ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" червня 2009 р. Матеріали № 14/13-09/02-2
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.03.2009р.),
від відповідачів:
- Вінницької митниці: Гребінський А.В. (довіреність №17/1-2035),
- Державного казначейства України: не з'явився,
- Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області: не з'явився,
- управління Служби безпеки України у Вінницькій області: Шайтанова З.С.
(довіреність №22/510-Д від 12.06.2009р.),
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_4
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "08" квітня 2009 р. (суддя Залімський І.Г.)
за позовом підприємця ОСОБА_4 (с. Слобода-Дашковецька Вінницького району Вінницької області)
до Вінницької митниці (м. Вінниця),
Державного казначейства України (м. Київ),
Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області (м. Вінниця),
управління Служби безпеки України у Вінницькій області (м. Вінниця)
про стягнення 2 058 496,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009 року підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької митниці, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області, управління Служби безпеки України у Вінницькій області про стягнення 2 058 496,00 грн. збитків, заподіяних в результаті порушення умов зберігання майна, та відшкодування шкоди.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2009 року на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у прийнятті позовної заяви підприємця ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, підприємець ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу, оскільки спори про відшкодування шкоди, навіть за участю суб"єктів владних повноважень, вирішуються в порядку господарського судочинства.
Зазначає, що нею не оскаржувалися рішення суб"єкта владних повноважень, його дії чи бездіяльність.
Вінницька митниця та управління Служби безпеки України у Вінницькій області у письмових відзивах на апеляційну скаргу заперечують проти скарги.
Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, їх представники в судове засідання не з"явились.
На адресу Житомирського апеляційного господарського суду від Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області надійшла заява №14-12/1821 від 23 червня 2009 року, в якій управління просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності його представника, зазначає про обгрунтованість ухвали господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2009 року.
Неприбуття в судове засідання представників Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.
Представники Вінницької митниці та управління Служби безпеки України у Вінницькій області в судовому засіданні заперечують проти апеляційної скарги.
Заслухавши представника позивача, представників Вінницької митниці та управління Служби безпеки України у Вінницькій області, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скарга підлягає задоволенню.
При цьому виходить з наступного.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, господарський суд Вінницької області виходив з того, що заявлені до стягнення підприємцем ОСОБА_4 збитки в розмірі 2 058 496,00 грн. заподіяні діями відповідачів в процесі здійснення ними владних повноважень і тому даний спір підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Ч. 2 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно ч.3 п.1 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року №3.2.-2005 у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
Ст.1 Господарського процесуального кодексу України надає право громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до п.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, одним з яких є відшкодування збитків.
Відповідно до п.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
ОСОБА_4, будучи підприємцем, звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Вінницької митниці, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області, Вінницького управління Служби безпеки України збитків, заподіяних в результаті порушення умов зберігання майна, та відшкодування шкоди. Вимоги вирішити публічно-правовий спір підприємцем не заявлено.
Отже, спір є господарським, відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Враховуючи викладене, правові підстави, передбачені пунктом 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, для відмови у прийнятті позовної заяви підприємця ОСОБА_4, відсутні, тому ухвала господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2009 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101,103-106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
2. Скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2009 року.
3. Позовну заяву підприємця ОСОБА_4 з доданими до неї матеріалами передати на розгляд господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 7 прим.:
1 - до матеріалів,
2 - позивачу,
3-6 - відповідачам,
7 - в наряд.