Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/569/14-ц

          04 грудня 2014 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Також позивачка подала позов до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсною довідку-рахунок серії ААВ № 547027 від 12.02.2014 року про продаж ОСОБА_3 автомобіля марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, позивачка пред’явила позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину на оформлення відомості переміщення тварин від 10.02.2014 року та визнання недійсною відомість переміщення тварин від 10.02.2014 року – двох коней спортивної породи, ідентифікаційні номери UA260000775 та UA460000090.

Ухвалами суду від 11.07.2014 року та від 29.07.2014 року вказані позови об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та пояснили, що 21.05.2005 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 У шлюбі у них народилося троє дітей: дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та Єлизавета, ІНФОРМАЦІЯ_3. За час перебування у шлюбі вони спільно придбали майно, зокрема, двох коней спортивної породи, двох коней звичайних «робочих», карету та автомобіль марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва.

Оскільки подружнє життя у неї з відповідачем не склалося, в грудні 2013 року вони припинили спільне проживання. Через відсутність примирення з метою збереження сім’ї 10.04.2014 року вони розірвали шлюб у судовому порядку.

Після того, як відповідач перейшов проживати до своїх батьків, він забрав майже усе нажите у шлюбі майно, зокрема, коні, карету та машину. Тільки під час підготовки матеріалів до звернення з цим позовом у суд їй стало відомо, що відповідач формально відчужив їхнє майно, зокрема, автомобіль своєму товаришу ОСОБА_3, а коні – своїй мамі – ОСОБА_4 Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 й надалі користується цим майном, зокрема, надає послуги таксі на їхньому автомобілі, доглядає й користується кіньми та каретою.

Оскільки в добровільному порядку здійснити поділ їхнього спільного майна відповідач ОСОБА_2 відмовляється, просить свій уточнений позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дійсно за час перебування у шлюбі було придбане вказане позивачкою майно, однак на таке придбання він отримував кредити у банку, а погашення кредиту здійснював його батько ОСОБА_6 Крім того, на придбання карети йому дав гроші його знайомий ОСОБА_7 Оскільки після припинення шлюбних відносин з позивачкою весь тягар щодо погашення кредиту ліг на нього, то він був змушений продати автомобіль, щоб частково погасити кредит. Крім того, він повернув придбані коні своїм батькам, які оплачували оформлений на нього кредит. За таких обставин вважає позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов до себе не визнав та пояснив, що в лютому 2014 року він придбав у ОСОБА_2 зареєстрований за останнім автомобіль марки «ВАЗ 21114». Так як жодної заборони на відчуження транспортного засобу в реєстраційних органах не було, він заплатив ОСОБА_2 22000 грн. й переоформив автомобіль на себе. Оскільки з ОСОБА_2 він перебуває у дружніх відносинах, він часто дає йому автомобіль у користування. Вважає, що спірний автомобіль є його власністю, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Відповідачка ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з’явилася, про причину неявки суд не повідомила. У попередніх судових засіданнях позов до себе не визнала та пояснила, що її син ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з позивачкою, отримував кредити на придбання коней. Оплату кредиту здійснював її чоловік ОСОБА_6 Після того, як її син з позивачкою розірвали шлюб, вона з чоловіком забрали придбаних сином коней, оскільки вважають себе їх власниками. Просила у задоволенні позову щодо неї відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2005 року сторони зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб (а.с.6). У шлюбі у них народилося троє дітей : дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та Єлизавета, ІНФОРМАЦІЯ_3. За час перебування у шлюбі, що сторонами не заперечується, ними було придбано майно, зокрема, двоє коней спортивної породи, двоє коней звичайних «робочих», карету та автомобіль марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва.

Оскільки подружнє життя у позивачки та відповідача не склалося, в грудні 2013 року вони припинили спільне проживання та рішенням Богородчанського районного суду від 10.04.2014 року їхній шлюб розірвано (а.с.223).

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 цього кодексу визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналогічні положення Цивільного кодексу зазначенні також і в Сімейному кодексі.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивачки про те, що спірне майно є об’єктом спільної сумісної власності, оскільки воно придбане за час їх перебування у зареєстрованому шлюбі.

Те, що спірне майно придбане у шлюбі між сторонами свідчить також лист Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області від 22.02.2014 року (а.с.13) про реєстрацію у період перебування у шлюбі за ОСОБА_2 автомобіля марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва; витяг з погосподарської книги с.Похівка Богородчанського району (а.с.81), що підтверджує наявність станом на 2014 рік четверо коней; відомість про переміщення тварин (а.с.190, 190 зворот) – двох коней спортивної породи з господарства ОСОБА_2 у господарство ОСОБА_4, а також підтверджується показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що у господарстві позивачки та відповідача було двоє робочих коней, двоє спортивних коней, карета та машина.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що на придбання спірного майна він отримував кредити, які погашав його батько ОСОБА_6, оскільки відповідно до інформації, наданої з ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.137-140) та ПАТ «Акцент-Банк» (а.с.141-145) погашення кредиту, оформленого на ім’я ОСОБА_2 здійснювалося ОСОБА_2.

