпоративних прав зміст яких, визначено п.1 ст.167 ГКУ. Це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Тобто, учасник акціонерного товариства, має право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку-дивіденди. Порядок розподілу прибутку визначається ЗУ "Про господарські товариства" (ст.15), ст.9 ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" та установчими документами. Строк і порядок виплати дивідендів визначається один раз на рік за підсумками фінансової роботи товариства. Розподіл прибутку товариства та прийняття рішення про виплату дивідендів належить виключно до компетенції загальних зборів товариства згідно ст.41 п."д" ЗУ "Про господарські товариства".
Як зазначили представники сторін, загальні збори ВАТ ОПК не приймали рішення про виплату дивідендів. Позивачем не враховано, що втручання інших органів у сферу питань вищого органу управління товариством щодо розподілу дивідендів між акціонерами чинним законодавством не передбачено.
Разом з тим, позивачем безпідставно ототожнено питання виплати дивідендів із предметом спору, який стосується стягнення вартості акцій з урахуванням інфляції за 15 років та річних за користування цими коштами. Доводи скаржника про збільшення номінальної вартості акцій товариства, і як наслідок збільшення частки позивача у статутному фонді не заслуговують на увагу, оскільки загальними зборами акціонерів рішенням від 31.08.06р. №11 (а.с.27-38) збільшено розмір статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій за рахунок додаткових внесків. Процедура емісії акцій врегульована ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу". Таким чином, номінальна вартість акцій на теперішній час складає 44,50 грн. за одну акцію і лише в межах цієї вартості має визначатися частка майна у складеному капіталі підприємства.
Згідно виписки із реєстру власників іменних цінних паперів №11 частка ОСОБА_1 складає 0,012163 відсотки у статутному капіталі ВАТ "Одеська продовольча компанія" або 1824,50 грн. (а.с.39).
Позивач безпідставно вважає, що його частка майна у статутному капіталі товариства має визначатися з урахуванням ст. 625 ЦКУ, яка застосовується до боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Колегія суддів зазначає, що ця норма до корпоративних відносин не застосовується.
Відповідно до ст.41 п." ї " ЗУ "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Як вбачається із протоколу №13 загальних зборів акціонерів ВАТ ОПК від 26.12.08р. більшістю голосів, що складає 99,94 % від присутніх прийнято рішення про припинення діяльності підприємства у зв'язку із тим, що протягом 3-х останніх років товариство не здійснює виробничу діяльність, отримує дохід від здачі в оренду виробничих приміщень, визначено порядок ліквідації підприємства, що відповідає ст.91 ГКУ, ст.19-22 ЗУ "Про господарські товариства", п.10.5 Статуту та порядок розподілу майна (грошових коштів) у період ліквідаційної процедури між учасниками (акціонерами) товариства.
Звертаючись за захистом права власності на частку майна у статутному капіталі товариства, матеріалами справи не доведено саме порушення відповідачем права власності позивача, оскільки розподіл майна між учасниками ще не відбувся.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування оскаржуваного рішення - відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,
суд постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2009р. у справі №24/29-09-1208 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Судді Т.А. Величко
Л.І. Бойко