РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17197/15-ц

пр. № 2/759/1039/16

20 січня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з нерухомого майна

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві про зняття арешту з нерухомого майна.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до виконавчого листа №2-1916/1, виданого 07.07.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва, він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, починаючи з 03.05.2006 року і до досягнення сином повноліття, у розмірі ? частини всіх видів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 27.07.2006 року головним державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києваі Скуржинською Н.М. Крім того, цим же державним виконавцем 07.11.2008 року було винесено постанову про арешт всього майна, яке йому належить на праві власності, у зв'язку з наявністю у нього заборгованості по сплаті аліментів, зокрема, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло.

У зв'язку з численними помилками різних установ при нарахуванні розміру аліментів та їх перерахуванні, зазначена заборгованість була остаточно ним погашена лише 01.09.2015 року, що підтверджується відповідним листом.

Виконавчий лист в подальшому було передано ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві - ВДВС Дніпровському РУЮ у м. Києві, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, а тому відрахування аліментів відбувається через бухгалтерію Пенсійного фонду, що знаходиться в Дніпровському районі м. Києва.

Таким чином, на сьогоднішній день зникли ті підстави, згідно яких було накладено арешт на його майно.

Однак, у відповідь на його прохання щодо зняття арешту, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві повідомило, що згідно діючого законодавства зняття арешту відбувається в судовому порядку.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить ухвалити рішення, яким скасувати арешт, накладений згідно постанови державного виконавця Скуржинської Н.М. від 07.11.2008 року, на квартиру АДРЕСА_2.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи неодноразово повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази в сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході судового розгляду встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2006 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ? частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посинаючи з 03.05.2006 року і до досягнення сином повноліття (а.с.7 - копія рішення суду).

На підставі вищевказаного рішення суду, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження для примусового виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 07.11.2008 року, накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с.9 - копія постанови про арешт майна боржника).

З Свідоцтва про право власності на житло від 15 травня 1997 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, по 1/3 частині кожному (а.с.4 - копія Свідоцтва про право власності на житло).

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві від 01.03.2012 року, постанолено, зокрема, наступне: головному державному виконавцю ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Скуржинській Н.М. зняти арешт з майна ОСОБА_1

Як вбачається з Довідки «про повну сплату аліментів», виданої ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 10.12.2014 року №5/10, ОСОБА_1 не має заборгованості по аліментам станом на 10.12.2014 року (а.с.10 - копія довідки про повну сплату аліментів).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 27.08.2015 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1916/1, виданого 07.07.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва, закінчено, на підставі того, що ОСОБА_1 нараховується пенсія (нарахування пенсії здійснюється з адресою: АДРЕСА_3).

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як визначено в ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження належними доказами обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а тому суд дійшов до висновку що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та вважає за необхідне скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця, на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 328, 334 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 11, 57-60, 208-209, 212-215, 292-294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти (скасувати) арешт, накладений згідно постанови державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 07.11.2008 року, - на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Лопатюк Н.Г.