Справа № 2-879/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Хільчука І.І.,

секретаря Олексюк Г.І.,

за участю : позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ “ Лісова компанія Лаванда” про зміну формулювання причин звільнення та зобов’язання внести відповідні зміни у трудову книжку, стягнення заборгованості за невикористану відпустку та вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 29.03.2011 р. з даним позовом , який підтримуючи в судовому засіданні , пояснив , що з 29 червня 2004 року по 15 липня 2005 року він працював в Спільному Українсько-ізраїльському підприємстві - товариство з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія Лаванда» / надалі спільне У-І п ТзОВ «Лаванда»/на посаді машиніста козлового крану за сумісництвом, а з 16 липня 2004 року згідно наказу № 88 його прийнято на постійну роботу у вказаному товаристві на посаду машиніста козлового крану на нижньому складі.

Однак , за період з 2008 року до 2010 роки відповідач не виплачував йому регулярно заробітну плату, неправильно нараховував відпустки та розрахункові за невикористані відпустки, тому з цієї причини вимушений був 23 грудня 2010 року звернутися до відповідача із заявою про звільнення з роботи і в цей же день 23 грудня 2010 року наказом по спільному У-І п ТзОВ «Лаванда» № 143 його звільнено з роботи за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.

Крім того, після звільнення його з роботи, відповідач, у відповідності до вимог чинного законодавства, не провів із ним розрахунків по виплаті заробітної плати за жовтень - грудень 2010 р. та по виплаті грошової компенсації за невикористані відпустки, неправильно зазначив в трудовій книжці про причини звільнення, не виплатив вихідної допомоги, що є істотним порушенням його законних прав.

З приводу наведених порушень в діяльності спільного У-І п ТзОВ «Лаванда» він звертався до прокуратури міста Коломия, якою була проведена перевірка та виявлені порушення вимог законодавства про працю і його законні права, в зв'язку з чим, на керівника товариства складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 41 КУпАП та видано припис на усунення порушень трудового законодавства, однак керівник товариства не виконав вимог припису до даного часу.

Вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що згідно довідки від 14 березня 2011 року № 26, виданої відповідачем, нарахована йому заробітна плата за 2010 рік становить 14 510 грн. 27 коп. , а тому вихідна допомога належала йому за звільнення на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України становить - 1209,19 грн. - середньомісячний заробіток помножити на 3 місяці і становить 3627,57 грн. - тримісячний середній заробіток.

Щодо порушення його прав в частині неправильного нарахування основних відпусток та невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки доводить, що відповідач зобов'язаний виплатити йому компенсацію за невикористані відпустки за період з 29 червня 2004 року по 23 грудня 2010 року у відповідності до 28 календарних днів, з врахуванням розміру нарахованої заробітної плати та середньоденної заробітної плати за 2010 рік, а- саме: 1193 грн. 92 коп.

Оскільки відповідачем порушено вимоги ст.,ст. 115-117 КЗпП України при розрахунку з роботи , тобто не виплачено розрахункові кошти, то вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому суму невиплаченого середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, розрахункових за невикористані відпустки, вихідної допомоги по день звернення до суду, що становить 7487 грн. 43 коп. (14 510,27 : 188 к.д. = 77,18 грн. х 97 к.дн. = 7487,43 грн.), де 14 510,27 грн. - заробітна плата за 2010 рік; 188 календарних днів - фактично відпрацьовані дні у 2010 році, згідно табелів обліку використання робочих днів; 77,18 грн. - середньоденна заробітна плата за фактично відпрацьовані дні у 2010 році; 97 календарних днів - період за який нараховується середній заробіток (з 23 грудня 2010 року по 29 березня 2011 року).

Також вважає , що відповідачем йому було спричинено моральної шкоди, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних із неможливістю працевлаштуватися з причин безпідставного та неправильного запису в трудовій книжці, відсутністю змоги утримувати сім'ю з причин неотримання з 23 грудня 2010 року жодних коштів. Крім того, на неможливість нормально утримувати сім'ю вплинула і невиплата відповідачем вихідної допомоги з причин вказаних вище. На його неодноразові прохання відповідачем не вжито відповідних заходів по поновленню порушених його законних прав.

