Справа № 2а-820
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року Франківський районний суд м.Львова в складі: головуючої-судді ОСОБА_1, при секретарі Сушковій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про нарахування і виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007-2008 рр. в розмірі 1646,07 грн.
Позивач мотивує вимоги тим, що він відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2007-2008 рр. йому виплачувалася не в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, дала пояснення, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2008 році також були відсутні. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити та подає клопотання про відмову позивачу в поновленні строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про відмову позивачу в поновленні строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причина пропущення строку звернення до суду є поважною, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів лише після висвітлення в пресі рішень Конституційного суду України, а тому такий слід поновити та розглядати справу по суті.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_2 , який народився 15.05.1940 року, є дитиною війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст.64 Конституції України.
Проте Законами України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та «Про державний бюджет на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено.
Однак, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність та положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 р. та з травня по грудень 2008 р. виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задоволити, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Керуючись ст.ст.7-12,86,100,161-162,167 КАС України , Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, суд
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 грн. 40 коп. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуюча Н.В.Ільчишин