Краснопільський районний суд Сумської області

вул.Вокзальна, 18 смт.Краснопілля Краснопільський район Сумська область Україна 42400

Справа № 2-а-2245/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2011 року смт.Краснопілля

Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії по перерахунку і виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, встановлених законом, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року Позивач звернулась до суду з цим позовом, у якому зазначила, що вона як інвалід III групи 1 категорії внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одержує державну та додаткову пенсію по інвалідності на підставі Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII). Посилаючись на невідповідність розміру призначеної і виплачуваної їй пенсії розміру, встановленому цим Законом, а також на відмову Управління ПФУ привести його у відповідність з вимогами зазначеного Закону, просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього усунути вказані порушення, провівши відповідні перерахунок і виплати з 16 лютого 2011 року, а також зобов’язати відповідача проводити перерахунки в подальшому.

Ухвалою суду від 20 липня 2011 року відкрите скорочене провадження з 16 лютого 2011 року (а.с.7).

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення (а.с.11-14), в яких позовні вимоги не визнає, вважає свої дії правомірними та такими, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України. Вказав, що Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були призупинені виплати пільг окремим категоріям громадян, а суми, що виплачувалися Позивачу, були передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Підстав для визначення інших розмірів державної та додаткової пенсії не було. Наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що позивач являється інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статей 50, 54 Закону N 796-XII (а.с.4-6, 10-14).

Постановою Краснопільського районного суду Сумської області у справі № 2-а-181/2011 від 15 лютого 2011 року частково задоволені аналогічні заявленим, позовні вимоги ОСОБА_1 за період: з 28 липня 2010 року по 15 лютого 2011 року.

Після проведення виплат за рішеннями суду, розрахунок пенсії Управління ПФУ знову здійснило їй виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року N1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова N 1293) і його попередніми постановами.

21 червня 2011 року позивач вкотре звернулась до відповідача з проханням привести розміри одержуваної ним пенсії у відповідність з Законом N 796-XII, на що отримала відмову (а.с.6).

Відповідно до ст.22 “Загальної Декларації прав людини”, кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно ст.8 Конституції в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішенні даного адміністративного спору суд також враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, зокрема це стосується ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В пункті 4 цього рішення Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиційне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийнятт-і рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.

Законом України №796- XII визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

У статті 49 Закону N 796- XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч. 4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи призначається також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Така правова позиція зі спірного питання була вже висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 27 травня 2008 року. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, щодо критеріїв обчислення розмірів пенсії відповідає змісту статті 54 Закону N 796-XII, оскільки розмір пенсії визначається у відсотках до заробітної плати і не фіксується максимальний граничний розмір пенсії у грошовому еквіваленті. Водночас у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, а в пункті 2 Постанови N 1293 - мінімальний розмір пенсії, які, всупереч положенням зазначених статей Закону, не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при розрахунку пенсії, передбаченої статтею 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку пенсії, передбаченої статтею 54 Закону N 796-XII, оскільки чинними законами України не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по IIІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтю 50 вказаного Закону також викладено в новій редакції, а саме особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому з 22.05.2008 року діють норми ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено, що розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Стаття 8 КАС України зобов’язує суд при вирішенні справи по суті керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статті 21 та 22 Конституції України гарантують людині, що її права і свободи, будучі невідчужуваними та непорушними, не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, ці закони, зміни до законів, не розповсюджуються на вже існуючі права і свободи людини, якщо вони звужують зміст та обсяг цих прав і свобод.

11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного  довічного  грошового  утримання) прямо вказав про неприпустимість обмеження обсягу прав людини звуженням обсягу прав і свобод, яке має прояв в зменшенні кола суб’єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод.

Право позивача на отримання відшкодування завданої його здоров’ю шкоди, яка привела до втрати працездатності, виникло з моменту її завдання, до прийняття Конституції України і ратифікації Конвенції. Відповідні правовідносини урегульовані Законом з 1991 року. Обсяг права позивача на отримання відшкодування завданої його здоров’ю шкоди, яка привела до втрати працездатності, встановлено Законом. Обсяг, наповнення цього права, його кількісно вимірювані показники, визначені відповідно до закону постановою КМУ № 244 від 3 жовтня 1991 року. З 26 червня 1996 року Конституція України закріпила зміст та обсяг цього права – з цього часу вони не можуть бути обмежені, скасовані.

З 12 липня 1996 року, часу коли Україна ратифікувала Віденську Конвенцію, ці права і свободи набули абсолютного характеру.

Враховуючи відсутність підвищення мінімального розміру пенсій за віком у зв’язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету, який повинен був переглядатися не рідше одного раз на рік, з 1991 року, зважаючи на ту обставину, що позивач по справі стала інвалідом внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, будучи працездатною особою, відповідальність за цю шкоду здоров’ю, яка привела до втрати працездатності, в повному обсязі взяла на себе держава, виходячи із вимог статей 8, 21 та 22 Конституції України, порівнявши розміри кількісно вимірюваних показників мінімального споживчого бюджету, прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача при нарахуванні позивачу  основної та додаткової пенсій проводити їх розрахунок виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму для працездатних осіб.

Отже наявність у позивача права на призначення і виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є визначальною при вирішенні даного спору.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, проводити перерахунок розмірів державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу та виплачувати її щомісячно, відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - не підлягають задоволенню оскільки суд не може встановити обов'язки на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені відповідачем.

Водночас, враховуючі що виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право Позивача на отримання такої щомісячної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати. Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

В запереченнях відповідач посилався також, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”№3491-VI від 14.06.2011 року, згідно якого у 2011 році норми і положення ст.ст.50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (N796-XII) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Як зазначалось вище, зміни до статей 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(N796-XII) вносились останній раз у 2007 році, ці зміни визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду N10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Жодних змін Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”№3491-VI від 14.06.2011 року до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(N796-XII) також не внесено. Роз’яснення порядку застосування певної норми Закону не слід вважати внесенням змін до цього Закону, оскільки порядок внесення змін до Законів визначений і передбачає певну процедуру.

Слід зазначити, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Європейського Суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України”), згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Позивачем було дотримано умови отримання пенсійних виплат - на законних підставах він перебуває на обліку у відповідача, тому він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів. За таких обставин, суд вважає наявні підстави для захисту прав позивача, шляхом часткового задоволення позовних вимог.

Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита) на підставі ст. 4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.

За правилами ст. 94 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, ч.1 ст.256, ч.2 ст.257 КАС України постанова суду підлягає та є підставою для її негайного виконання відповідачем.

На підставі ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 46, 55,  56, 64, 95, 113, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 5, 6, 8 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ст.ст. 49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 04.11.2009 року "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 20.10.2009 року № 1646-УІ (стаття 1) "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 15 липня 1999 року № 966-14 "Про прожитковий мінімум", Законом України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, постановами КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 17-20, 69-72, 79, 86, 88, 94, 99, 158-163, 167, 183-2, 185, 186, 256, 257 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії в розмірах, менших, ніж встановлено законом з 16 лютого 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на час існування для нього обов’язку по виплаті пенсій ОСОБА_1, як інваліду ІІІ-ої групи ЧАЕС, провести перерахунок, встановити і виплачувати, з урахуванням здійснених виплат: державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та додаткову пенсію, за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на момент нарахування пенсії з 16 лютого 2011 року на весь час дії ст.ст. 50, 54 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і до  виникнення обставин, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова суду підлягає та є підставою для негайного виконання відповідачем.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.І. Басова