Все це негативно впливає на його нормальні життєві зв'язки, змушує прикладати зусиль для організації свого життя і тому вважає, що відповідач повинен сплатити йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1000 грн.

Просить суд зобов’язати відповідача внести зміни у формулювання причин звільнення його з посади машиніста козлового крану на нижньому складі з формулювання “звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України” на формулювання “звільнений з роботи за власним бажанням, у зв’язку з не виконанням власником: вимог законодавства про працю, умов колективного , трудового договору на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України” – зазначивши дату проведених змін..

Стягнути з відповідача на його користь:

- вихідну допомогу у розмірі 3 627 (три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 57 коп.;

- заборгованість по невиплаті розрахункових за невикористані відпустки в сумі 1 193 (одна тисяча сто дев’яносто три) грн.. 92 коп.;

- заборгованість по невиплаті середнього заробітку за весь час затримки по 29 березня 2011 року в розмірі 7 487 (сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 43 коп.;

- завдану моральну шкоду в сумі 1000 грн.;

- судові витрати: державне мито в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 550 грн..

Представник відповідача не визнав позову та пояснив, що позивач був прийнятий на роботу кранівником на нижній склад до їх товариства з 29 червня 2004 року за сумісництвом ( наказ № 79 від 29 червня 2004 року ), а з 16 липня 2004 року наказом № 88 від 16 липня 2004 року його було переведено на постійну роботу.

23 грудня 2010 року ОСОБА_1 власноручно написав заяву про звільнення з роботи . До роботи в цей день не ставав, після написання заяви самовільно покинув роботу, тому був в цей же день звільнений з роботи згідно ст. 38 КЗпП України .

Згідно чинного законодавства України днем звільнення вважається останній день роботи.

Відсутність на роботі без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України є прогулом без поважних причин. Написання заяви про звільнення з роботи поважною причиною не являється. Поважність причини відсутності на роботі та робочому місці в подальшому ОСОБА_1 не пояснена, відповідних документів не надано.

Пропозиції щодо звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин не висувалися, аби не погіршити його становище при працевлаштуванні на нове місце роботи.

Звільнення ОСОБА_1 не за прогул без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України, а за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України тільки поліпшило його становище при працевлаштуванні на нове місце роботи.

Щодо позовних вимог в частині неправильного нарахування основних щорічних відпусток та невиплаті грошової компенсації за невикористані відпустки, то вважають, що за період з 29 червня 204 року по 23 грудня 2010 року відпустки надавалися позивачу згідно ч. 1 ст. 75 КЗпП України та ч.4 ст. 6 Закону України « Про відпустки » за Списком робіт, професій і посад, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 570 від 9 червня 1997 року, оскільки їх підприємство діє як самостійне виробництво, нижній склад є підрозділом підприємства, не входить в склад лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств.

З приводу позову в частині невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день звернення до суду пояснюють, що ОСОБА_1 був звільнений 23 грудня 2010 року. Позовну заяву до суду подав 29 березня 2011 року, тобто з 23.12.2010 р. по 29.03.2011 р. минуло 3 місяці 6 днів, а згідно ч. 1 статті 233 КЗпП України працівник має право звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався . або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Заява про звільнення з роботи позивачем була написана власноручно 23 грудня 2010 року , а отримання трудової книжки, остаточних розрахунків по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку були навмисно затримані з боку позивача , фактично трудову книжку та всі грошові виплати він отримав тільки після письмових повідомлень начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.

21 березня 2011 року згідно ст. 34 КЗпП України ОСОБА_1 була виплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Просять суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , суд вважає що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що позивач з 29 червня 2004 року по 23 грудня 2010 року працював в спільному У-І п ТзОВ «Лаванда» на посаді машиніста козлового крану на нижньому складі/а.с.89/.

Однак, за період з 2008 року до 2010 року відповідач не виплачував йому регулярно заробітну плату, неправильно нараховував відпустки та розрахункові за невикористані відпустки і тому з цих причини позивач вимушений був 23 грудня 2010 року звернутися до відповідача із заявою про звільнення з роботи /а.с.7/ і в цей же день 23 грудня 2010 року наказом № 143 по спільному У-І п ТзОВ «Лаванда» його звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України./а.с.9/

Відповідно до ч. З ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник, або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно запису в трудовій книжці позивача зазначено, що його звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, без посилання на відповідну частину цієї статті /а.с.9/. Своєї згоди на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України позивач не надавав/а.с.7/.