З цих же підстав не приймає до уваги суд показання свідка ОСОБА_6 про те, що він повністю оплачував кредити, які отримував його син ОСОБА_2, а тому вважає, що він та його дружина ОСОБА_4 є законними власниками коней.

Не приймає до уваги суд твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що на придбання карети йому зичив гроші його знайомий ОСОБА_7, оскільки об’єктивних доказів цього суду не подано. З цих же підстав не бере до уваги суд показання свідка ОСОБА_11 про те, що він передавав ОСОБА_2 від імені свого сина ОСОБА_7 гроші на придбання карети.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що сторони у рівних долях є власниками спірного майна, яке за відсутності взаємної згоди між ними слід поділити.

На підтвердження вартості спірного майна позивачкою представлено два звіти про вартість майна (а.с.36-63, 103-129), якими констатовано, що вартість одного коня звичайного «робочого» становить 8392,00 грн., вартість одного коня спортивної породи становить 53779,50 грн. та вартість карети становить 24300 грн. Сумнівів у достовірності вказаних доказів у суду не виникає. Клопотання про призначення судової експертизи вказаного майна сторони не заявляли.

В ході судового розгляду судом призначалася судова автотоварознавча експертиза, висновком якої (а.с.208-217) констатовано, що вартість автомобіля марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва, реєстраційний номер АТ 1982ВМ, становить 42813,00 грн.

Дотримуючись принципу рівності часток при поділі спірного майна, що є власністю позивачки та відповідача, як колишнього подружжя, суд вважає, що позивачці слід виділити одного коня спортивної породи кличка «Ізабелла» вартістю 53779,50 грн., одного коня звичайного «робочого» вартістю 8392,00 грн., карету вартістю 24300 грн., а всього майна на суму 86471,50 грн., а відповідачу ОСОБА_2 – одного коня спортивної породи кличка «Мадонна» вартістю 53779,50 грн., одного коня звичайного «робочого» вартістю 8392,00 грн., автомобіль марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва, реєстраційний номер АТ 1982ВМ, вартістю 42813,00 грн., а всього майна на суму 104984,50 грн.

За відхилення від ідеальної частки у вартості всього майна з відповідача на користь позивачки слід стягнути грошову компенсацію у сумі 9256,50 грн.

При цьому суд не вбачає підстав збільшити частку майна позивачки відповідно до вимог ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України, оскільки визначений рішенням Богородчанського районного суду від 10.04.2014 року (а.с.223) розмір аліментів, на думку суду, є достатнім для забезпечення потреб дітей.

Підлягає до задоволення, на думку суду, й вимога позивачки про визнання недійсною довідки-рахунку серії ААВ № 547027 від 12.02.2014 року про продаж спірного автомобіля ОСОБА_3.

Так, статтею 215 ЦК України визначено підстави недійсності правочинів.

Частиною 3 цієї статті передбачено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що договір купівлі продажу автомобіля, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 12.02.2014 року без письмової згоди позивачки, що є порушенням вимог ст.369 ЦК України, то таку довідку-рахунок слід визнати недійсною.

Що стосується вимоги про визнання недійсним правочину на оформлення відомості переміщення тварин від 10.02.2014 року – двох коней спортивної породи, то така вимога до задоволення не підлягає. При цьому суд враховує те, що відповідно до вимог Положення про ідентифікацію та реєстрацію коней, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 року № 496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2005 року за № 362/10642, відомість переміщення тварин засвідчує факт переміщення коней з одного господарства до іншого і оформлення такого документу не можна віднести до правочинів.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід розподілити між сторонами у рівних частинах.

На підставі викладеного, ст.ст.368, 372 ЦК України, ст.70 СК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Здійснити поділ рухомого майна, виділивши у власність :

-          ОСОБА_1 – одного коня спортивної породи кличка «Ізабелла» вартістю 53779,50 грн., одного коня звичайного «робочого» вартістю 8392,00 грн., карету вартістю 24300 грн., а всього майна на суму 86471,50 грн.;

-          ОСОБА_2 – одного коня спортивної породи кличка «Мадонна» вартістю 53779,50 грн., одного коня звичайного «робочого» вартістю 8392,00 грн., автомобіль марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва, реєстраційний номер АТ 1982ВМ, вартістю 42813,00 грн., а всього майна на суму 104984,50 грн.

За відхилення від ідеальної частки у вартості всього майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 9256,50 грн.

Визнати недійсною довідку-рахунок серії ААВ № 547027 від 12.02.2014 року про продаж ОСОБА_3 автомобіля марки «ВАЗ 21114», 2006 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути судового збору з ОСОБА_2 на користь держави 1118,16 грн., а також на користь ОСОБА_1 – 82,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – 1150 грн. половини вартості товарознавчих експертиз.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

          Головуючий О. А. Шишко