ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.07.2009 року Справа № 13/106
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Журавльової Л.І.
Суддів: Баннової Т.М.
Єжової С.С.
За участю секретаря
судового засідання: Міхальчук О.А.
та
представників сторін:
від позивача: Крисан Т.В., довіреність №12 від 07.05.09,
представник за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_4, паспорт серії ЕН НОМЕР_1, виданий
Жовтневим РВ УМВС України в Луганській
області від 16.05.03, фізична особа -
підприємець;
ОСОБА_5, довіреність №768 від 29.04.09,
представник за довіреністю від фізичної особи
–підприємця ОСОБА_4;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 28 травня 2009 року (підписано 01.06.09)
у справі №13/106 (суддя Яресько Б.В.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
„Водолій”, м.Луганськ
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Луганськ
про стягнення 6419 грн. 25 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Водолій” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 6419 грн. 25 коп.
Уточненням позовних вимог №б/н та дати позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором за період вересень-грудень 2008 року в сумі 2700 грн. 00 коп. та 2835 грн. 00 коп. пені, нарахованої на невиконане зобов’язання.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 (суддя Яресько Б.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій” борг в сумі 2700 грн. 00 коп., пеню в сумі 190 грн. 52 коп., державне мито у сумі 53 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 61 грн. 62 коп.
В решті вимог відмовлено.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.
Посилаючись на ст.764 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом зазначено, що позивач проти продовження строку дії договору від 01 липня 2008 року на новий строк не заперечував, а відповідач не надав суду належних доказів, що він повідомляв позивача про своє небажання продовжити строк дії договору.
Договір був продовжений на новий строк до 31 грудня 2008 року.
З посиланням на ст.ст.173, 193, ч.6 ст.231, п.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, ч.1 ст.546, ч.1 ст.548, ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” місцевим господарським судом зазначено, що вимога позивача щодо стягнення боргу в сумі 2 700 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, вимога щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 190 грн. 52 коп., оскільки Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу –не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), а у більшому розмірі вона не може бути стягнута.
В решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою №б/н та дати, якою просить скасувати рішення повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявником зазначено, що рішення винесене з порушенням норм матеріального права, без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач перешкоджав найму майна та 30 вересня 2009 року після спливу дії договору модуль директором ринку було опломбовано, на модулі самостійно адміністрацією ринку замінено замок, опломбовано печаткою ТОВ „Водолій” за підписом директора з датою 30.09.09.
Господарським судом Луганської області не дано правової оцінки пункту 4.4 договору, в якому вказано, що в зв’язку з тим, що модуль є составною частиною єдиного торгівельного ряду, то в разі припинення договірних відносин, передача торгового модуля здійснюється на місці без права вивозу.
Відзивом на апеляційну скаргу №б/н та дати Товариство з обмеженою відповідальністю „Водолій” просить рішення господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12 червня 2009 року у справі №13/106 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. –судді –головуючого, суддів –Баннової Т.М., Єжової С.С.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Згідно статті 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за клопотанням представника позивача здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідні положення встановлені ст.173 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Водолій” та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 укладено договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу обладнане місце для розміщення торгового павільйону розміром 3,6х2,5=9м2, а відповідач зобов’язався сплачувати позивачу витрати в сумі 675 грн. 00 коп. авансовим платежем не пізніше 5 числа місяця за який здійснюється розрахунок.
Пунктом 3.1. сторони передбачили, що строк дії договору з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року. По закінченню зазначеного строку при наявності продовжити договірні відносини відповідач повинен продовжити строк дії договору з оформленням заяви на продовження договірних відносин на новий строк.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач проти продовження строку дії договору на новий строк не заперечував, а відповідач не надав суду належних доказів, що він повідомляв позивача про своє небажання продовжити строк дії договору.
Договір був продовжений на новий строк до 31 грудня 2008 року.
Відповідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не оплатив позивачу плату за договором за період вересень –грудень 2008 року, в зв’язку з чим виникло прострочення грошового зобов’язання в сумі 2 700 грн. 00 коп.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача щодо стягнення боргу в сумі 2 700 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Пунктом 2.4. договору сторони передбачили, що за порушення строків платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.
Місцевим господарським судом вірно з посиланням на ч.1 ст.546, ч.1 ст.548, ст.549, ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231, п.2 ст.343 Господарського кодексу України, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вказано, що яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки).
Судом першої інстанції вірно вимоги позивача щодо стягнення пені задоволено частково в сумі 190 грн. 52 коп., а в решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Посилання відповідача на здійснення позивачем перешкоди на вивіз металевого модуля не приймається судовою колегією до уваги, оскільки вказані відношення не мають значення для вирішення спору у даній справі. Відповідач має право звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, господарським судом Луганської області вірно позов задоволено частково, судові витрати вірно покладено на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин, відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_4.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 28 травня 2009 року у справі №13/106 залишити без змін.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І.Журавльова
Суддя Т.М.Баннова
Суддя С.С.Єжова
Надруковано 5 примірників:
1. до справи
2. до наряду
3. позивачу
4. відповідачу
5. господарському суду Луганської області
Внесено 07.07.09