На неодноразові звернення позивача до відповідача про зміну формулювання причини звільнення, згідно поданої ним заяви, а саме з ст. 38 КЗпП України на ч. З ст. 38 КЗпП України, останній жодним чином не реагував.

Крім того, після звільнення його з роботи, відповідач у відповідності до ст.,ст. 115-117 КЗпП України не провів із ним розрахунків по виплаті заробітної плати за жовтень - грудень 2010 р. та по виплаті грошової компенсації за невикористані відпустки, неправильно зазначив в трудовій книжці про причини звільнення, не виплатив вихідної допомоги, що є істотним порушенням законних прав позивача.

З приводу наведених порушень в діяльності спільного У-І п ТзОВ «Лаванда» позивач звертався до прокуратури міста Коломия, якою була проведена перевірка та виявлені порушення вимог законодавства про працю і його законних прав, в зв'язку з чим, на керівника товариства складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 41 КУпАП та видано припис на усунення порушень трудового законодавства, а також відмовлено в порушенні кримінальної справи і матеріали направлено для притягнення директора підприємства до адміністративної відповідальності /а.с.16,54/, однак керівник товариства не виконав вимог припису до даного часу.

За виявлені порушення вимог законодавства про працю та законні права позивача і інших працівників постановою Коломийського міськрайонного суду від 18.01.2011 р. директора спільного У-І п ТзОВ «Лаванда» ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч.1 КУпАП , накладено штраф в розмірі 510 грн./а.с.55/.

У відповідності до ч. З ст. 235 КЗпП України «у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону», тому не6обхідно задоволити в цій частині позов та внести зміни у формулювання причини звільнення позивача..

Також суд вважає, що позивачем доведено зобов'язання відповідача виплатити йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, оскільки згідно довідки від 14 березня 2011 року № 26, виданої відповідачем нарахована йому заробітна плата за 2010 рік становить 14 510 грн. 27 коп. , а тому вихідна допомога належала йому за звільнення на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України становить - 1209,19 грн. - середньомісячний заробіток помножити на 3 місяці і становить 3627,57 грн. - тримісячний середній заробіток.

Наведене передбачено ст. 44 КЗпП України «при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку».

Так як, ч.3 ст. 75 КЗпП України передбачено, що «для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки»., а Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку робіт, працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників , національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів і Порядку його застосування» від 09 червня 1997 року № 570 «щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів надається працівникам лісопильних, тарних та інших деревообробних дільниць, нижніх складів, лісопунктів і лісництв, професії та посади яких включені до зазначеного Списку» пунктами 1 та 3 Списку передбачено, що відпустка тривалістю 28 календарних днів надається працівникам, незалежно від того, до якого розділу Списку вони віднесені та які працюють на лісозаготівельних, лісогосподарських підприємствах, виробничих об'єднаннях, незалежно від форм власності та їх відомчого підпорядкування.

Тому суд вважає, що позивач, працюючи машиністом козлового крану на нижньому складі входить до переліку професій та посад включених до вищезазначеного Списку і відповідач зобов'язаний виплатити йому компенсацію за невикористані відпустки за період з 29 червня 2004 року по 23 грудня 2010 року відповідно 28 календарних днів, з врахуванням розміру нарахованої заробітної плати та середньоденної заробітної плати за 2010 рік, а- саме: 1193 грн. 92 коп. (26 к.д. х 45,92 грн. = 1193,92 грн.), де 45,92 грн. - середньоденна сума за один день відпустки (у відповідності до розрахунку відповідача викладеного в довідці від 14.03.11р. № 26)/а.с.12/; 26 днів відпустки - різниця між 28 календарними днями відпустки, встановленої законом та 24 календарними днями, встановленої відповідачем за період з 29 червня 2004 року по 23 грудня 2010 року (4 календарних дні за кожний рік (4 x 6 = 24) та 2 календарних дні за півроку).

