Справа № 22-8381/10 Категорія:- 41

Головуючии у 1-й інстанції ОСОБА_1М

Доповідач в апел. інстанції ОСОБА_2

У X В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.1.

суддів: Кота І.Н.. ОСОБА_3.

при секретарі: Гуняк О.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 жовтня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,

пояснення сторін та їх представників на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи . колегія суддів. -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду лі.Львова від 07 жовтня 2010р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ВАТ « Львівський локомотиворемонтний завод « за участю третіх осіб :- ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання права на користування житловою площею в кімнаті № 912 « а « в будинку № 43 по вул.Роксоляни у м.Львові.

Рішення суду оскаржили позивачі. В апеляційній скарзі покликаються на його незаконність та необгрунтованість. Зокрема, зазначають, що поза увагою та належною оцінкою з боку суду залишились доводи, що у 1990 р. на підставі спеціального ордера їх сім»я вселилась у зазначену кімнату сімейного гуртожитку, що належить відповідачу, тому набула право на користування цим житлом й не могла втратити це право у зв»язку із наданням їх сім»ї 18.02.08р. також і двох кімнат в квартирі № 412 у цьому ж гуртожитку . Висновок суду про те, що їх сім »я добровільно звільнила кімнату № 912»а» є невірним , оскільки письмове зобов»язанпя про таке звільнення було написано ОСОБА_4 під тиском власника гуртожитку. Позбавивши позивачів права на проживання у вказаній кімнаті відповідач суттєво погіршив житлові умови сім»ї , оскільки у 2008р. та 2010р. збільшилася чисельність її складу , внаслідок чого в одній кімнаті змушені проживати особи різної статі. Просить оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення їх позову в повному його обсязі.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлешіх позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦІІК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язака довести ті обставини на які вона посилається як на підставусвоїх вимог і заперечень.

Згідно із правилами ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, в тому числі й доводами позивачів щодо фактичного тривалого користування ними обома житловими приміщеннями, оскільки таке користування житловими приміщеннями без наявності правовстановлюючих документів на них, якими згідно із положеннями ст.58 га ст. 129 ЖК України є лише ордер, як єдина підстава для вселення у надане житлове приміщення, не може бети визнано тотожі правовому статусу належного квартиронаймача.

Як беззаперечно вбачається із матеріалів справи ( а.с. 18 ) право на вселення позивачів у складі 4-х осіб в двокімнатну квартиру № 412 житловою площею 33,2 кв м з усіма комунальними вигодами у буд .№ 43 по вул.Роксоляни у м.Львові підтверджено ордером № 0085 від 18 .02.08р. питання про визнання якого недійсним щодо складу осіб включених в цей ордер позивачами не ставиться. Таким чином, з часу одержання ордеру та вселення у надане житло з реєстрацією 12.04.08р. у ньому ( а.с.16) згадані особи втратили право на користування житловою площею в кімнаті № 912 »а « , оскільки таке не може зберігатися за ними одночасно у двох житлових приміщеннях, які не є суміжними, що відповідно й виключає можливість передачі такого позивачам в порядку визначеному ст.54 ЖК України.

Крім того, чинними і обов»язковим до виконання розпорядженнями Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за № 884 від 02.11.09р. та № 960 від 14.12.09р. ( а.с.53, а.с.54 ). яка відповідно до прикінцевих положень Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.08р. № 500-VI тепер здійснює повноваження власника житла, визначено право позивачів у складі сім»ї з п’яти осіб на укладення ними договору житлового найму на квартиру № 412 в буд. X 43 по вул.Роксоляни у м.Львові, та відповідно право третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на укладення ними договору житлового найму на кв.№ 912 «а» в зазначеному будинку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову в позові відповідає повно встановленим і належно перевіреним обставинам справи про дійсні права та обов»язки сторін щодо предмета спору, ухвалене з дотриманням положень процесуального матеріального закону , а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

В цьому зв»зку, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи. Враховуючи наведене та керуючись

ст.ст.ЗОЗ, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У X В А Л И Л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_10 та ОСОБА_7 відхилити. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 жовтня 2010р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: