Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" липня 2009 р. Справа № 38/121-09
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді-доповідача Кравець Т.В.
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_2 (особисто),
1-го відповідача – Янишена В.П. за довіреністю від 05.05.2009 р.,
2-го відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю ВКТ № 835095 від 11.11.2008 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (РРолрролорл(вх. № 1180Х/2-5) ОСОБА_4, м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.04.2009 р. по справі № 38/121-09,
за позовом ОСОБА_2, м. Харків
до відповідачів: 1. Акціонерного товариства "Сюрприз", м. Харків,
2. ОСОБА_4, м. Харків,
про визнання недійсним договору,-
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 подав позов, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 р., укладений між Акціонерним товариством “Сюрприз” та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., в реєстрі № 2601, та покласти на відповідачів судові витрати.
Також, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на приміщення № 4, 4-а, 5-:-13, 16 першого поверху будівлі літ. “А-5”, загальною площею 195,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 (далі –“спірні приміщення”).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2009 року по справі № 38/121-09 (суддя Жельне С.Ч.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.04.2009 р. Клопотання позивача про забезпечення позову задоволено й накладено арешт на спірні приміщення .
2-й відповідач, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2009 р. по даній справі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права, оскільки судом не було перевірено належність ОСОБА_4 зазначених приміщень, які належать на праві власності зовсім іншій особі –ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3725.
Представник 1-го відповідача у відзиві на апеляційну скаргу підтримує вимоги апелянта, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині забезпечення позову та скасувати накладений арешт на спірні приміщення, як повністю безпідставні та такі що суперечать чинному законодавству.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні зазначеної скарги у повному обсязі. На його думку, місцевим господарським судом було вжито необхідного та потрібного заходу забезпечення позову, що є гарантією виконання рішення суду в майбутньому, якщо позов буде задоволено в повному обсязі, та унеможливлює відчуження спірного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб до вирішення спору по суті, а за таких обставин - апеляційна скарга 2-го відповідача є необгрунтованою, та такою, що ґрунтується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, направлення на затягування процесу та строку розгляду справи по суті, а тому не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи 17 липня 2006 р. між Акціонерним товариством «Сюрприз»та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., в реєстрі № 2601. За цим договором, 1-й відповідач передав 2-му відповідачу спірні приміщення, за які останній зобов'язався сплатити грошові кошти в розмірі 170000,00 (сто сімдесят тисяч) грн.
Відповідно до чинного законодавства, забезпечення позову –це вжиття заходів судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 67 ГПК України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, обґрунтовуючи своє клопотання про забезпечення позову, позивач зазначив, що ОСОБА_4 має можливість у будь-який час здійснити відчуження на користь третіх осіб спірних нежитлових приміщень. Тобто ОСОБА_4 на час вирішення справи по суті має можливість розпоряджатись спірним майном на власний розсуд, а накладення арешту на нежитлові приміщення призведе до неможливості відчуження майна, та стане гарантією виконання рішення суду в майбутньому.
У той час, як апелянт посилається на те, що спірні нежитлові приміщення належать на праві власності іншій особі - ОСОБА_6, але судом 1-ї інстанції не були перевірені вказані обставини.
Проте, таке твердження є необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, скаржник надав договір купівлі-продажу від 05.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №3725.
Але, відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Свідоцтва про реєстрацію права власності на спірні приміщення за ОСОБА_6, яке було витребуване ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року, апелянт не надав.
Таким чином, ОСОБА_6 не є власником та не набув права власності на спірні приміщення в розумінні ч. 4. ст. 334 Цивільного кодексу України.
Отже право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2006 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., № 2601, про що свідчить лист Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 23.06.2009 року № 2576, який надав разом із своїми запереченнями на апеляційну скаргу представник позивача.
Крім того, посилання апелянта на те, що судом 1-ї інстанції не були перевірені обставини щодо належності спірних приміщень ОСОБА_4 колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки до предмету дослідження на стадії розгляду заяв про забезпечення позову не входить вирішення питання про законність та обґрунтованість позовних вимог по суті, а лише питання чи може існуючий стан правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визначив, що з урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між відповідачами та у випадку задоволення позовної заяви тягне за собою проведення двосторонньої реституції, а 2-й відповідач має можливість здійснити відчуження об'єкту, що є предметом спірного договору на користь третіх осіб, то обґрунтованим є припущення, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення може бути утрудненим.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу господарського суду Харківської області від 16 квітня 2009 року по справі № 38/121-08 було прийнято вірно, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.04.2009 р. по справі № 38/121-09 залишити без мін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 02.07.2009 р.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Судді Гончар Т. В.
Кравець Т.В.