Оскільки відповідачем порушено вимоги ст.,ст. 115-117 КЗпП України при розрахунку позивача з роботи , тобто не виплачено розрахункові кошти, то вважає суд , що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму невиплаченого середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, розрахункових за невикористані відпустки, вихідної допомоги по день звернення до суду становить 7487 грн. 43 коп. (14 510,27 : 188 к.д. = 77,18 грн. х 97 к.дн. = 7487,43 грн.), де: 14 510,27 грн. - заробітна плата за 2010 рік; 188 календарних днів - фактично відпрацьовані дні у 2010 році, згідно табелів обліку використання робочих днів/а.с.13-15/; 77,18 грн. - середньоденна заробітна плата за фактично відпрацьовані дні у 2010 році; 97 календарних днів - період за який нараховується середній заробіток (з 23 грудня 2010 року по 29 березня 2011 року).

Такі висновки зроблені у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 - у разі не розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до сплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Згідно ст. 115 КЗпП України «заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів».

Згідно довідки № 2 від 20 січня 2011 року , виданої відповідачем заборгованість по заробітній платі позивачу станом на 20 січня 2011 року становить 2 957 грн. 69 коп., а-саме: за жовтень - 269,97 грн., за листопад - 816,52 грн. та за грудень - 1804,98 грн. (в тому числі розрахункові за невикористані відпустки в сумі 1316 грн. 95 коп.)/а.с.10/.

Підтвердженням наявності заборгованості є видача відповідачем частини заборгованості 21.03.2011 р. за жовтень – грудень 2010 р. в сумі 2125 грн., хоча в довідці відповідача №42 від 11.04.2011 р. визнається виплата компенсації позивачу за несвоєчасну виплату зарплати в сумі 71,89 грн. від суми 2054 грн./а.с.44/.

Позивач довів в судовому засіданні, що відповідачем йому було спричинено моральної шкоди, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних із неможливістю працевлаштуватися з причин безпідставного та неправильного запису в трудовій книжці, невиплаті відповідачем вихідної допомоги , відсутністю змоги утримувати сім'ю з причин неотримання з 23 грудня 2010 року жодних коштів, невжиття відповідних заходів по поновленню порушених його законних прав. Однак оцінена позивачем моральна шкода в 1000 грн. є завищеною і суд вважає, що слід виходити із засад розумності, справедливості і для відновлення попереднього стану позивача є достатньою сума в 400 грн.

Заяву відповідача щодо застосування строків звернення до суду за вирішенням трудового спору позивача та пояснення представника відповідача по суті позовних вимог суд оцінює критично , оскільки суд вважає доведеними позовні вимоги, позивачем не порушено право на звернення до суду так як діями відповідача по виплаті позивачу 21.03.2011 р. заборгованості по зарплаті перервано 3 –х місячний строк , а щодо звернення по стягненні заборгованості по зарплаті немає строку звернення до суду і також пояснення представника відповідача непослідовні, суперечливі, тобто не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі ст.,ст. 43,55,124 Конституції України, Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, ст.,ст. 38, 44, 47, 75, 83, 115-117, 235, 237-1 КЗпП України, та керуючись ст.,ст. 214-216, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Спільне Українсько-Ізраїльське підприємства ТзОВ “Лісова компанія Лаванда” внести зміни у формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста козлового крану на нижньому складі з формулювання “звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України” на формулювання “звільнений з роботи за власним бажанням, у зв’язку з не виконанням власником: вимог законодавства про працю, умов колективного , трудового договору на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України” – 23 грудня 2010 року.

Стягнути з Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ “ Лісова компанія Лаванда” (р/р 26006052500520, в/р 26003052500523 Івано-Франківська філія КБ “Приватбанк”, МФО 336677, ЗКПО 31656159, ідент. под. номер - 316561509079) на користь ОСОБА_1:

- вихідну допомогу у розмірі 3 627 (три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 57 коп.;

- заборгованість по невиплаті розрахункових за невикористані відпустки в сумі 1 193 (одна тисяча сто дев’яносто три) грн.. 92 коп.;

- заборгованість по невиплаті середнього заробітку за весь час затримки по 29 березня 2011 року в розмірі 7 487 (сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 43 коп.;

- завдану моральну шкоду в сумі 400 (чотириста) грн.;

- судові витрати: державне мито в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 550 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд після проголошення рішення суду, або отримання копії повного рішення.

Суддя: Хільчук