Справа № 1- 234
2009 рік
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2009 р. Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого – судді Ганича І.М.
при секретарі Мицько О.М.
з участю прокурора Зеніна Г.К.
та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця і проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента третього курсу Львівського кооперативного коледжу економіки і права, не одруженого, призивника /на обліку в Шевченківському РВК м.Львова/, не судимого
за ст.ст. 296 ч.2, 187 ч.1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 в групі із ОСОБА_3, кримінальна справа щодо якого закрита на підставі акта амністії, перебуваючи обидва в стані алкогольного сп'яніння, після 23 год. 24.02.2008 р. на вул.Головацького у м.Львові скоїли хуліганство із особливою зухвалістю, що виразилося в тому, що вони підбігли до ОСОБА_4 та безпричинно наносили йому удари руками і ногами по різних частинах тіла, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, виражаючись при цьому на його адресу нецензурними словами і не реагуючи на зауваження ОСОБА_4 припинити протиправні дії, що тривали до 15 хвилин та грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні хуліганства визнав повністю і ствердив, що дійсно після 23 год. 24.02.2008 р. на вул.Головацького у м.Львові він почав шарпатися і битися із ОСОБА_4, який, проходячи повз нього, зачепив його плечем і що його обурило. Йому на допомогу підбіг ОСОБА_3 і вони вдвох збили з ніг потерпілого та кілька разів того копнули, виражаючись на адресу того нецензурними словами. Відтак, вони перестали бити потерпілого і, відходячи від того, він побачив на землі біля ОСОБА_4 мобільний телефон, котрий незамітно для інших прихопив із собою та в подальшому цей телефон "Нокія" реалізував, а виручені кошти витратив на свої потреби.
Розкаюється у скоєному та просить суворо його не карати.
Крім показів підсудного, його винність у скоєнні злочину доказується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4, що вночі 24.02.2008 р. він повертався додому і на вул.Головацького, розмовляючи по мобільному телефону, зачепив плечем одного із групи перехожих. Відтак, до нього підбігли молоді хлопці та почали бити, не реагуючи на його зауваження припинити протиправні дії, виражаючись в його адрес нецензурними словами. Його збили з ніг і продовжили побиття. Прийшовши до тями, він не виявив мобільного телефона "Нокія" вартістю 500 грн. із стартовим пакетом – 25 грн., на рахунку якого було 3 грн., що випав йому з руки під-час побиття;
- показаннями ОСОБА_3, що 24.02.2008 р. він в групі із ОСОБА_2 вживав спиртні напої та після 23 год. по вул.Головацького у м.Львові вони вдвох безпричинно побили ОСОБА_4, якого збили з ніг і кілька разів копнули, чим грубо порушили громадський порядок. Їхні протиправні дії тривали більше 10 хвилин, після чого вони залишили місце події, а вже під час досудового слідства він взнав, що ОСОБА_2, залишаючи місце події, прихопив із собою мобільний телефон потерпілого та розпорядився таким;
- показаннями свідка ОСОБА_5 /а.с. 32-33/, що вечером 24.02.2008 р. він гуляв разом із ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які на вул.Головацького у м.Львові безпричинно затіяли бійку із перехожим, якого били руками і ногами, чому він їх залишив і пішов додому, а через певний час до нього прийшов ОСОБА_2 і попросив продати мобільний телефон "Нокія", проте на другий день ОСОБА_2 забрав від нього цей мобільний телефон, що виявився краденим.
Факт вчинення злочину підсудним стверджується:
- явкою із повинною ОСОБА_3 /а.с. 19/, що він в групі із ОСОБА_2 24.02.2008 р. в районі Привокзальної м.Львова побили хлопця, завдавши тому тілесні ушкодження;
- явкою із повинною ОСОБА_2, що близько 23.30 год. 24.02.2008 р. в районі вул.М.Вовчка у м.Львові він разом із ОСОБА_3 побили невідомого хлопця, після чого він з місця події забрав мобільний телефон "Нокія" та в подальшому продав такий /а.с. 26/;
- висновком судмедекспертизи /а.с. 86-87/, що у ОСОБА_4 було виявлено перелом кісток носа, синці на голові, садна на губах і голові, крововиливи в білкові оболонки обох очей і на слизовій оболонці ротової порожнини та що вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів і могли виникнути 24.02.2008 р. та відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, винність підсудного в скоєнні злочину доведено повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.296 КК України, оскільки він в групі осіб вчинив хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Разом з тим, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України, оскільки, як достовірно встановлено судом, він затіяв бійку із ОСОБА_4 не з метою заволодіння майном потерпілого, а з хуліганських спонукань, про що фактично і зазначено в пред'явленому йому обвинуваченні.
Як вбачається із вищенаведеного, умисел на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4 виник у ОСОБА_2 після вчинення хуліганських дій, коли він залишав місце події, тоді ж таємно підібрав належний потерпілому мобільний телефон "Нокія", що був випав з рук ОСОБА_4 на землю, під час нанесення тому ударів, чого із учасників цих подій ніхто не бачив, про що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 ствердили в суді, тобто таємно заволодів цим майном, вчинивши крадіжку, а не шляхом розбою.
Органами досудового слідства не представлено, а судом не здобуто, жодних доказів того, що ОСОБА_2 викрав у ОСОБА_4 золотий ланцюжок вартістю 1600 грн. і 1 грн. грошима, так як це категорично заперечив підсудний як на досудовому слідстві так і в суді та чого не підтвердив ніхто із учасників цих подій, в тому числі і потерпілий, який на досудовому слідстві і в судовому засіданні відмічав, що не пам'ятає при яких обставинах пропали ці його речі.
Між тим, вартість вкраденого ОСОБА_2 майна становила 528 грн., що кваліфікувалося як дрібна крадіжка і це діяння є караним в адміністративному, а не кримінальному, порядку.
Виходячи із наведеного, ОСОБА_2 слід виправдати за ч.1 ст.187 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину і вчинення такого в нетверезому стані, особу винного – є неповнолітнім, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання, виховувався тільки матір'ю в неповній сім'ї, добровільно відшкодував заподіяні потерпілому збитки та вважає необхідним обрати йому покарання, пов'язане із позбавленням волі, але, враховуючи вищенаведені обставини, застосувати до нього ст.104 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання.
До ОСОБА_2 слід застосувати п."а" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 р. і звільнити його від призначеного покарання, оскільки він, будучи неповнолітнім, скоїв умисний злочин середньої тяжкості, про що він подав письмову заяву.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –
ПРИСУДИВ:
Визнати винним та засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.296 КК України на два роки позбавлення волі та на підставі ст. 104 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік.
Виправдати ОСОБА_2 за ч.1 ст. 187 КК України.
Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання згідно п."а" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 р.
Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд – скасувати.
Речові докази: стартовий пакет "Лайф" /а.с. 42/ - знищити.
Вирок може бути оскаржений протягом 15-ти діб учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через райсуд з моменту його проголошення.
Суддя:
Оригінал вироку.